Днями шанувальники творчості великого письменника відзначили 150-річчя від дня його народження, а російський телеканал ОРТ презентував документальний фільм Сергія Медведєва, присвячений Чехову. Автор стрічки розкрив багато замовчуваних сторінок біографії Антона Павловича, в тому числі повідав нам про стосунки письменника з жінками. Але в цікавій розповіді Сергія Медведєва чомусь не знайшлось місця для української актриси Марії Костянтинівни Заньковецької. А між тим під час гастролей трупи Миколи Садовського у Петербурзі відбулось знайомство Чехова і Заньковецької в домі видавця і театрального критика Олексія Сергійовича Суворіна, на якого гастролі українських акторів справили величезне враження.

4 січня 1892 року Чехов писав з Петербурга до свого приятеля, полтавського поміщика Олександра Івановича Смагіна: «Вчера до четырех утра ездил по всяким Аркадиям и наливал себя шампанским; со мной ездила хохлацкая королева Заньковецкая, которую Украйна не забудэ. Она очень симпатична». Марія Костянтинівна у перші дні знайомства не здогадувалась, що письменник хворіє на сухоти. Не знала вона і того, що лікарі порадили йому поміняти клімат, і тому Антон Павлович розпочав переговори про купівлю садиби у Сорочинцах на Полтавщині. Проте незабаром його повідомили, що маєток (Чехов називав його хутором) вже не продається. От і змушений був Антон Павлович розповісти Марії Костянтинівні про цю неприємність. Заньковецька заспокоїла його і пообіцяла пошукати щось придатне в Чернігівській губернії. На знак згоди письменник запропонував їй поїхали кататися з крижаної гірки. Згодом Заньковецька писала своїй подрузі, теж актрисі трупи Садовського, Наталії Михайлівні Богомолець-Лазурській: «Я ніколи не спускалася з гір на санках і не уявляла, як запаморочило це впливає на новаків. Моїм супутником був Чехов…». Антон Павлович все повторював, що їй необхідно перейти на російську сцену, аби не замикати талант у вузькі рамки. Обіцяв написати п’єсу, де для неї буде роль виключно українською мовою.

В середині січня 1892 року Чехов у справах виїхав у село Біла Нижегородської губернії. Перебуваючи тут, письменник не переставав думати про Заньковецьку. В листі до своєї доброї приятельки з Сум Наталії Линтварьової 18 січня 1892 року він писав: «Можэтэ себэ представить, я познакомился с хохлацкой королевой, которую Украйна не забудэ. Она тоже хлопочет насчет хутора - хочет, чтобы я купил около нее в Черниговской губернии. Барыня веселая». Останньою фразою, трошки насмішкуватою, Антон Павлович приховував свої почуття до актриси.

Але їх помітив приятель письменника Олександр Смагін. Між ними зав’язалося листування. Чехов намагався заперечити: «Ведь я ни одним словом не намекал на Ваши отношения к Лешковской? Вы влюблены в Лешковскую, я же между тем бываю у Заньковецкой только как простой знакомый и почитатель таланта. Завтра поеду к ней справиться насчет хутора; она кое с кем переписывается и рекомендует мне Черниговскую губернию, где по ее словам много продажных хуторов и где, кстати сказать, нет рек, а одни только пруды».

Заньковецька виїхала в Україну. Чехов продовжував займатися купівлею хутора. Він все ще сподівався на допомогу Марії Костянтинівни. Але гастролі відбирали багато часу. Антон Павлович лікувався в Криму і за кордоном. Деякий час жив у Сумах, у Наталії Линтварьової. Біографи письменника кажуть, що він по лінії батька мав українське коріння. Про це побічно засвідчує лист письменника до приятеля і московського поміщика Олексія Сергійовича Кисельова від 15 лютого 1888 р.: «...мать и батька, как дети, мечтают о своей Хохландии». Йшлося про майбутню літню поїздку в с. Луки поблизу Сум, де Чехови наймали дачу у поміщиків Линтварьових, дочка яких Наталія Михайлівна стала близьким другом Антона Павловича.

Спостерігаючи за побутом українців в її маєтку, ловив себе на тому, що всі жінки нагадують йому Заньковецьку.

Хутір все-таки Чехов придбав під Москвою. Меліхово нині відоме кожному, хто любить і шанує письменника. Антон Павлович не сподівався прожити тут все життя. В листі до Линтварьової з Меліхово він писав: «По ночам у нас кричат совы, предвещая скорую продажу нашего имения с аукциона. Купил я имение на таких условиях, что аукцион сей есть отнюдь не плод моей мнительности. Когда же он, т.е. аукцион состоится, то я перееду на жительство в Нежин, где куплю себе дом и буду солить огурчики».

Однак аукціон так і не відбувся. В тому ж листі Чехов з гіркотою зізнавався: «Знаете, я чуть было не купил имение в Черниговской губернии недалече от Бахмача. Заньковецкая сватала. Если бы не купил на севере, то наверно купил бы около Заньковецкой».

Доля розвела їх. Однак Чехов слідкував за її творчим життям, переконаний в тому, що Марія Костянтинівна - страшенна сила. Тільки вона не на своєму місці. А велика українська актриса говорила про нього так: «Дивовижної чистоти душевної була людина!».