Почнемо з того, що російська гордість збудована у Філадельфії, але аж ніяк не російських верфях. Через п"ять років, обстріляний японцями, він затонув. За даними японських дослідників жоден постріл з "Варяга" не досягнув своєї мети. Хоча корабель був оснащений за останнім словом тодішньої техніки. Всі учасники бою для підтримки міфу були нагороджені, а командир негайно звільнений зі служби. Бездарність вищого російського керівництва в цій війні настільки очевидна для кожного нормального дослідника, що й загибель"Варяга" не прикриває тої імперської немочі.

Через п"ять років японці підняли "Варяга" і ввели у склад свого флоту під назвою "Сойя". Під час першої світової війни Росія викупила крейсер і зарахувала його в склад флотилії Північного Льодовитого океану. І не просто так, а саме як флагмана.

Але як на роду написано -- то вже не викрутишся: 1920 року "Варяг" сів на каміння і затонув аж біля берегів Південної Шотландії.

Проте на цьому пригоди міфа на ймення "Варяг" не закінчилися. Совєтське керівництво, підтримуючи вигадки і традиції імператорської Росії, на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві (заводський № 106) закладає новий "Варяг" і його спускають на воду 25 листопада 1988 року. При розпаді СРСР корабель за договором між Росією і Україною відходить нам. Проте недобудований (67 % готовності) він виявився зайвим і для України, морські інтереси якої обмежуються Чорним морем. "Варяг" продають Китаю і він отримує ім"я "Ші Лан" на честь китайського полководця. Транспортування "Варяга" до Китаю тривало два роки! Чого не зробиш заради величі...

Проте і зараз "Варяг" -"Ши Лан" стоїть неживою громадою в порту Далянь. Нечебто, його мають ввести в склад флоту Китаю наступного, 2010 року. Китай, як і Росія, йде по шляху творення імперії. А всі імперії люблять трагічні і величні міфи.