| Взимку серед моїх улюблених занять – в’язання. Влітку – зовсім не те. Хоча влітку й день світловий довший, але влітку нитка немовби липне до пальців, петлі плутаються, узор неодмінно збивається, а плетиво, як правило, відкладається вбік до кращих часів. Завжди з цікавістю роздивляюсь речі, які люди зв’язали собі самі – це зовсім інші речі, ніж куплені на базарі чи в магазині. Такі речі одразу помітні, від них струменить якесь тепле сяйво чи що… …Зимової пори через чернігівський сквер переді мною йшла жінка у неймовірно гарній довгій в'язаній спідниці. Спідниця була блакитна з бежевими, коричневими, темносиніми й білими вкрапленнями, але навіть здалеку було видно, що плетена ця річ якось особливо.
Тендітна жінка йшла швидко, але мені було так цікаво, що я не втрималася й дорікаючи внутрішнім голосом собі за таку недоречну цікавість, наважилася її наздогнати, висловити комплімент з приводу спідниці. Трохи остерігалася реакції (мало що в людини на душі…), аж мої побоювання були марними! Жінка розсміялася і… розказала історію спідниці. Вона її зв’язала сама. Модель знайшла в одному із зарубіжних журналів по в’язанню. А дивно спідниця виглядає тому, що в’язана впоперек. Я так ніколи ще не в’язала, тож жінка прямо на ходу почала мені пояснювати, як саме це треба робити. Які ряди й коли потрібно зменшувати… Дуже цікава методика. Потім я сама пошукала цю методику і, напевне, також спробую що-небудь зв’язати. В’язання – це цілий світ, який ніколи не може набриднути. Нещодавно надибала в Інтернеті сайт з прийомами японського в’язання. Враження: треба забути все, що знала до цього… А днями дізналася з Інтернету, що в у надзвичайно багатій на візерунки Скандинавії жінки, які в’яжуть спицями, вважаються…лінивими. А цінуються там рукодільниці, які в’яжуть на…голках. Ну, цього я взагалі поки що уявити не можу. А нещодавно розговорилася із знайомою пенсіонеркою, яка розповіла цікаву історію. Колись у Чернігові навчалося багато в’єтнамців. І одного разу їхня улюблена викладачка з училища потрапила до лікарні. Хворіла кілька тижнів. То в’єтнамські дівчата прийшли її провідувати і принесли в подарунок комплект жіночої білизни, зв’язаний бавовняними нитками №80… Це був витвір неймовірної краси, просто диво якесь. Викладачка потім приносила його на роботу – показати колегам рівень мистецтва. Тож моя знайома пенсіонерка аж примружилася, пригадуючи оту красу: «Ви собі тільки уявіть! Нитки № 80 і – неймовірної краси мереживо!..» А я собі думаю, що зима ще в розпалі, тож треба тримати спиці під рукою – попереду так багато неопанованого…
Повідомлення відредагував finka - П'ятниця, 08-Січ-10, 09:02 | 
