Логіка мислення керівників зрозуміла: селяни на узбіччі. Майбутнє — за великими виробниками. Тим більше — після вступу до Світової організації торгівлі.

Але це підхід технократів. Вони не враховують долі тисяч жителів села тільки в нашому районі. Не буде селян – не буде Української держави. Зокрема, існування районних центрів теж втрачає свій сенс.
Чи багато треба людей у селі, щоб обслуговувати кілька тракторів–монстрів і кілька комбайнів? Ну, ще одну механізовану ферму.

Між іншим, у світі кількість населення зростає швидше, ніж виробництво молока. Отже, ростуть також і світові ціни на молоко, тільки не в нас. Щодо якості, то молоко в Європі чистіше нашого від бактерій, але з домішками від трансгенного корму і стимуляторів росту. Коли і де медицина повідомляла про масові хвороби людей через забрудненість селянського молока? Його люди пили віками. І мали міцну імунну систему. Інша справа, що керівники заводів повинні потурбуватись про обладнання всіх пунктів прийому молока холодильним обладнанням, приладами контролю за якістю молока.

Економічна ситуація в Борзнянському районі щодо виробництва молока бачиться така: за 2007 рік в індивідуальному секторі молокозаводи закупили двадцять дві тисячі тонн молока. У колективному — п’ять тисяч дев’ятсот тонн.

Проте закупівельні ціни на молоко не збалансовані. У містах літр знежиреного молока коштує чотири – три гривні. Ніжинський молокозавод приймав березовий сік по 1,5 грн за літр. Літр води в магазині — до двох гривень. Стільки ж коштує сироватка від молока.

Але дивує таке: ці ж молокозаводи відпускають масло по 17,5 — 19 грн за кілограм. У магазинах воно продається набагато дорожче. Як таке може бути при ринковій економіці? Виявляється, виробити масло (пройшовши повний цикл від заготівлі сіна до відправки масла на склад) коштує дешевше, ніж його продати в магазині!

І це зветься ринком? Адже відсутня регуляторна політика, де кожен повинен отримувати достойну плату за вкладену працю.

Зниження ціни тільки на 10 копійок всього на півроку означає, що селяни в 2007 році втратили тільки в індивідуальних господарствах один мільйон сто тисяч гривень! Це набагато більше, ніж надарували всі грошовиті партії Борзнянському району за всі роки незалежності (телевізорів, пакетів із гречкою і таке інше).
Я пропоную створити обласну спілку індивідуальних виробників сільгосппродукції. Тільки вона зможе бути противагою монополії молокозаводів.

Борис МАЗУР, депутат Борзнянської районної ради.[r]