Аналіз складу Кабінету Міністрів, а тепер і керівного корпусу облдержадміністрацій, показує, що владне кермо є у міцних руках скоріш реаніматорів, ніж реформаторів економіки. Це вимога сьогодення і, мабуть, кількох наступних років.
Україна починає виходити на дорогу, яку давно торує Білорусь Лукашенка, а за нею — післяєльцинська Росія. Незважаючи на запізнення, ми маємо перевагу — післямайданне життя в умовах свободи. Саме за це слід би, передусім, завдячувати Президенту В. Ющенку. Адже теперішня нова економічна політика (НЕП) можлива тільки у вільному суспільстві. Такого досвіду — тернистого шляху до свободи, ні Білорусь, ні Росія не здолали. Тому прагматизм і протекціонізм їх економічної моделі зіштовхується дедалі з пасивністю суспільства та обмеженням підприємницької ініціативи керівною номенклатурою.
Що ж нам досі заважало рухатися вперед? Економічна стратегія, серед яскравих апологетів якої — В. Пинзеник, реформатор 90-х років та екс-міністр фінансів в Уряді Ю. Тимошенко. Кредо такої стратегії — зовнішні запозичення (кредити МВФ), пріотитет імпорту, ліберальне оподаткування (насправді безстрокові податкові канікули для тіньового бізнесу), втрата позицій гривнею, як засобу накопичення і готівкового обігу, перед доларом і євро.
Насправді мало б бути інакше. Економіка за Анти-Пинзеником це: залучення прямих іноземних інвестицій, сприяння експорту, збільшення доходів бюджету за умов справедливого оподаткування, залучення готівкових долара і євро у банківський обіг. Шанувальники ідеологічних “ізмів” називають це економічним націоналізмом. Проте, у світовій практиці таку поведінку означено давно як протекціонізм.
З чого ж розпочав новий Уряд на чолі з далеким від романтики М. Азаровим?
З вирішення проблеми відшкодування ПДВ. І не тільки тому, що борг держави перед бюджетоформуючими підприємствами становить чималеньку суму — 31 млрд. грн. та безупинно зростає. Адже говорити про зовнішні інвестиції — абсурд, коли у підприємств сама ж держава відбирає наявний інвестиційний ресурс — зароблені кошти. Більше того, чим вона буде віддавати кредити, в т.ч. отримані від МВФ, коли вилучено з обігу кошти донорів бюджету?
Розірвати зачакловане коло вирішили шляхом випуску державних цінних паперів (ДЦП), тобто боргових зобов'язань (облігацій чи сертифікатів). Варіант не найкращий. Бо могла б бути і цільова емісія гривні. Однак і таке рішення гарне, якщо вимушених кредиторів зацікавлять гарантованою доходністю.
Відомо, цінні папери можуть стати кращим, ніж готівка, засобом накопичення, особливо для тих підприємств, які мають у цьому потребу. Проте, для більшості, особливо невеликих підприємств, украй потрібне відшкодування ПДВ коштами. Та в якій би формі не провели відшкодування, це призведе до поліпшення ситуації на ринку банківських кредитів. Якраз масштабне вилучення обігових коштів у ПДВ, підхльостнуло рівень банківських кредитних ставок (до 30%, що неймовірно на тлі світової практики та ще й в умовах фінансової кризи). Вирішення проблеми з ПДВ вірогідно понизить банківські ставки і взагалі полегшить доступ до кредитів. Крім випуску ДЦП, можна спрогнозувати й певну емісію гривні. Протягом останніх кількох місяців склався сприятливий валютний курс для деякого “полегшення” гривні.
Домовленість по газу з Росією і наступне прийняття Бюджету становить той підмурівок, на якому уряд спробує розбудувати і нову економічну політику, скеровану на східні ринки.
Зважаючи на структуру експорту, промислову та аграрну його складові, можна очікувати тісної взаємодії головних операторів пострадянського простору (з Росії, України, Білорусі, Казахстану) для зміцнення позицій на світових товарних ринках: енергоресурсів, металу, зерна.
Проте, якими б добрими наміри уряду не були, все залежатиме від ефективного виконання. Нині адміністративну вертикаль сформовано, і ті кадри, що повинні все вирішувати, призначені.
Хіба що залишилося перетряску здійснити на низовому (міськрайонному) рівні. Це буде робитися, мабуть, по-ходу. Нез'ясованим, поки-що, залишається головне — хто безпосередньо очолить виконавчий процес, у якому чимало непопулярних (і вочевидь непопулістських) кроків.
Президент чи Прем'єр-міністр?
І хоча представляли нових голів облдержадміністрацій віце-прем'єри, призначав їх Президент. Більше всього він і очолить процес реанімації економіки України.
Зважаючи на глибоку закорумпованість чиновництва, така робота саме для твердих рук В. Януковича як голови Національного антикорупційного комітету.

26.IV-2010 р.

P.S. Оскільки дискусії навколо бюджету не спостерігаємо ні в парламенті, ні в суспільстві, буду вдячний читачам за висловлені думки з цього питання.
05.V-2010 р.