А було так. Працювали в одній невеличкій фірмі кілька дівчат. Всі сиділи в одному кабінеті і, окрім робочих питань, звісно, активно обговорювали й особисті проблеми – як же без цього. І ось одна з дівчат впала в депресію, тому що її хлопець, вибачившись, почав зустрічатися з іншою дівчиною, і справа рухалася до весілля. Співробітниці її втішали, мовляв, ти така молода, все у твоєму житті ще попереду, зустрінеш свою долю. Але її немов перемкнуло: ніхто не потрібен, крім Сергія. Минуло небагато часу, юнак одружився, а дівчина була готова на все, аби тільки його повернути.

Тут-то вона й звернулася до моєї знайомої, знаючи, що у неї серед далеких предків у роду були цигани і запропонувала принести спеціальну гадальну книгу, по якій можна ворожити. Книгу дівчина бачила у своєї бабусі. Моя знайома, дівчина начитана, погодилася з чистої цікавості: університетська освіта, отримана в радянський час, начисто відмітала і молитви, і всілякі там «чаклуй баба, чаклуй дід…»
Через декілька днів співробітниця принесла їй обіцяну книгу. Тетяну вразила товщина і древність фоліанта в чорній старовинній обкладинці. Вибравши у книзі багатообіцяючий наговір, дівчата домовились, що Тетяна дома вночі почаклує.

Як пригадує Тетяна, ця дивовижна книга не давала їй спокою цілий день. Їй було не до роботи і вона не могла дочекатися вечора, щоб почитати книгу на самоті. Вже пізно ввечері, дочекашись, поки домашні вкладуться спати, вона відчинила у своїй кімнаті вікно, не знаючи навіщо, накинула на плечі велику хустку, розпустила чомусь волосся, запалила свічку і при її світлі, дивлячись у вікно, прочитала обраний наговір… Нічого не відбулося. За вікном шуміло, затихаючи, велике місто.

Стенувши плечима і посміявшись над собою і подружкиними мріями, Тетяна роздяглась і лягла в ліжко. Було дуже пізно. І вона вже почала засинати, коли раптом почула, що двері в її кімнату відчинились. «Напевне, мама зазирнула, -- сонно подумала вона у напівсні. Але потім на її ліжко хтось м’яко застрибнув і почав повільно йти поверх ковдри, акуратно ступаючи лапами.

«Та це ж не мама, а кицька Мурка повернулась!», — зраділа Таня, лежачи обличчям до стіни. І тут… У її мозку раптом гостро зблиснула думка про те, що Мурки у них вже два роки немає, її збила машина. Однак щось продовжувало повільно рухатися по Тетяниному тілу, ось вже сіло на плече… Сон зник. Тетяна розплющила очі і на порожній стіні перед собою у світлі вуличного ліхтаря побачила те, що сиділо у неї на плечі… Це було неймовірно бридке чудовисько з величезним дзьобом – вона такого не могла й уявити.
Тетяна, паралізована жахом, дико заверещала…

Вона продовжувала верещати, коли в кімнату вбігла мати і увімкнула світло, коли прибігли інші домашні – її ніхто не міг заспокоїти. Принесли воду – зуби клацали об склянку, пити вона не могла, вода виливалася.

Потім вона плакала, пояснивши домашнім, що наснився страшний сон. Мама сиділа біля її ліжка до ранку, а кімнаті горіло світло. І через кілька місяців двадцятип’ятирічна доросла Таня боялася спати сама і не засинала в темряві.

Книгу вона назавтра повернула, але про те, що відбулося вночі, нікому не розказала. А подружка поділилася неприємностями: книгу вона поцупалау своєї бабусі, сподіваючись, що бабуся не помітить відсутності. Але бабуся все виявила і завжди дуже лагідна цього разу так сварила й лаяла внучку, так рознервувалася, що мало не погнала її серед ночі за книгою. Бабуся все твердила, що книга надзвичайно небезпечна і може принести багато лиха. Інцидент затих.

А через місяць... Сергей зненацька покинув молоду дружину і прийшов до Тетяниної подруги каятися, мовляв, він помилився у своєму виборі і кохає тільки її. Звичайно, вона була щаслива, але… Вийшовши заміж за омріяного юнака і народивши від нього дитину, подруга сама через три роки тікала від нього, немов із пекла. У сім’ї Сергій виявився зовсім не тим романтичним юнаком, через якого вона готова була терпіти все. Працювати він категорично не хотів, власна дитина його неймовірно дратувала й виводила із себе, а розповніла дружина була щоденним об’єктом кпинів і знущань – вона йому стала просто гидка. Молода жінка терпіла доволі довго, але після того, як чоловік одного вечора вдався до рукоприкладства і надавав їй стусанів, то вона, схопивши дитину, втекла до знайомих. Так закінчилася дія чаклунства. Але чи закінчилася?

Хоча з того часу вже минуло років двадцять, моя добра знайома й досі губиться серед здогадок: кого ж і з яких світів викликав той древній чаклунський наговір?