Була червнева неділя. Більшість продавців Петрівки нудьгувала. Сонце рішуче припікало. Але ми невтомно кілька годин снували між рядами, переглядаючи пропозиції книжкового моря: детективи, і рукоділля, езотерика і фантастика, художні твори і перевидана класика, а на додачу — програвач вінілових платівок і самі вінілові платівки (продукт минулого століття!) з пречудовими музичними записами — чимало смаків може задовольнити Петрівка.

Однак я зненацька збагнула, що вкотре приїжджаю туди не стільки за книжками, скільки за тим, щоб побути у специфічній книжковій аурі, послухати вишукані розмови покупців і продавців. Таких не почуєш більше ніде! Тут — інша мова, інші жести й погляди, інші рухи й запитання-відповіді. Одне слово, Петрівка!

* * *
-- Що ви шукаєте?
-- Нам на подарунок -- що-небудь про Мазепу.
-- Про Мазепу у мене немає, може вас влаштує щось інше з того ж історичного періоду?
-- Ні-ні, наш іменинник збирає видання саме про Мазепу.
* * *
Продавці між собою:
-- Ну, ти ось дай мені нарешті чітку відповідь: хто був улюбленим учнем Ісуса Христа?
-- Він однаково любив усіх своїх дванадцятьох апостолів...
-- Ну, не скажи!
-- Ну, добре. Причепився. Іоанн був його улюбленим учнем.
-- Так ось з цього й випливає те, що намагаюсь тобі довести з учорашнього дня...
* * *
Напис над прилавком:
"Спрашивайте! Продавец не только говорящий, но и читающий!"
* * *
-- Дівчино, що шукаєте? Підказати?
-- У вас того немає.
-- Можливо, я знаю, де є? Що саме вас цікавіть?
-- Фантастика. Автор Террі Прачетт...
-- Без проблем! Он місце № 35. Там може бути. Володя! До тебе люди!
* * *
Ще один напис:
"Продавец говорящий. 1 шт"
* * *
У букіністичних розвалах увагу привернув відсік, завалений англомовною літературою. Над книжковим еверестом хвацько спілкувалися англійською мовою білий господар і... чорний, як смола, покупець. Покупець вже тримав в руках дві книжки і, очевидно, мав намір придбати ще...
* * *
За моїми власними спостереженнями, продавці букіністичних розвалів більш інтелектуальні, більш ерудовані, спокійніші, переважно поважного віку. Здається навіть, що вони не стільки продавці тут, скільки такі собі Хранителі сонму знань (ще ж не все переведене в цифру:)) і їх, можливо, не дуже хвилює заробіток. Вистачає лише на необхідне -- й досить. А, можливо, я й помиляюся. Але навряд чи набриднуть справжнім поціновувачам книжки.

І яким разючим контрастом з інтелектуальною й напівсонною Петрівкою був недільний драйвовий передвечірній Хрещатик! Там були танці і розваги, напівгола молодь і спортивні змагання, бігуни на роликах і закохані парочки, зграйки жовтих, чорних, білих туристів і різномовна говірка з російськими матюками -- усьому є місце на Хрещатику. І це — добре. Саме отаке різноманіття додає яскравості нашому світосприйняттю. І ми з сином вкотре сказали, спускаючись в метро: "До побачення, Петрівко!"

Інеса ФТОМОВА