Я подякувала дівчині, повернула ліворуч і опинилася у «винному коридорі», а в ньому – також миловидні усміхнені юні дівчатка: «Щось бажаєте?»

Невиразне й неприємне відчуття не давало спокою, я зупинилася і вислухала міні-лекцію про «присмак чорносливу» і «легку терпкість», про солодкість і кислоту, про червоне й рожеве...

Дівчатка кліпали довгими нафарбованими віями і вправно розповідали про напої з виглядом неабияких знавців винної продукції. Однак…Вони не схожі були на тих, що настільки можуть бути обізнані в такому віці зі спиртним… У них були ясні очі, під очима не було «мішків», не трусилися руки… Я подумала про те, що справжні «знавці» перебувають зовсім в інших закладах – медичних чи наближених до них. Поставте біля алкогольних стін у магазині групу з таких «справжніх знавців» алкоголю – та звідти всі повтікають! Лише поодинокі «колеги знавців» зважаться придбати спиртне. Якщо матимуть гроші. І це було б найкращою ілюстрацією «корисності алкоголю».

І тут я збагнула, що саме не так: юні чернігівські дівчата -- цвіт нашої нації, майбутні матері -- цілеспрямовано поставлені кимось хижим, щоб рекламувати алкоголь, ту страшну речовину, яка вбиває в людях все людське. Хіба це нормально? Нас вважають за дебілів? Чи хтось хоче, щоб ми такими були?

Мені скажуть: це, мовляв, маркетинг такий, рекламний хід… А я думаю, що такий маркетинг або дебільний, або він нас з вами вважає дебілами. Або такими, що стоять на шляху до дебілізму. А як же в такому разі рекламувати алкоголь? – запитають маркетологи. А навіщо його рекламувати? Свиня багнюку й так знайде…

Проте, напевне, власники таких «маркетів» найбільший зиск мають у нас саме від продажу алкоголю, а не по-справжньому корисної продукції, тому й ставлять біля «алкогольних прилавків» юних дівчат. Тільки не треба думати, що все те мине безслідно…

Інеса ФТОМОВА