Субота, 19-Квіт-14, 16:42

НовиниРеєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Страница 1 из 212»
Форум "Сіверщини" » Історія міст і сіл Чернігівщини » Чернігівський » Седнів
Седнів
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:21 | Сообщение # 1
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
Седнів – селище міського типу (1959), центр селищної ради, до складу якої входить село Нове. Розташований на р. Снов (прит. Десни), за 25 км від залізничної станції Чернігів 6.
Вперше згадується як давньоруське місто-фортеця Сновськ. Поблизу нього у 1068 р. князь Святослав з трьома тисячами воїнів розбив 12-тисячне військо половців. Виник зі слов’янських поселень у VІІІ – ІХ ст. і входив до складу Чернігівського князівства 7. Назва походить від річки Снов (“сна” – омивати, купатись) 8. У Х – ХІ ст. Сновськ був однією з фортець Київської Русі, центром окремої адміністративної одиниці – Сновської тисячі. У 50-х рр. ХІV ст. місто увійшло до складу Великого князівства Литовського. З ХVІ ст. має сучасну назву Седнів. Про походження назви розповідає народна легенда: “Спустошливі орди кримських татар напали на Сновськ, та не змогли взяти це місто-фортецю. Татари називали тоді оборонців Сновська “сиднями”, що в перекладі з татарської мови ніби означало “злі, хоробрі”. Звідси – Седнів” 9.
На початку ХVІ ст. Седнів опинився у складі Московського царства, а згодом, за Деулінським перемир’ям 1618 р., відійшов до Речі Посполитої. У 1648 – 1781 рр. – центр Седнівської сотні Чернігівського полку: “при гетманщине Седнев – место сотенного управления и здесь же было место протопопии или духовного окружного правления” 10. Наприкінці ХVІІ ст. Седнів став маєтністю козацько-старшинської родини Лизогубів 11. З 1782 р. – у складі Городнянського повіту Чернігівського намістництва, з 1797 р. – центр волості того ж таки повіту Малоросійської, а з 1802 р. – Чернігівської губернії. У середині ХІХ ст. поділявся на дві частини: Млини і Кожум’яки. У серпні 1920 р. почала діяти Седнівська сільська рада. У березні 1923 р. Седнівська волость була включена до складу Бобровицького району, а Седнів став центром сільської ради. З серпня 1929 р. Седнівська сільська рада перебуває у складі Чернігівського району. Седнів у 1932 – 1959 рр. мав статус села.
Нове – виникло у 20 – 30-х рр. ХХ ст. До складу села увійшов хутір Глібівка, де знаходилась економія поміщика Яцка 12.
Прикрепления: 94390401.jpg(77Kb)
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:24 | Сообщение # 2
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
Відомі люди Седнева:

Представники родини Лизогубів: 13
Яків Кіндратович Лизогуб (? – 1698) – чернігівський полковник (1687 – 1698).
Юхим Якович Лизогуб (1675 – 1749) – генеральний обозний, ймовірний автор “Летописца, или Описания краткого знатнейших действ и случаев, что в котором году деялося в Украине малороссийской обеих сторон Днепра и кто именно когда гетманом был козацким” (1742).
Ілля Іванович Лизогуб (1787 – 1867) – брав участь у Вітчизняній війні 1812 р., полковник, ад’ютант генерала М.Г. Рєпніна – старшого брата декабриста С.Г. Волконського, батька Варвари Рєпніної (1808 – 1891).
Олександр Іванович Лизогуб (1790 – 1839) – композитор та піаніст, один із зачинателів української фортепіанної музики, автор ноктюрнів, варіацій на теми українських народних пісень, романсів.
Андрій Іванович Лизогуб (1804 – 1864) – підтримував дружні зв’язки з Т.Г. Шевченком.
Дмитро Андрійович Лизогуб (1850 – 1879) – революціонер – народник, один з засновників народницької організації “Земля і воля”.
Федір Андрійович Лизогуб – голова Ради міністрів Української держави гетьмана Павла Скоропадського (1918).
________________
Мірошников Григорій (Гриць) Акиндинов (1821/22 – 1854) – родом із села Кучинівка Городнянського повіту, прибув у Седнів із старцями на початку 30-х рр. ХХ ст.: “В Седневе жил и умер человек Божий… В особенную известность у жителей местечка он вошел лет за десять до своей смерти. В известность и почти во всеобщее доверие вошел он честною и примерно праведною жизнью своею, а потом проницательностью своего ума и знанием тайн сердечных, а иногда и будущаго” 14.
Шраг Ілля Людвігович (1847 – 1919) – адвокат, видатний громадський діяч. Народився у Седневі. Після закінчення Чернігівської гімназії вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, але незабаром перейшов на юридичний факультет Петербурзького університету. З 1875 р. займався адвокатською практикою. Брав активну участь у громадсько-політичному житті, з 1875 р. був гласним Чернігівського губернського земського зібрання і Чернігівської міської думи. Один з фундаторів чернігівських “Громади” і “Просвіти”. У 1906 р. обраний депутатом Державної думи першого скликання. Обирався головою Чернігівського губернського виконавчого комітету. Член Центральної Ради 15.
Мглинцев Микола Федорович (1867 – 1947) – у 1918 – 1947 рр. працював учителем, завідувачем, директором та завучем Седнівської школи, Заслужений вчитель шкіл УРСР (1945) 16.
Усатий С.М. (1875 – 1944) – народився у Седневі, доктор технічних наук (1938), Заслужений діяч науки Азербайджанської РСР (1936), професор вузів у Петербурзі, Києві, Сімферополі. Серед його вихованців – майбутні академіки І.В. Курчатов, К.Д. Синельников 17.
Казка Аркадій Васильович (1890 – 1929) – народився у Седневі, український поет, був заарештований у справі Спілки визволення України, автор збірки поезій “Васильки” 18.
Балика Костянтин Михайлович (1894 – 1971) – народився у Седневі, відомий бібліотекознавець і бібліограф, професор 19.
Кириченко Юхим Федорович (1894 – 1959) – народився у м. Носівка, член Комуністичної партії з 1931 р. У 1906 р. працював робітником бондарних майстерень, у 1918 – 1919 рр. – перебував у червоному партизанському загоні, з 1919 по 1922 рр. – член волосного ревкомітету, голова ревкому Седнева, заступник голови робітничо-селянської інспекції Седнівської волості. Сім років очолював сільські ради в Седневі, Халявині, Черниші, Шестовиці. Протягом 1937 – 1940 рр. – керуючий райвідділенням “Заготльон”. У роки Великої Вітчизняної війни перебував у діючій армії рядовим бійцем. За бойові заслуги нагороджений двома медалями. Після демобілізації з 1944 по 1958 рр. обирався головою сільських рад Седнева, Півців, Котів. Протягом ряду років працював секретарем парторганізації, неодноразово обирався членом Чернігівського райкому партії, депутатом районної ради 20.
Седлер Петро Петрович (1897 – 1972) – лікар, працював у Седнівському протитуберкульозному санаторії. У 1967 р. відзначали його сімдесятиріччя і сорокап’ятиріччя лікарської практики. Першим у районі нагороджений знаком “Відмінник охорони здоров’я” 21.
Ревзис Ісак Маркович (1899 – 1955) – генерал-майор юстиції (1943). Народився у Седневі, у 1919 р. закінчив юридичний факультет Московського університету та розпочав службу в Червоній Армії. Голова військового трибуналу Забайкальського (1935 – 1938), Закавказського (1941 – 1945) та Таврійського (з 1946) військових округів. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Червоної Зірки та медалями 22.
Десницька Агнія Василівна (23.08.1912 – 1992) – народилася у Седневі, мовознавець, професор, член-кореспондент АН СРСР, засновник радянської школи албанознавства. Директор Ленінградського відділення Інституту мовознавства АН СРСР (1963 – 1976) 23.
Таран Павло Андрійович (1916 р. н.) – льотчик, старший лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу, у 1941 р. відзначився у боях за Седнів 24.
Лишафай Петро Іванович (1913 – 2004) – у квітні 1945 р. районна газета ”Придеснянський колгоспник” повідомляла, що земляк з Седнева майор Лишафай П.І. за відмінне виконання бойових завдань під час прориву оборони противника на західному березі ріки Вісла, на південь від міста Варшава. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 нагороджений орденом Леніна з присвоєнням звання Героя Радянського Союзу 25.
Бушнєв Олексій Романович (1917 – 1986) – працював директором Седнівського радгоспу ім. Чкалова (1957 – 1977), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції та “Знак Пошани”, Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1977); його ім’я занесено до районної Книги трудової слави (1972) 26.
Проскурін Олександр Михайлович (1919 – 2000) – народився в Сибіру, у вересні 1943 р. брав участь у визволенні Седнева та Чернігова. Нагороджений трьома орденами Червоної Зірки, медалями “За відвагу”, “За оборону Москви”, “За звільнення Варшави”, “За взяття Берліна”. Після закінчення війни жив і працював у Седневі 27.
Стрик Ганна Василівна (1921 – 1997) – працювала бригадиром Седнівського радгоспу ім. Чкалова, нагороджена орденом Леніна.
Остапенко Дмитро Семенович (1932 р.н.) – працював комбайнером Седнівського радгоспу ім. Чкалова, нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції та бронзовою медаллю ВДНГ СРСР 28.
Ганжа Феодосія Якимівна (1936 р.н.) – робітниця з с. Нового, у листопаді 1975 р. за народження та виховання дев’яти дітей нагороджена орденом “Материнська Слава” І-го ступеня 29.
Колонтай Григорій Миколайович (1938 р.н.) – працював генеральним директором ЗАТ НВО “Еліткартопля” (1984 – 2004), кандидат сільськогосподарських наук, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора та “Знак Пошани”, відзнакою Чернігівського обласного управління агропромислового комплексу (2003) 30.
Ребенко Мотрона Василівна (1938 р.н.) – працювала майстром по виробництву молока Седнівського радгоспу ім. Чкалова, за багаторічну сумлінну роботу в сільському господарстві, успішне виконання виробничих завдань і зобов’язань та активну участь у громадському житті у червні 1985 р. нагороджена грамотою Президії Верховної Ради УРСР, занесена до Книги пошани НВО “Чернігівеліткартопля”(1986) 31.
Прошко Яків Іларіонович – працював заступником директора Чернігівської обласної дослідної станції по картоплі, Заслужений агроном УРСР (1970) 32.
Стукало Михайло Никифорович (1938 р.н.) – працював заступником директора Седнівського ЗАТ НВО “Еліткартопля”, Заслужений працівник сільського господарства України (1997) 33.
Гайструк Віктор Ілліч (1939 р.н.) – працював головним зоотехніком Седнівського радгоспу ім. Чкалова, Заслужений зоотехнік УРСР (1981) 34.
Дронь Анатолій Андрійович (1945 р.н.) – народився у Седневі, академік Академії будівництва України, Заслужений працівник житлово-комунального господарства України, у 1998 – 2002 рр. посол України у Білорусі, у 2003 – 2005 рр. – заступник міністра закордонних справ України 35.
Стельмах Любов Павлівна (1946 р.н.) – робітниця з с. Нового, у вересні 1982 р. нагороджена орденом “Материнська Слава” І-го ступеня 36.

 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:24 | Сообщение # 3
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
ЛІТОПИС СЕДНЕВА

Найдавніші поселення людини – поблизу Седнева виявлено поселення епохи бронзи та раннього залізного віку (ІІ – І тис. до н.е.), кургани епохи бронзи (ІІ – І тис. до н.е.), давньоруський курганний могильник (ІХ – ХІ ст.), городище та поселення І – ІІІ, VІІІ – ІХ, ХІІ – ХІІІ ст. 37.
VІІІ – ІХ ст. – відомий дослідник історії Седнева А. Балика відзначає: “Сновейцы занимались войною, охотой, земледелием, скотоводством и пчеловодством. Из промыслов они знали: бондарство, гончарное искусство и столярство, так как в курганах были найдены: деревянная посуда, горшки, пряслицы и глиняное разноцветное монисто, украшаемое иногда медными привесками. Вели они также и торговлю” 38.
ІХ – Х ст. – про давню історію та виникнення назви міста знаходимо відомості в праці К.Т. Карпинського: “По могилам северянского погребального обряда, до времени основания Чернигова, или вернее, обращения ранее существовавшего здесь городка в резиденцию князей Северянской земли, старейшим городом Северян был Седнев, в котором имеются два больших городища и вокруг несколько сот курганов. На географической карте м. Седнев пишется “Седнев”, но местные малороссы – старожилы именуют его “Сиднев”; а в основе этого слова лежит корень сид – сед – седой старик, что по моему мнению, говорит проф. Самоквасов, указывает на значение в древности г. Седнева, как старейшего, древнейшего в Северской земле. В таком значении представляют Седнев и сохранившиеся в его окрестностях могилы.
В 1786 г. вокруг Седневского городища насчитывалось 74 больших и 241 малых могил, из них к 1874 году сохранилось больших уже только половина, а малых около 150. Раскопки показали, что 74 большие курганы прикрывали собою кострища и срубные гробницы князей или старейшин, подобные пяти могилам черниговских могильников. По монетам, найденным в могилах, Седневские курганы древнее Черниговских” 39.
1068 р. – у “Повісті минулих літ” зазначено: “половцем воюющим около Чернигова, Святослав… изъиде на нь ко Сновеску…одоле и тако бьеми, друзіи потопоша въ Снови”. Це була перша перемога русичів над кипчаками 40.
1106 – 1107 рр. – паломництво до Святої землі – Палестини здійснив Данило, ігумен одного з монастирів Чернігівської землі, який у своєму творі “Ходіння” порівнює річку Іордан зі Сновом 41.
ХІІ ст. – фортеця розширюється, нові райони оточуються валом і ровом. Поблизу замку росте “Княже місто” 42.
1149 р. – у літописі згадується Сновська тисяча удільного сновського князя Ізяслава Давидовича. Займала досить велику територію – від Стародуба на півночі до річки Снов на півдні, від річки Убідь на сході до річки Свинь (тепер Замглай) на заході. Центром тисячі був Сновськ 43.
1155 р. – літопис згадує сновського князя Святослава Володимировича 44.
1203 р. – в удільному місті Сновськ княжить Ростислав Ярославич 45.
1234 р. – київський князь Володимир Рюрикович і Данило Галицький взяли Сновськ та сплюндрували навколишні села 46.
1338 – 1339 рр. – Сновськ, як і вся Сіверщина, визнав владу литовського князя Ольгерда 47.
1387 – 1392 рр. – у списку міст руських згадується Сновськ 48.
1432 р. – Сновськ входить до складу володінь великого литовського князя Свидригайла 49.
1449 р. – Сновськ переходить у власність князя Івана Андрійовича Можайського 50.
1482 – 1497 рр. – Сновськом володіє князь Семен Можайський, який переходить на бік Московської держави. У ці роки Чернігів та його околиці зазнають спустошливих набігів кримського хана Менглі-Гірея 51.
1494 – 1618 рр. – згадується у листуванні Литви з Москвою 52.
ХVІ ст. – слободою Седневом володіли боярські сини Осип Каменєв і Русин Радулін 53.
1523 р. – нараховується 50 димів 54.
1527 р. – у “Реестре границ черниговских” згадується “село Сновеск, городовое, домов 50 было” 55.
1618 р. – за Деулінським перемир’ям Седнів відійшов до Речі Посполитої і згодом став волосним центром Чернігівського воєводства 56: “Басейн нижньої течії Снову, з правою його притокою Чебриж, разом з верхньою течією Березни, котра дещо нижче тече до Десни, створювали Седнівський округ. В тому окрузі знаходився Седнів над Сновом з волостю, до якої належав Тупичів у верхів’ї Чебрижа, що була власністю Паців (або Тризнів); нижче ж Снову розташовані Клочків Харленських, Березна Потоцьких” 57.
1621 р. – власник слободи Седнів Себастіан Глембоцький уступив її Самуелю Пацу 58.
1638 р. – у містечку Седневі 80 димів 59.
1640 р., 4 квітня – привілей власника Седнева Яна Самуеля Паця, хорунжого Великого королівства Литовського, місцевим ремісникам: “Седнівська волость Паців мала мережу населених пунктів ще до Смоленської війни. Особливо динамічно розвивався Седнів. У 1638 р. він вже мав статус містечка, а в квітні 1640 р. Ян Самуель Пац звільнив місцевих ремісників – кравців, кушнірів, шевців, гончарів, ковалів – від податків, за винятком передбачених на забезпечення жовнірів платнею та на склад у випадку приїзду власника. Ремісники отримали право мати власні суди, за винятком справ щодо тяжких кримінальних злочинів, які мали судитися замковим судом, але з правом апеляції ремесників на його рішення до власника” 60.
1647 р. – за даними А.Балики “Седневщина принадлежала тогда Черниговскому магистрату, как источник содержания …войта… Седневом владела также и вдова Паца, именуемая “Великаго княжества Литовскаго хоружина Петронелла Тризнянка Самуелева Пацева” 61. Тоді ж “седневцы, для защиты православия, создали братство, которое заботилось о православных церквях. Братчики, на общие братские средства, покупали для церквей утварь, поправляли церкви, в звонице Юрьевськой церкви устроили школу, устроили также шпиталь (богадельню), приготовляли к храмовым праздникам меды и угощали собиравшихся” 62.
1648 – 1781 рр. – Седнівська сотня Чернігівського полку. До складу сотні входили містечко Седнів, с. Макишин, с. Клочків, д. Черниш, д. Кобилянка, х. Чудиновський, д. Борки, с. Боромики, с. Сахнівка, с. Дирчин, с. Нові Млини, д. Конотоп, с. Стара Рудня, с. Смяч, с. Хотуничі, д. Камка, д. Старі Боровичі, сл. Богородична, сл. Ількуча, сл. Здрагівка, сл. Андрушинська, сл. Загрезенська, сл. Загребельська, с. Низківка, с. Жовідь, д. Щимель, д. Руденка, сл. Гутище, с. Бегач, х. Купинський, с. Петрова Слобода 63.
За часів Гетьманщини у Седневі знаходились сотенний уряд, а також протопопія 64. Збереглися опис та план сотенної канцелярії 1781 р. 65.
Седнівські сотники: Григор Нечипір (? – 1658.09., сотник; 1659 – сотник Седнівський – ?), Півень (? – 1665 – 1666 – ?), Коломбецький Ян (? – 1671.04), Петличний Михайло Савенко (1671.04. – 1673.03. – ?), Давидович Кирило (? – 1673 – ?), Политка (Полетика Василь?) (бл. 1674), Пекур Григорій (? – 1676 – ?), Полетика Іван (? – 1677 – ?), Павлович Адам (1681, 1688, нак.), Войцехович Богдан (? – 1680 – ?), Опанас (? – 1683 – ?), Давидович Рафаель (? – 1688.06. – ?), Стахович Андрій (? – 1691.04. – 1695.12. – ?), Бутович Степан Іванович (? – 1697 – 1698 – ?), Стахович Андрій (? – 1699), Фридрикевич Криштоф Самійлович (1699 – 1700), Домонтович Федір Павлович (? – 1705.05. – ?), Войцехович Петро Богданович (? – 1712 – 1723.02. – ?), Базилевич Федір (1723, нак.), Милютинович Римша Федір (1760 – 1769 – ?), Дубовик Федір (1773 – 1781) 67.
Седнівські протопопи: Петро Ленецький (1749); І. Гладкий (1753 – 1754) та Роголь (1779) 66.
1649 – 1651 рр. – седнівські козаки воюють під проводом Чернігівського полковника М.Небаби. У січні 1654 р. мешканці Седнева присягнули на вірність російському цареві Олексію Михайловичу 68.
1659 р., 7 січня – в універсалі гетьмана Юрія Хмельницького згадуються пан Іван Аврамович та його млин у Седневі 69. У 1677 – 1689 рр. один з млинів на р. Снов належав Чернігівському Єлецькому монастирю 70. П.Кулаковський стверджує, що “звичайна ширина річки [Cнов] у ХVІІ – ХVІІІ ст. становила 30 – 40 м, глибина – 4-8 м. Замерзала у листопаді, вкрита кригою була до чотирьох місяців. На території досліджуваного регіону правий берег річки був значно вищим за лівий, інколи, як біля Седнева – на 40 м. Відповідно лівий берег більше піддавався розливу, був вкритий лісами й болотами. Снов був суднохідним лише від Седнева до гирла. Течія вище цього міста активно облаштовувалася млинами й греблями, що, власне, й підвищило рівень води у нижній її частині. Під час весняного розливу, коли рівень води підіймався до 4 м, по Снову могли сплавляти ліс. У Снову водилося чимало дрібної риби. У його нижній течії було багато бобрів. Більша частина течії Снову не являла собою значної перешкоди для переправи з одного берега на інший. А. Шафонський зазначив, що перевіз через Снов був також у Седневі, щоправда, діяв він лише у повноводдя” 71.
У 1742 р. на р. Снов знаходився млин значкового товарища Остапа Силича, який володів ним за універсалами гетьманів І. Самойловича, І. Мазепи та І. Скоропадського 72. Згодом він перейшов у власність наказного березенського сотника Міхненка 73. У “Списках населенных мест Российской империи” (1859 р.) зазначалось: “Во время весенних разливов, по самой нижней части течения Снова, от м. Седнева, производится небольшое судоходство, а именно в небольших берлинах и байдаках доставляется хлеб в г. Чернигов и далее по р. Десне” 74.
1666 р. – Переписна книга Чернігівського полку містить відомості про мешканців Седнева. Ось зразок подвірного перепису по місту Седневу: “Мещанин войт Прокофий Круглик, у него сын Степан да брат Максим, лошади у него есть, торговый человек. Положено на него денежного оброку рубль, а по молороссийски пять золотых”. З цього перепису Седнева довідуємося, що міщанин Кіндрат Леонов (тобто Леонович) є шинкарем, у нього син Васька; у міщанки вдови Ганни є зять Наум і син Тимофій, вони “торговые люди”; Юрій Биховець також належить до торгових людей, має коня; Михайло Данилов – гончар; серед седнівців також – Федір Гребенюк, Анатолій Куроїд, Яків Півдід, Григорій Різник. Переписна книга свідчить, що “под самым городом на реке Снов гребля от вала (…), на гребле млин о пяти колесах хлебомельных да шести колесах, оджо ступное и валюшное. Держит тот млин седневской Прокофей Ефимов, а хлеба отбирают с того млина в государеву житницу две доли, а третья доля мельнику. На той же гребли другой млин о двух колесах хлебомельных, а держит тот млин седневской мещанин Степан Лопата…млин черниговского по Степану брата, что прежь сего бывал в гетманской (канцелярии) писарем… млин черниговского козака Василия Знанова…козака ..Симона… седневского козака Микифора Григорьева… седневского козака Калинника… И в городе Седневе мещанских пахотных людей тридцать дворов, ремесленных и (…) сто дворов, промышленных и торговых людей пятьдесят один двор. И всего сто шестьдесят четыре двора, людей у них двести девеносто шесть человек. И у пашенненных людей тринадцать дворов и у них деветь лошадей и шестнадцать волов… На промышленных и на торговых людей на петдесят и на один двор положено денежного оброку двадцать восемь рублев двадцать пять алтын. На ремесленных людей на сорок на деветь дворов положено денежного оброку двадцать четыре рубли три алтина две деньги. На убогих мещан на пятьдесят на один двор положено денежного оброку десять рублев тринадцать алтын” 75.
1674 р. – у Седневі перебував Феодосій Углицький, який оглядав водяний млин на Снову, що належав Чернігівському Єлецькому монастирю 76.
1690 р. – коштом чернігівського полковника Якова Лизогуба за сприяння священика Стефана Григоровича у Седневі побудовано церкву Різдва Богородиці. “По резолюции… Консистории 1880 г. 17 марта переименована из Рождества-Богородичной в Воскресенскую церковь, о времени построения которой отпразднован двухсотый юбилей 1890 г. апреля 6 дня; каменная, колокольня 1856 г. построена частию иждивением полковника гвардии Илии Ивановича Лизогуба, и частию на церковную сумму. Престолов в ней три: главный во имя Воскресения Христова, правосторонний во имя Рождества Богородицы, левосторонний во имя святителя Николая Чудотворца” 77. У 1914 р. у церковній бібліотеці для читання знаходилось 160 томів 78.
Седнівські мумії – виявлені у 1924 р. у підземній крипті Воскресенської церкви. Являли собою добре збережені поховання ХVІІІ – ХІХ ст. із зразками одягу, тканин, взуття, які надійшли до музеїв Чернігова та Києва 79.
Священики Білозерський (до 1788) 80, Михайло Білозерський (1822) 81, Василь Білозерський (1848 – 1868) 82, Стефан Григорович (1875 – 1880)83, О.К. Неаполітанський (1896) 84, Микола Германов (1900) 85, Ісак Митрофанович Піневич (1902 – 1911) 86, Микола Михайлович Мисловський (1911 – 1919) 87;
псаломщики Петро Рубановський та Олександр Росинський (1900 – 1905) 88, Михайло Павлович Стишковський (1905 – 1908) 89, Григорій Ісакович Воскресенський (1908 – 1909) 90, Филимон Бориславович Черняховський (1909 – 1919) 91; дячки Олександр Білозерський (1848) 92 та Антоній Корноух (1857 – 1875) 93; пономарі Михайло Зенелов (1848) 94, Михайло Іванович Білозерський (1948 – 1850) та Єфим Кисель (1875) 95; ктитор Яків Крупицький (1779) 96; церковний староста Єфим Усатий (1822) 97, козак Михайло Андріїв Демьянченко (1902 – 1914) 98.
На церковному цвинтарі поховані козачка Євдокія Олександрівна Яцкова (1821 – 1904) 99, дружина протоієрея Марія Миколаївна Григоровичева (1828 – 1904) 100, міщанка Ганна Олександрівна Довгелева (1847 – 1907) 101, козачка Глікерія Саввична Сказка (1852 – 1907) 102, удова псаломщика Покровської церкви м. Ніжин Марія Леонтіївна Сидоренко (1846 – 1911), донька священика Антонина Ісаківна Піневич (народилася та померла 1905 р.) 103.
Філарет (Гумілевський) про Георгіївську церкву (побудована 1715 р.) зазначає: “в дотатарское время обыкновенным делом было посвящать храмы вм. Григорию то из седневских церквей храм св. Георгия должен быть признан современным основанию седневского городка. В 1767 г. церковь св. Георгия была обветшавшею, служение в ней не совершали, а служили в храме Покрова Богородицы… Но вскоре после того храм св. Георгия возобновлен, а Покровский перенесен на кладбище” 104. У 1905 р. згадується “приписная церковь в деревне Черныш” 105. У 1914 році в церковній бібліотеці знаходилось 250 томів книг для читання 106.
Священики Стефан Филипович (1677 – 1692) 107, Стефан Баран (1812 – 1815) 108, Василь Баранов (1822) 109, Анатолій Пекаліцький (1848) 110, Поліевкт Васильович Кашпуров (1859 – 1891, народився в Седневі) 111, Михайло Прокофійович Домарчук (1899 – 1905) 112, Віталій Слюсаревський (1906 – 1911) 113, Карпо Андрієвський (1911) 114, Микола Іванович Корнієвський (1913 – 1919) 115, Федір Оглоблинський (з 1919), Микола Аманов (1919) 116;
псаломщики: Яків Пантелемонович Стишковський (1871 – 1917, у 1897 р. нагороджений медаллю за працю по народній освіті) 117, Іван Любенко (1909) 118 та Євдоким Єрмоленко (1917 – 1919) 119; дячок Петро Терентійович Аєнков (1848) 120; пономарі Олександр Михайлович Білозерський (1847 – 1869) 121 та Антон Корноух (1848 – 1857) 122; церковний староста Кирило Простах (1822) 123; голова попечительної ради церкви козак Корнелій Кирієнко (1887) 124; староста козак Сафоній Микитович Балика (1904 – 1914 ) 125.
На церковному цвинтарі поховані дворянка з Черниша І.П. Ревинець (1836 – 1908), псаломщик Яків Пантелемонович Стишковський (1846 – 1917) 126.
Успенська церква у Седневі “построена в 1860 г. иждивением помещицы вдовы штабс-капитана Марии Яковны Бутовичевой, а в 1868 г. к ней пристроены два каменных придела, частию на церковную сумму, а частию на пожертвования той же Марии Бутовичевой и церковного старосты купца Петра Усатого. К ней с правой южной стороны алтаря пристроена в 1883 г. каменная ризница иждивением статского советника Флегонта Ивановича Пекура, в 1905 г. с северной стороны алтаря пристроена каменная пономарня иждивением статского советника Симеона Ивановича Войцеховича. В 1881 г. к церкви пристроена каменная колокольня. В начале 1899 г. на средства попечительства и добровольных пожертвований прихожан в память о созыве народов Государем Императором Николаем ІІ на конференцию в Гаагу для изысканий средств к разоружению армий и возведению мира во всем мире приобретен полный гармоничный звон числом 7 стоимостью 930 руб. В церкву внесен на вечное время вклад от помещицы Марии Бутовичевой 250 руб. и купцом Дамианом Бондаренко – 400 руб.” 127. У 1914 р. в церковній бібліотеці знаходилось усього 28 томів книг – “церковная библиотека весьма скудна” 128. Церковна школа грамоти відкрита 27 вересня 1912 р. священиком Миколою Покровським. У ній навчалось 5 хлопчиків та 19 дівчат 129.
Священики Олександр Левицький (1873) 130, Стефан Чикилевський (1875 – 1876), Назарій Неаполітанський (1883) 131, Василь Іванович Левитський (1893 – 1908) 132, Василь Азбукин (1908 – 1911) 133, Микола Миколайович Покровський (1912 – 1917) та Василь Петрович Никулицький (до 1917) 134;
псаломщики Яків Пантелемонович Стишковський (1868 – 1871) 135, Антон Корноух (1875 – 1883) 136, Антон Васильович Ярапачев (1892 – 1895) 137, Іван Якимович (1900) 138, Василь Григорович Биструков (1903 – 1909) 139, Аркадій Микитович Короткевич (1910 – 1914) 140; пономар Олександр Михайлович Білозерський (1837 – 1847) 141; голова попечительної ради церкви купець Петро Олексійович Батурин (1877 – 1879) 142; старости козаки Григорій Михайлович Хмарний (1896 – 1905) 143 та Стефан Ігнатійович Лемешко (1914) 144.
На церковному цвинтарі поховані міщанка Марія Василівна Батурина (1849 – 1917), козак Григорій Михайлович Хмарний (1849 – 1917) 145.
Покровська церква в Седневі “построена была первоначально в местности Пекурах м. Седнев 1715 г. старанием сотника Петра Войцеховича, а с разрешения Архиепископа Павла перенесена на седневское общественное кладбище старанием титулярного советника Якова Бутовича, церковного старосты Воскресенской церкви казака Алексея Батурина и священника Василия Белозерского, обновлена 1853 г., также иждивением Якова Бутовича и старосты Алексея Батурина. В 1858 г. выстроена колокольня иждивением церковного старосты казака Алексея Батурина” 146.
Священики Єрофій Строцький (1732) 147, Марко Корноух (до 1830 р.) 148, Стефан Чикилевський (1868 – 1875) 149; псаломщик Антон Корноух (1875, народився в Седневі) 150; староста козак Василь Савинович Крепкий (1904 – 1905) 151.
Філарет (Гумілевський) зазначає: “что касается до загородного, Николаевского храма, известного по памятникам ХVІІ ст., то он давно заменен храмом Воскресения Христова”. Священики Василь (1677), Іван (1732), Однорал (1804) 152.

 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:25 | Сообщение # 4
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
Богородицька церква: у 1815 р. Богородицька та Різдва Христового церкви об’єдналися в одну парафію 153, а з відомостей 1875 р. дізнаємося, що існувала “домовая церковь в память…архистратига Михаила… устроена при доме полковником гвардии Илии Лизогубом 1858 года, но служения в ней не совершаются” 154.
Священики Шевченко (1814) 155, Фома Крупицький та Марко Корноухович Троцький (1822) 156, Стефан Димитрович Григорович (1875 – 1886) 157, Олександр Антонович Левицький (1866 – 1875) 158; псаломщики Петро Мелентійович Рубанівський (1837 – 1886) та Іван Якимович (1886) 159; пономарі Іван Петрович Кисель (1832 – 1847) та Єфим Іванович Кисель (1861 – 1883) 160; церковний староста колезький асесор Яків Іванович Лизогуб (1822) 161; голови попечительної ради церкви міщанин Яків Кашпур (1869) 162, купець Юхим Усатов (до 1872) 163, міщанин Яків Хмарний (1872) 164, міщанин Н. Мацко (1878) 165.
На церковному цвинтарі похований штабс-капітан Данило Іванович Косович (1791 – 1875).
Інші священослужителі: благочинний містечка Седнів Петро Добровольський (1861) 166; священики Григорій Горевський (1732) 167, Данило Знойко (1753) 168, Посудевський (1788) 169, Петро Дубровський (1848) 170, диякон Кириченко (1801) 171, дячок Раковський (1826) 172.
1690 р. – споруджено кам’яницю Лизогуба, розпочато облаштування садиби (набула сучасного вигляду в ХІХ ст.) та закладено парк, де згодом було влаштовано фонтани. Один з фонтанів мав назву “Гетьман”, тому що бив струменем вище відомого петергофського “Самсона” 173.
1708 р. – російський цар Петро І гостював у Седневі у бунчукового товариша Якова Юхимовича Лизогуба 174.
1710 р. – моровиця забрала життя багатьох седнівців 175.
1713 р. – знайдено скарб польських монет 176.
1729 р. – за “Генеральним слідством про маєтності Чернігівського полку” у Седневі знаходились володіння чернігівського полковника Михайла Богданова, осавула Стефана Бутовича, Стефана Леонтовича, генерального обозного Якова Лизогуба 177.
1732 р. – дiють п’ять церковних шкiл: “Школа пречиская, …юриевская, …николская, …воскресенская, …покровская” 178.
1732 р. – при церквах діють два шпиталі “пречистый… юриевский” та шинки ”Андрея Бурковського, …Андрея Стаховича, …Демяна Бутовича, …сотника седневского Ивана Рымши, …Ивана Домонтовича, …Стефана Леонтовича, …Петра Войцеховича, …Ивана Славатинского, …казацкий” 179.
1767 р. – за матеріалами Генерального опису Лівобережної України “сотенный город Седнев, лежит большею частию на горах, обнесен круг земляным валом, который совсем осыпался; с тремя воротами. В оном городе замок, в него ворота въезжие внутрь, сквозь деревянную башню. С одной стороны, близ оного течет р. Снов. В городе, в замке, церковь деревянная старая, Победоносца Георгия, в которой, по обветшалости, служения не бывает. Всех дворов – 201. Цеховых мастеров: кожемяк – 44, швецов – 31, кравцов – 18, шаповалов – 5”. Наприкінці ХVІІІ ст. нараховувалось 11 млинів 180.
1781 р. – П.Кулаковський зазначає, що “у польську добу втратила своє значення стара Чернігівська дорога, відома ще з князівських часів. Вона прямувала з Чернігова до Сновеська (Седнева; переправа могла бути й біля Клочкова), далі до Березія (Райгорода польських часів), Домислина, Блистової і, зрештою, Новгорода-Сіверського. Ще в середині ХVІ ст. вона існувала. Занепад цієї дороги був тимчасовим. З осадженням населених пунктів, через які вона проходила, її знову почали використовувати. Принаймі в останній чверті ХVІІІ ст. вона з деякими змінами фігурує як чинна”.
Через Седнів проходить поштова дорога на Петербург (у 1826 р. відзначається як нова), дiє поштова станція (1803 р. – утримувач Войцехович), постоялі двори, на р. Снов існує казенний перевіз (у 90-х рр. ХІХ ст. у Седневі діє паромна переправа через р. Снов). Як зауважив О.Шафонський, “главная почтовая дорога: Стародубская и Смоленская; идет от города Чернигова по Московской дороге 5 верст, а отселе поворачивает влево, на местечко Седнев, до границы уезда Городницкого, до села Черныша, на 14 версте” (1784) 181.
1782 – 1917 рр. – волосні старшини Фома Кирієнко (1897), Михайло Андрійович Дем’янченко (1908 – 1911); волосні писарі Колоша (50-ті рр. ХІХ ст.), Дмитро Приходько (1901) та Мехед (1906); седнівський староста Краплинський (1843). Склад волосного суду у 1900 р.: голова – козак П.А. Шльончик, судді – козаки С.Я. Збань, А.А. Рубець, селянин І.Е. Тончила182.
1784 р. – О. Шафонський свідчить, що у Седнівський сотні сіл, деревень та хуторів 43, містечко з населенням 8.039 чол. (козаків виборних – 641, козаків підпомічників – 188, дворян, різночинців та посполитих – 7.210). “Под горой к реке проистекают хорошие ключи, в которых вода чистая и здоровая, и вообще сие местечко чистый и здоровый имеет воздух. Церквей –5. В числе жителей главные ремесленники – кожевники. Жители сего местечка в хлебопашестве и скотоводстве мало упражняются, а больше занимаются выделкою сапожных кож, покупая оные в разных местах, и свозя оные в Чернигов, Нежин, Прилуки, Глухов и другие места. Другие высиживают горячее вино и отвозят для продажи в Нежин, Переяслав, Городище, что на Днепре, и другие степные места; иные, делая сами и покупая деревянную посуду, и в те же места развозят” 183.
1784 р. – Седнів залишався помітним торговельним центром – “торги бывают всякой пятницы, на коих дрова и съестные припасы продаются, а ярмарки одна июля 20 дня, в день пророка Ильи, другая – декабря 6 числа. Щепетинники или по здешнему крамары из Чернигова, Добрянки, Березного, Салтыково-Девицы, торгуют мелким красным товаром, другие из степных мест продают всякий скот, вялую рыбу, соль, и не более двух и трех дней продолжается; народа тысяч до пяти стекается”. Відзначалось, що ярмарки були “довольно значительные”, “Седневский рынок исключительно хлебного характера”. Ярмарки проводились на лузі, а базари в самому містечку. У 1850 – 1860 рр. до Седнева чумаки доставляли різний товар. У 1859 р. тричі на рік відбуваються ярмарки; два ярмарки – Ілліїнський 20 липня та Димитрівський 26 жовтня (1869); на ярмарці в 1877 р. на день Переполовіння в серпні продавались залізні вироби – лепехи, скоби, цвяхи та ножі, коні з Чернігова та інші товари; у 1888 р. зазначалось, що на ярмарки товарів привезено на 7.500 крб., а продано на 2.250 крб.; наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. діють три ярмарки; повітова земська управа в 1903 р. пропонує задовольнити клопотання мешканців Седнева про запровадження крім діючих трьох ще двох ярмарків – 1 березня та 1 вересня. Повітове земське зібрання приймає постанову про запровадження четвертої ярмарки в Седневі 1 вересня. У 1906 р. козаки Седнева порушують клопотання про звільнення від земських податків ярмаркової площі 184.
1796 р., січень – козаків – 283 осіб, казенних селян – 22, поміщицьких селян – 252 (у 1834 р. поміщики Савченко та Тудоровський) 185.
ХVІІІ ст. – збереглися відомості про комерсантку Гошко, яка запам’яталась тим, що займалась виготовленням смачних пряників, які по півроку не черствіли. Свою продукцію вона поставляла до імператорського двору і отримала перше місце на виставці у Парижі 186.
1812 р. – під час Вітчизняної війни в Седневі сформовано 4-й козачий полк, який брав участь у Бородинській битві. Ілля Лизогуб за виявлену мужність та хоробрість був нагороджений орденом. Біля Воскресенської церкви похований житель Седнева, учасник Бородинської битви штабс-капітан Д.І. Косович. Під час війни 1812 р. через Седнів до діючої армії постачались продукти. На честь перемоги російських військ над армією Наполеона у парку Лизогуба через старовинний рiв був побудований Червоний місток 187.
1812 р. – діють селітрений завод, 15 шкіряних майстерень (1845) та свічний завод (1879) 188.
1817 р – діє хлібозапасний магазин 189.
1829 р. – планується проїзд через Седнів російського імператора Миколи І 190.
1837 – 1901 рр. – градом побито посіви озимих та ярих хлібів; у 1901 р. знищено до 600 десятин озимини та ярових хлібів – 100 десятин 191.
1839 р., 6 березня – з Седнева до Чернігова прибув полковник Лизогуб 192.
1843 – 1845 рр. – діють початкове училище Палати державних маєтностей та приватна школа 193.
1844 – 1918 рр. – у друкованих виданнях та архівних справах згадуються жителі містечка: дворянин Микола Павлович Тудоровський (1875), Олександр Йосипович Ющенко (1883), Володимир Йосипович Іванов (1886), колезький регістратор Петро Римша (1844), дружина губернського секретаря Катерина Товстоліс (1844), колезький регістратор Микола Йосипович Вокуловський (1839 – 1904), колезький секретар Михайло Петрович Рубановський (1846 – 1886), губернський секретар Микола Петрович Столиця (1886) 194;
землевласники Катерина Миколаївна Комаровська та Павло Омелянович Тудоровський (1898), київський міщанин, парафіянин Успенської церкви Сергій Володимирович Водкевич (1904) 195;
штабс-капітан Данило Іванович Косович – служив у 25 Єгорському полку, у 1820 р. нагороджений орденом св. Анни 4-го ст. (1859), поручик Артем Іванович Єзерський – у 1836 р. нагороджений орденами св. Георгія та св. Анни за службу в Кавказькому полку (1859) 196;
унтер-офіцери Яків Орешко-Якименко (1849), Федір Миколайович Мацько, Омеліян Олександрович Бурий, Яків Михайлович Краплистий, Іван Кіндратович Керман, Потап Іванович Ральченко (1883), Терентій Григорович Петренко (1886) 197;
молодший фельдшер Мартин Симонович Василенко (1883), молодший феєрверкер Федір Миколайович Мацько (1883), гарматної бригади канонір Діонісій Родіонович Седек (1883); Московської губернії, Серпуховського повіту фельдшер Георгій Матвійович Платов (1886), канонір Брест-Литовської фортеці Іларіон Тимофійович Шевченко (1886); запасний фельдшер Іван Васильович Кулин (1900); завідувач Седнівської військово-кінної дільниці Мартин Фомич Яцко (1901) 198;
купці Микола Петрович Усатий (1883), Петро Васильович Батурин (1900), 2-ої гільдії Олексій Васильович Батурин (1908) 199;
міщани Іван Мартинович Пирковський (1815 – 1883), Стефан Павлович Опенько (1803 – 1883), Антон Михайлович Хмарний (1883), Яків Єфимович Баран (1840 – 1907), Юхим Стефанович Опенько (1883), Панасій Родіонович Мехедов (1883), Костянтин Фомінович Гаєвський (1883), Григорій Федорович Суп (1883), Марія Прокопієва Кошелева (1821 – 1886), Карпо Микитович Хмарний (1825 – 1886), Іван Миколайович Надточий (1886), Іван Мартинович Положечко (1886), Микола Георгійович Мацко (1886), Яків Антонович Кашпур (1898), Федір Герасимович Баран (1900), Ничипір Якович Козел (1900), Ксенофонт Тимофійович Дем’янченко (1900), Ігнат Сидорович Артеменко (1900), Петро Минович Силивонов (1900), Трохим Діонисович Єсипчук (1900), Михайло Іванович Усатий (1900), Яків Семенович та Ілля Георгійович Жердицькі (1900), Онуфрій Микитович Хмарний (1900), Федір Петрович Макаров (1900), Гарин Іванович Клименко (1900), Онуфрій Іванович Хмазин (1904), Никифор та Петро Яковичі Козли (1904), Феодосій Панасович Мехед (1904), Марк Іванович Кошелєв (1904), Андрій Семенович Жердицький (1904), Яків Діонисович Єсипчук (1904), Савва Васильович Хмарний (1846 – 1907), Борис Панасович Шевель (1907), з х. Глібівки Василь Володимирович Шидловський (1908), Трохим Діонисович Єсипчук (1908), М.Е. Терещенко (1908), Андрій Олександрович Овчинников (1908), Максим Фомич Божок (1838 – 1908), Андрій Іванович Мехед (1833 – 1908), Федір Герасимович Бурик (1871 – 1909), Василь Ігнатович Ткаченко (1909), Матвій Іванович Дем’янченко (1909), Дмитро Васильович Бенза (1849 – 1909), Василь Іванович Надточий (1911), Михайло Антонович Хмарний (1911), Трохим Йосипович Чорний (1911), Іван Авер’янович Дяченко (1864 – 1917), Олександр Панасович Мехед (1877 – 1918), Ігнатій Романович Ткаченко (1867 – 1918), Микола Павлович Баглай (1844 – 1918), Михайло Якович Мехед (1857 – 1918) 200.
почесні громадяни Тимофій Семенович Гох (1886), Павло Теремець та Семен Пантелеймонович Стишковський (1900), Стефан Полієвктович Кашпур (1905), Косьма Петрович Іванишев (1908), Ксенія Йосипівна Теремець (1832 – 1911) 201, Петро Филимонович Черняхівський (1918);
козаки Діомід Койдан (1844), козачки Устінія Зеленська та Марія Лиманна (1844), Родіон Іванович Кашка та Харитон Даньков (1896), Андрій Кононович Зеленський (1897), Микита Степанович Шика (1897), донька козака Євдокія Андріївна Божинська (1897), Дмитро Федорів та його дружина Ганна Яківна Приходьки (1897 та 1898), Ганна Микитівна Пильникова (1899), Харитон Даньков (1899), Михайло Павлович Хмарний (1900), на Красній площі Чернігова козак Іван Захарійович Таталай продає готові чоботи (1900), Андрій Прожига (1901), Катерина Кузьмівна Ященкова (1902), Омелян Федорович Усатий та селянин Прокопій Дейнеко (1906), Семен Балика та Самуїл Прожига – Котляр (1907) 202;
селяни Олексій Юхимович Голубець (1898), Іван та Костянтин Гаєвські, Порфирій Стрельченко (1907) 203.
1846 – 1847 рр. – у Седневі перебував Т.Г. Шевченко. Жив у маєтку Лизогубів, написав картини “Коло Седнева”, “В Седневі”, “Чумаки серед могил”, поему “Осика” (“Відьма”), передмову до нового видання “Кобзаря”, переписав в окремий зошит збірку “Три літа”.
З листа Л. Жемчужникова від 18 жовтня 1897 р.: “Лизогуби… не тільки любили Шевченка, але й цінили його як поета і співця українських пісень, які він співав приємним голосом, цілком зберігаючи характер народний, глибоко відчував, що співав, а Лизогуби були сильні і серйозні знавці музики. В маєтку Лизогубів у Седневі йому завжди був готовий притулок у флігелі, в живописній майстерні, який містився в саду, з окремим в майстерню, через особі сіни “входом” 204.
1852 – 1900 рр. – “Местность Седнева – одна из самых живописных”, а тому сюди приїздили російський художник Л.М. Жемчужников, який створив тут серію малюнків, письменник, етнограф, мовознавець та історик О.С. Афанасьєв-Чужбинський. У Седневі записав народну пісню “Дочка питає, де її доля” український письменник, етнограф Б.Д. Грінченко. У 1890-х рр. тут працював український художник О.Г. Сластіон. У 1900 р. згадується “дочь классного художника девица Евгения Николаевна Зенькович” 205.
1859 р. – у Седневі перебуває поет Л.І.Глібов, який написав тут вірш “Журба”. Альтанку у парку Лизогубів у стилі класицизму називають “Альтанкою Глібова” 206.
1859 р. – у Седневі нараховується 10 шкіряних майстерень (у 1888 р. власники козаки Батурин, Блинець, Ющенко, Крот та Божок, міщани Ревеля, Положечка, Мехеди та Хмарний, купець Усатий), салотопний та свічковий заводи (у 1888 р. власники купці Усатий та Мацко). У 1881 р. діє шкіряний завод Мацків.
Про шкіряну промисловість містечка в 1892 р. зазначалось: “Седнев делает главным образом обыкновенный сапожный товар (сырье – кожи коневые и коровьи, отчасти опойки). Более крупные производители работают еще юфт и подошву. Но подошва здешняя имеет сильного конкурента – слободскую подошву с севера Черниговской губернии, отличающуюся доброкачественностью выделки. Есть сапожники и в … Седневе… – те шьют лучше. У Седнева… есть свои районы, где… сбывают кожи по преимуществу и особенно сильной сторонней конкуренции не заметно. Только Северо-Черниговская подошва часто попадается на местных базарах, особенно в Седневе; но по цене она дороже здешней. Седнев сбывает свои кожи в Березном, Чернигове, Мене. Существует, разумеется, сбыт и в самом Седневе. На север здешний товар не пускают слобожане Новозыбковского уезда, а на юге приходится соперничать с полтавскими кожевниками. Местный сбыт можно считать довольно прочным; особенно много забирает Березна – громадный центр сапожного и овчинного производства”.
З опису шкіряного заводу купця В.П. Батурина 1890 р.: “выделка простых кож – 300 шт., юфты – 300 кож на 2400 р., имеется 1 паровой котел и 1 конный двигатель, 2 рабочих (муж.), живут в своих домах, старший рабочий получает 80 р. в год, остальные по 0 – 20 коп. в день; рабочий день 12 часов; оборудование: 6 чанов, сырье – русск., сбыт на ярмарках в Черниговской губернии; помещение – каменное; работает с марта по ноябрь; существует с незапаметных времен”.
Губернське земське зібрання в 1896 р. обговорює питання про організацію невеликих пересувних майстерень “если же в м. Седневе, то расход этот даже несколько сократится”. Ухвалюється постанова, в якій зазначається: “Первая партия выделки кож должна быть произведена в Черниговском уезде в м. Седневе, ибо один только этот уезд сделал ассигновку на содействие кожевенному промыслу”. Агент губернського земства по шкіряному виробництву Созин відряджений до Седнева для організації пересувної майстерні. У 1917 р. діють 53 шкіряні підприємства 207.
1859 р. – відзначається, що найкращі сади губернії знаходяться в Седневі 208.
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:25 | Сообщение # 5
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1859 – 1914 рр. – у Седневі “ по донесении полицейских управлений …становая квартира, 1 стан” (1859); 11 квітня 1896 р. до Седнева прибув начальник Чернігівського губернського жандармського управління полковник О.М. Панін; у 1909 р. діє етапний будинок, який в 1914 р. продають у зв’язку з ліквідацією пішо-етапного тракту Чернігів – Городня. Поліцейський урядник Петро Яковлевич Козел (1907), пристав 1-го стану Семен Федорович Недрегайлов (1911) 209.
1863 – 1901 рр. – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “Пожертвование, поступившее в 1862 году на Воскресенскую церковь от вдовы штабс-капитана Марии Бутович, на устройство ограды каменной 5000 р. сер.”; повідомляється, що від седнівського волосного старшини у 1900 р. надійшло 1 крб. 28 коп. благодійних внесків на Чернігівську лікарню імені Олександра ІІІ та 2 крб. 65 коп. – у 1901 р.; у 1901 р. англійський підданий Мортон надав благодійну допомогу на утримання хворих у Седнівський лікарні 210.
1863 р. – друкується нарис з історії Седнева Філарета (Гумілевського). Згодом про історичні старожитності містечка будуть писати Л.Редькова, П.Смолічев, С.Таранушенко, В.Сапон, а також мешканці Седнева І.Стратілат, Д.Кисіль, Т.Уманець та Н.Шарпата 211.
1864 р., 1 листопада – “12 мая в местечке Седнев скончался на 53 году жизни… уважаемый всеми академик, надворный советник Дмитрий Егорович Ефимов… пользовался гостеприимством просвещенного любителя и знатока искусств… помещика Ильи Ивановича Лизогуба… сначала жил, а потом купил недалеко от его усадьбы место, построил дом и навсегда поселился в Седневе, занимался проектами церквей и домов” 212.
1868 р., 12 грудня – початкове училище реорганізовано в земську школу (навчалось 73 хлопчика та 35 дівчаток). Діяла приватна школа, в якій учнів навчав селянин Христофор Німчик (16 хлопчиків та 9 дівчат), а вже в 1877 р. зазначається, що дівчат навчають дворяни. У 1908 р. порушується клопотання про відкриття міського училища в Седневі з кількістю населення 2850 чол. У 1912 р. відкрито один комплект у приватному приміщенні. 20 листопада 1904 р. на базі земської школи відкрито 2-класне початкове училище Міністерства народної освіти 213.
Земські вчителі: наставник училища Павло Клопот (1873), Данило Єфимович Іванов (1880 – 1905) та Анастасія Василівна Іванова (1885 – 1887), Іван Михайлович Кияшко (1888 – 1889), Віра Миколаївна Хохол (1894 – 1900), Павло Михайлович Костюк (1896 – 1897), Шеляговська (1898 – 1900), Дмитро Петрович Теремець (1905), Олексій Ісакович Зінченко (1908 – 1913), Панас Іванович Берізко (1911), Ольга Іванівна Яцко (1912 – 1913), Ганна Федорівна Мразовицька (1917), завідувач початкового училища Міністерства народної освіти.Данило Юхимович Кисіль (1913 – 1917) 214;
Попечителі школи: князь М.М. Кейкуатов (1886), І.А. Лизогуб (1888), Ф.А. Лизогуб (1889 – 1901) 215.
1869 р. – у Седнівський волості серед 7 339 мешканців грамотою володіли тільки 3,42% (148 чоловиків та 103 жінки) – другий показник після Березнянської волості з 12 волостей Чернігівського повіту. У Седнівський школі навчаються 55 юнаків та 14 дівчат (1875). У 1877 р. в школі один вчитель, навчаються 120 юнаків та 17 дівчат. Крім того, одна жінка навчає 10 – 16 дівчат за помісячну плату в 1 крб. У 1886 р. повітове зібрання констатує – Седнівська школа переповнена учнями, їхня кількість зростає з кожним роком. У 1896 р. при училищі організовано шкільний хор. У 1899 р. зазначалось: “были земские школы, в которых при двух и более учителях учение велось с 4-мя группами учащихся, т.е. весь курс учения формально продолжался четыре года”. У 1913 р. навчальний рік у школі розпочався 18 вересня, а закінчився – 26 квітня 216.
1872 р. – у Седневі відкрито поштову станцію (наглядачі “станционного пункта” Діомид Герасименко (1874) та Володимир Косьмінович Шидловський (1883). Поштовий шлях від Чернігова до Седнева у 1873 р. у належному стані утримував дворянин Олександр Мокієвський-Зубок “с платежом в год 550 р.”. У 1885 р. земство виділяє кошти на обслуговування Седнівського тракту. У 1896 р. начальник Головного управління пошт та телеграфів генерал-лейтенант М.І. Петров у листі чернігівському губернатору Є.К. Андрієвському повідомляє про те, що телеграф у Седневі буде відкрито навесні наступного року. 20 серпня 1897 р. поштове відділення “преобразовано в почтово-телеграфное отделение с установлением в нем приема телеграмм внутренней корреспонденции”. Поміщик Ф.А. Лизогуб надіслав губернатору телеграму: “Жители Седнева просили меня послать Вам первую телеграмму – благодарить Вас за содействие открытию телеграфа в Седневе”. 17 січня 1898 р. відкрито прийом міжнародних телеграм 217.
Начальник Седнівського поштового відділення К.І. Варламов (1896), поштово-телеграфного відділення – титулярний радник Жаков (до 1898) та губернський секретар (згодом титулярний радник) Василь Стулий (1898 – 1901), поштово-телеграфні чиновники Семен Прокопійович Домарчук (1900), Пилип Семенович Веневецький (1907), наглядач Олександр Григорович Любенко (1917 – 1919) 218.
1872 р. – відкрито Седнівську медичну дільницю, яка обслуговувала Седнівську, Халявинську та Березинську волості (у 1896 р. діяла лікарська дільниця віспощепія). У 1899 р. відкрита земська лікарня на 4 ліжка (штат складався з лікаря, фельдшера та трьох сестер): “для амбулатории и квартиры врача – от жены казака Домникии Васильевны Мацко – двор с огородом, домом и всеми теплыми и холодными постройками, мерою примерно на одну десятину за сумму 3500 р. – купчая крепость 22 февраля 1900 года”. У 1912 р. повітове земське зібрання ухвалює рішення про розширення земельної ділянки та придбання будинку для Седнівської лікарні 219.
Земські лікарі: Микола Карпович Лобанов (1892 – 1904), С.А. Любимов (1904), Іван Юхимович Кисіль (1911 – 1914), фельдшери Алексєєв (1872 – 1873), Платов (1885 – 1887) та Панас Семенович Елланський (1916 – 1917), акушерка Параска Трохимівна Титаренко (1916 – 1917) 220.
1874 – 1878, 1886 рр. – Дмитро Якович Самоквасов проводить археологічні дослідження седнівських курганів 221.
1877 р. – у “Материалах для оценки земельных угодий” Чернігівського повіту зазначається: “К востоку от Замглая есть две такие возвышенности: 1) Березинская и 2) Седневская или Клочковская. Обе имеют отлогие скаты на запад, вследствие чего правый берег р. Снова крут, а левый между Бегачем и Боромыками покрыт заливными лугами, переходящее в северной части (между селениями Бегачем и Сахновкою) в довольно большое болото – Плавы… а, Седневская, по почтовому тракту из Седнева на Березанку постепенно, образуя у Десны между Брусиловым и Березанкой поемные луга… Седневско-Клочковский обрыв к р. Снову имеет 450 футов высоты…Таким образом, все эти места гораздо выше самых высоких пунктов Задесенья, кроме возвышенностей у с. Ладинки и д. Скоренца” 222.
1877 р. – у Седневі діють чотири цегельні, млини та вітряки, згадується хутір Пекурів Гай, метричні книги свідчать, що в містечку існують кладовища церковні, загальне, парафіяльне та в урочищі Млини 223.
1870-ті рр. – у містечко проникають революційні народницькі ідеї. Припускають, що в Седневі переховувались від переслідувань відомі народники А.І.Желябов, С.Л.Петровська, тут бували В.А.Косинський, А.Д.Михайлов. Вони збиралися в будинку Д.А.Лизогуба – активного учасника організації “Земля та воля”. По доносу керуючого седнівським маєтком 29-річний Д.А. Лизогуб був заарештований і у серпні 1879 р. страчений в Одесі. Загинув у Петропавлівський фортеці і сусід Д.А. Лизогуба лікар М.М. Колодкевич 224.
1883 – 1901 рр. – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли, що у вересні 1883 р. в Чернігові відкрилась сільськогосподарська виставка. Як зазначалося, “из окружных экономий заметна была экономия Ф.А. Лизогуба, помещика Черниговского уезда. Отличалась она обилием и разнообразием выставленных продуктов. Тут были и зерновые хлеба, и огородные овощи, и садовые растения и, наконец, кормовые травы, между которыми высился огромный “конский зуб”. Экономия г. Лизогуба удостоилась малой серебряной медали”. Повідомлялось, що на “Десятушному” Чернігівському ярмарку в 1896 р. з Седнева були представлені селянські чоботи та шкіряний товар, а в 1901 р. – чоботи, коси, дьоготь, білий хліб, пряники та цукерки; у вересні 1898 р. на Хрестовоздвиженському ярмарку в Чернігові були у продажу чоботи, готовий одяг, полушубки та інші товари з Седнева 225.
1885 р. – у Седневі народилося 88 та померло 82 особи (1897 р. – 96 та 64) 226.
1888 р. – в “Отчете Черниговской земской управы” зазначається: “м. Седнев при речке Снов, на довольно живописном месте. В настоящее время местечко населено почти на половину бывшими владельческими и казенными крестьянами. Всех жителей – 1.647 душ обоего пола. Дворов – 146. В нем находится весьма хороший сад, принадлежащий Лизогубу; 14 кожевенных и 2 свечно-сальных завода, коих годовое производство простирается до 17.000 руб.” 227.
1890 р. – у Седнівський волості відбувається добровільне страхування худоби 228.
1894 – 1916 рр. – урядовими нагородами відзначені: срібною медаллю “За усердие” на Олександрівський стрічці священик Успенської церкви Василь Левитський (1894); срібною медаллю “За усердие” на Станіславській стрічці Седнівський волосний старшина Фома Кирієнко (1897) та писар Седнівської волості Дмитро Приходько (1901); звання особистого почесного громадянина надано начальнику залізничної станції “Старосельці” Південно-Західної залізниці козаку з Седнева Луці Сказкину (1899); орденом св. Анни 2-го ст. нагороджений священик Воскресенської церкви Микола Михайлів Мисливський (1916) 229.
1896 р., 29 березня – пожежа в садибі статського радника С.М. Войцеховича. З повідомлення про пожежу в жовтні 1907 р.: “14-го сего октября днем в м. Седнев произошел пожар, истребивший пять дворов местных жителей казаков А. Талалая, А. Прожиги, Г. Косого, Л. Прожиги и Н. Балыко. Убытки пожаром причинено на 13300 руб. Сгоревшие постройки были застрахованы в земстве в 2647 рублей. Произведенным дознанием установлено, что пожар произошел от неосторожного обращения с огнем жителей м. Седнева А. Талалаевой, М. Прожишной, Е. Мехедовой и Е. Прожигиной, бывших в нетрезвом состоянии. Виновные привлечены к законной ответственности” 230.
1896 р., 16 травня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляли: “по совершении богослужения в церкви св. Воскресения, был совершен крестный ход из церкви на Базарную площадь, где возле особо-устроенной арки, украшенной вензелями, флагами и гирляндами из зелени, было отслужено соборное торжественное Господу Богу молебствие при громадном стечении местных жителей, учеников и учениц Седневской народной школы и прибывших на волостной сход казаков и крестьян Седневской волости.
На молебствии присутствовали: д.с.с. Ф.А. Игнатович, земский начальник К.Н. Подольский, пристав Д.А. Белобородов, начальник Седневского почтового отделения К.И. Варламов и другие. После молебствия хор певчих исполнил народный гимн “Боже, Царя храни”, покрытый долго несмолкавшим “ура”.
По окончании молебствия в здании волостного правления ученикам и ученицам Седневской народной школы и жителям м. Седнева были розданы изготовленные в Черниговской губернской типографии портреты Их Императорских Величеств. Затем состоялся волостной сход, на котором казаки и крестьяне Седневской волости единогласно постановили: в ознаменование радостного дня Священного Коронования ассигновать 50 руб. на усиление средств Черниговского”Дома трудолюбия” и 25 руб. на приобретение в Черниговской губернской типографии портретов Их Императорских Величеств.
В этот же день в 2 часа дня местным еврейским обществом в молитвенном доме было совершено торжественное моление о здравии Их Императорских Величеств. В 4 часа дня на площади возле волостного правления состоялось народное гулянье с музыкою. Для народа устроены были игрища с призами, во время чего народ угощали вином и сластями.
Дома местечка были украшены флагами, вечером площадь и здание волостного правления были иллюминованы. На коронационном торжестве в м. Седневе было собрано по подписке 96 р.” 231.
1896 р., 29 листопада – у Седневі “на средства, отпущенные уездным комитетом попечительства о народной трезвости, открыта дешевая народная чайная. По случаю открытия чайной настоятель Воскресенской церкви… о. О.К. Неополитанский, в присутствии местного земского начальника и других властей волостного и сельского управления, а также значительного числа местных казаков и крестьян, было отслужено молебствие с водоосвящением, после чего помещение чайной было окроплено св. водою… Местным земским начальником было обещано присутствовавшим ходотайствовать в установленном порядке о разрешении устроить при чайной библиотеку и народные чтения, для чего имеется и помещение.
Дешевая чайная в м. Седнев (на Базарной площади, в доме козака Шишова) занимает две чистые светлые комнаты, из которых одна уставлена длинными столами со скамьями при них, а в третьей комнате помещаются два больших котла для кипячения воды. Обязанности заведующей чайной приняла на себя казачка Елизавета Шишкова, изучившая общий распорядок ведения дела в одной з дешевых чайных г. Чернигова” 232.
1897 р., 13 червня – Преосвященний Антоній, Єпископ Чернігівський та Ніжинський, планує під час огляду єпархії відвідати церкви Седнева. У вересні 1911 р. Преосвященний відвідав Георгіївську та Успенську церкви 233.
1898 р. – у приміщенні волосного правління відкрито бібліотеку. Попечителем бібліотеки обрано Федора Андрійовича Лизогуба, бібліотекар – учитель Павло Михайлович Костюк 234.
1898 р., 23 березня – повідомляється, що дворянин Андрій Михайлович Драчевський передав до Чернігівської архівної комісії “десять серебряных старинных польских монет: две больших, чекана 1621 и 1623 годов, и восемь малых, найденных им в своей усадьбе под грушею” 235.
1898 р., 20 травня – губернатор Є.К. Андрієвський відвідав Седнів і оглянув церкви, школу, хлібозапасний магазин, пожежний обоз, волосне управління, арештантське приміщення та лікарню. Губернатор також здійснив ревізію волосного управління та суду 236.
1898 р., 30 липня – у Седневі перебував керуючий акцизними зборами Чернігівської губернії дійсний статський радник К.Р. Адамович 237.
1898 р., 8 вересня – “В м. Седнев… у помещика Ф.И. Пекура… пала одна лошадь от сибирской язвы апоплексической формы, в виду чего ветеринарным врачем г. Ионовым была произведена прививка 1-й вакциной сибирской язвы всему домашнему скоту г. Пекура и помещика того же местечка Ф.А. Лизогуба”. У 1913 р. фельдшером Седнівської ветеринарної дільниці працює Панас Семенович Елланський 238.
1900 – 1908 рр. – Чернігівське губернське земське зібрання ухвалило “просить господина Черниговского губернатора ходатайствовать о направлении проектируемой линии железной дороги (между Черниговым и Стародубом) на г. Березное и м. Седнев”. У 1908 р. губернське земське зібрання “рассматривало ходатайства и посчитало наиболее важным направления: Киев – Никольская Слобода – Козелец – Чернигов – Седнев – Городня – Чуровичи – Новый Ропск – Лужки – Елионки – Стародуб – Почеп” 239.
1901 р. – у праці А. Балики про мешканців Седнева зазначається: “По привычкам же своим и платью они в настоящее время, хотя и похожи на городских мещан, но любят родной украинский язык, свою песню и богатый и весьма красивый (свой же украинский) костюм, а у стариков еще сохранилось оригинальное, старинного кроя, платье – синего и темно-желтого цветов” 240.
1902 р., 24 січня – повідомляється про арешт відомого крадія з Седнева Якима Амельянця, який 18 березня втік з Чернігівської в’язниці 241.
1903 р., 4 червня – оглошення в газеті “Черниговские губернские ведомости”: “Дача в Седневе, отдельный домик с садом, тут же лес. Через улицу река и в ½ версте сосновый лес. Спросить Тударовского в городской управе”.
1904 р., 20 лютого – “Уполномоченные прихожане Седневской Успенской церкви статский советник Пекур, настоятель церкви священник Левитский и казак Хмарный обратились к Господину Начальнику губернии с просьбой, по случаю начавшейся войны с Японией, повергнуть к стопам обожаемого Монарха верноподданнические чувства преданности прихожан Седневской церкви и готовности всех их принести на защиту дорогого Отечества жизнь и свое имущество. На нужды Красного Креста получено от упомянутых прихожан 160 руб.”.
1904 р., 29 червня – “на военно-временные нужды Черниговского отдела Российского Общества Красного Креста поступило пожертвование из сумм церкви Успенской м. Седнева 25 руб.”.
1904 р., 13 липня – “Черниговскому дамскому комитету поступило пожертвование от жителей Седнева белье, квитанция № 191”.
1904 р., 29 липня та 20 серпня – “Черниговские губернские ведомости” друкують повідомлення та дві статті П.М. Добровольського про організацію концертів та Народного будинку в Седневі: “Едва ли в Седневе наблюдалось когда-нибудь такое доброе, приятное оживление, какое было там на сих днях.
С разрешения г. Управляющего губернией, в помещении земского училища состоялись 25 и 27 сего июля два кряду концерта, в пользу больных и раненых воинов на Дальнем Востоке.
Второй концерт был собственно повторением первого и устраивался главным образом для того, чтобы, при уменьшенных значительно ценах на места, дать возможность всем желающим побывать в концерте, и получить истинное удовольствие.
Мне удалось побывать на втором концерте, и я спешу поделиться вынесенными впечатлениями.
Инициатором концерта является местный священник о. Исаак Пиневич и хор Воскресенской церкви, с его неутомимым регентом В.К. Сказкой, руководимый в данное время опытным дирижером, любителем и знатоком пения и музыки И.Е. Киселем.
Устроительницы концерта и его ответственные распорядительницы А.Ф. Лизогуб и Е.И. Шраг, с их неутомимыми сотрудниками, приложили очень много забот и хлопот, чтобы создать такое сложное дело в таком маленьком, но чрезвычайно милом, уютном уголке. И долг справедливости требует сказать, что их труды и заботы увенчались полным и совершенным успехом, не оставляя желать ничего лучшего.
Программа концерта составлена очень удачно, а выполнена превосходно. Это должно сказать о всех №№ обоих отделений, начиная с народного гимна и кончая трудным хором Гинзбурга “Многие лета, православный Русский Царь!”. Вообще, все хоры, числом девять, удачно подобранные, преимущественно из народных песен, звучали равномерно и стройно. Удивительное спокойствие было верной порукой отсутствия всяких дефектов как неизбежных, так и случайных. Видно было, что над хором много потрудились, пока не добились того, что нужно.
Из состава хора были и отдельные исполнительницы. Так, П.П. Сказкина и К.А. Работаева превосходно исполнили дуэт Лысенко “Колы разлучаются двое” – и дуэт Зайцева “Прощание”. Искреннее спасибо им за их чудное пение.
Еще больший интерес представляет “маленькое trio”. Три маленькие девочки сказки, которые, казалось бы, едва ли говорить умеют, вдруг угостили публику таким чудесным пением народных песен, что положительно привели всю аудиторию в неописуемый восторг.
Все solo и дуэты – на скрипке, пианино, с пением и без него, в исполнении А.Ф. Лизогуб, О.И. Лобановой, И.Е. Киселя и ххх, так же доставили публике истинно-художественное наслаждение. Очень интересно solo на пианино, в две руки, А.Ф. Лизогуб и О.И. Лобановой. Правда, исполнительницы, вероятно по обыкновению, неважного мнения о своем исполнении. Но согласиться с ними можно разве лишь относительно обстановки и обстоятельств исполнения. Исполнительницы очень много потрудились над своим solo, а еще больше они поработали над аккомпанементом всему концерту.
Насколько концерт прошел удачно, можно судить отчасти потому, что публика требовала повторения каждого № программы и даже, мало того, настаивала на исполнении некоторых из них в третий раз. Благодаря исполнителям за доставленное высоко-художественное наслаждение, публика очень щедро осыпала их живыми цветами и громом аплодисментов.
Концерт имел значительный успех и в денежном отношении. Первый концерт почтили своим присутствием М.Д. Корвольский-Гриневский, председатель правления Черниговского пожарного общества А.А.Свечин и много др.
Нельзя не порадоваться тому, что дело устройства народных концертов в разных местах постепенно развивается и встречает всюду, по-видимому, всеобщее сочувствие. При той любви и искренности в работе, с какими дело это в Седневе, сразу загоревшееся, так быстро осуществилось, можно быть уверенным, что такое решительное начало послужит новой эрой в вопросе об устройстве в Седневе разумных увеселений для народа, разовьется, станет на твердую почву и даст то, о чем в иных местах зачастую ведутся только нескончаемые разговоры, да переписки, тормозящие дело.
Справедливо, совершенно справедливо слышимое нами мнение, что в Седневе необходим народный дом. Можно охотно верить и надеяться, что при таком сочувствии к делу, при таком рвении и усердии, какие заметны теперь у Седневских летних обывателей, и это дело может скоро осуществиться.
Дорог почин. Теперь остается сказать: в добрый час!”.
“Концерты устроенные А.Ф. Лизогуб и Е.И. Шраг, 25 и 27 июля… в пользу больных и раненых на Дальнем Востоке, дали валового сбору 133 руб., из них получено по билетам 81 р. и 52 р. пожертвовано. Расход по концертам следующий: устройство залы 8 р. 80 к., афиши 4 р., буфет, прислуге и др. мелкие расходы 13 р. 20 к. и хору заплачено 37 р., итого 63 р. Чистый доход 70 р. передается следующим образом: 35 р. в дамский комитет Красного Креста и 35 р. в Черниговский дамский комитет. Устроительницы концертов А.Ф. Лизогуб и Е.И. Шраг, приносят свою сердечную благодарность, всем лицам пожертвовавшим в пользу раненых, и всем принявшим участие в их концерте”.
“Седнев, 16 августа. И снова, и снова в Седневе концерт. 15 августа был концерт и 16 августа опять концерт, по счету за лето четвертый.
Программа последних двух концертов составлена чрезвычайно разнообразно. Исполнительницы и исполнители те же, что и на первых двух концертах, т.е. А.Ф.Лизогуб, О.И.Лобанова, И.Е.Кисель, ххх и хор В.К. Сказки. Кроме них, на этот рах в концерте приняли участие Лена и Лиза Лизогуб, С.И. Водкевич и А.И. Водкевич. У г-жи Водкевич богатый голос и превосходное исполнение. Жаль только, что помещение для такого голоса оказалось совершенно неподходящим, тесным.
Совершенно иное впечатление получалось от исполнения ххх. – “У мене був коханый, ридный край” и bis ему составляют, по нашему мнению, красу второго отделения концерта. Здесь наблюдалась полная уравновешенность и гармония. Под мягкие звуки аккомпанемента О.И. Лобановой, слышны были все мельчайшие оттенки, все детали чувств говорившей души. Поистине, справедливо мнение, что иному и хорошая школа не даст того, что другому дает природа.
Хора В.К. Сказки можно не узнать. Под влиянием такой культуры, он за последнее время совершенно переменился и, конечно, к лучшему. Я помню этот хор в феврале, слышал его в мае, любовался им в июле, а теперь…, слушал бы и, кажется, не наслушался. Так у него все хорошо, все прекрасно. Если принять во внимание, что теперь время когда певцам приходится по целым дням упражняться в сгибании и разгибании собственной спины на поле, то станет вполне ясным, чего стоят эти концерты и певцам и их временному руководителю И.Е. Киселю, положившим тепер на свое дело чуть ли не весь запас летних сил и энергии. Это отчасти заметно было и на исполнении, от которого веяло каким то непонятным томлением, или усталостью, чего, понятно, не было и не могло быть раньше. Конечно, замечание это не по существу дела. Оно только говорит за то, что устроители чрезвычайно настойчиво работают, преследуя, очевидно, какую-то определенную мысль, идею.
Так и есть. Из афиши видно, что чистый сбор с концерта предназначается “на сооружение Народного дома в Седнева”. На первый взгляд фраза эта кому-нибудь может показаться странной, вызывающей улыбку.
Но напрасно. Оказывается, что это не простая фраза, а настоящее дело, к тому же в начале почти уже сделанное. Еще так недавно об этом говорилось в Седневе только предположительно, как замечено и в печати, а теперь вдруг нашлось все: есть и дом при большой дороге, данный сельским сходом, им же ассигнованы и средства на постройку нового дома – 1000 р., на тот же предмет Ф.А. Лизогубом пожертвован лесной материал и кирпич. К этому плюс выручка от концерта и отдельные пожертвования О.И. Лобановой и др.
Честь и слава инициаторам этого доброго дела, так удачно объединившимся во взглядах, вместе с почтенной устроительницей Седневских увеселений А.Ф. Лизогуб, одухотворившей дело своей чрезвычайной энергией, не знающей никаких препятствий на пути.
Остается только пожелать, чтобы как можно скорее, будущие концерты в Седневе не знали более тех неудобств в помещении и обстановке, в каких они были теперь, и доставляли бы устроителям и исполнителям не боль головы и упадок сил от духоты и тесноты, а полное удовольствие и радость в понесенном труде”.
“Концерты, данные 15-го и 17-го августа в местечке Седневе, Александрой Федоровной Лизогуб в пользу Седневского народного дома, дали валового дохода 153 р. Из этих денег получено бенефиций на народный дом: от г. Мортона 25 р., от г. Лизогуба 23 р. 50 к., от г. Лобановой 10 р., от г. Ботяновского 11 р., от г. Подольского 3 р. 50 к., от г. Колодкевич 1 р., от г. Дрозда 1 р., от г. Балыки 50 к. и от других лиц 18 р., итого 93 р. 50 к. Продано входных билетов на 60 р.; из этой суммы отчисляется в пользу больных и раненых на Дальнем Востоке 1/10 процентов, т.е. 6 р., которые и отсылаются в комитет Красного Креста. Расход по концерту следующий: хору 10 р., афиши 3 р., расклейка афиши 40 к., подвода 1 р., свечи, керосин, стекла 1 р. 5 к., уборка залы 2 р. 50 к., сторожам 2 р. и мелкие расходы 1 р. 5 к., итого 21 р. За отчислением 10 пр. Красному Кресту и расхода чистый доход 126 р. положен на книжку государственной сберегательной кассы на имя народного дома местечка Седнева. Книжка передана в волостное правление старшине под его расписку на хранение.
Устроительница концертов Александра Федоровна Лизогуб сердечно благодарит всех лиц, пожертвовавших на народный дом, а также всех, принявших участие в ее концертах”.
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:26 | Сообщение # 6
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1904 р., 4 серпня – “Черниговским уездным комитетом попечительства о народной трезвости” уСедневі відкрита безкоштовна бібліотека-читальня.
1904 р. – на кошти, зібрані населенням, у парку садиби Лизогубів було споруджено пам’ятник Т.Г.Шевченку (скульптор М.Е. Гаврилко) – один з перших пам’ятників Кобзарю в Україні. Як стверджував седнівський краєзнавець І.Стратілат, “справжнім ініціатором спорудження пам’ятника поету був син поміщика А.І.Лизогуба Федір Лизогуб, який першим на Чернігівщині спорудив в 1905 р. пам’ятник народному співцеві. Його спочатку встановили з лівого боку алеї в парку в селищі Седнів біля Червоного мосту, який побудовано через стародавній рів на відзнаку перемоги над Наполеоном… Отже, перший пам’ятник великому народному поету революціонеру-демократу Т.Г.Шевченку було споруджено на Чернігівщині”. У 1923 р. пам’ятник Т.Г.Шевченку було перенесено на головну площу. 14 липня 1957 р. на місці зруйнованого під час окупації встановлено новий пам’ятник Т.Г.Шевченку, виконаний уродженцем Седнева Г.В.Бистревським, який працював художником Київського державного академічного театру опери і балету, а у 1976 р. – погруддя Кобзаря під Шевченковою липою. У 1960 р. встановлено меморіальну дошкуТ.Г. Шевченку на будинку Лизогубів, де зупинявся Кобзар 242.
1905 – 1907 рр. – власник економії на х. Глібівка М.Яцко 243.
1906 р., 26 листопада – у Седневі відкрито “отдел Союза русского народа. Пред открытием отдела отслужен в церкви молебен, на котором присутствовало много молящихся. По окончании молебна члены-учредители отдела собрались в находящемся вблизи доме, где, по объяснении временно избранным председателем собрания, местным землевладельцем г. Драчевским, цели и задачи Союза русского народа, были произведены выборы членов совета. Председателем совета избран местный волостной писарь Мехед, товарищами председателя – землевладельцы Драчевский и Яцко, казначеем – статский советник Пекур и секретарем – Мацко. При открытии отдела присутствовал уполномоченный от Черниговского отдела Союза русского народа Д.Силич” 244.
1907 р. – розпочав свою роботу Народний будинок, де молодь влаштовувала вистави, концерти, а з часом тут розмістилась бібліотека.
1907 р., 2 червня – “Уполномоченный Седневского отдела Союза русского народа Драчевский во всеподданнейшей телеграмме представил заявление верноподданнических чувств, воодушевляющих членов названного отдела. Государь Император Высочайше повелеть соизволил “благодарить” 245.
1907 р., 6 листопада – “На всеподданнейшем докладе министра внутренних дел о верноподданнических чувствах, заявленных Седневским отделом Союза русского народа, в телеграмме Яцка на имя председателя Совета Министров от 5 сего октября, по поводу избавления Его Величества и Августейшей Семьи от угрожавшей опасности при аварии Императорской яхты “Штандарт”, Государь Император Собственноручно начертать соизволил: “Искренне всех благодарю” 246.
1905 – 1907 рр. – вчитель Дмитро Петрович Теремець намагався організовувати революційні гуртки в Седневі та селах Городнянського повіту і закликав до загального повстання. У 1907 р. селянин І.П.Курдюк був звинувачений у розповсюдженні революційної літератури. У 1929 р. сільська рада затвердила списки тих, хто брав активну участь “в запільній революційній роботі до 1905 р., а також і після 1905 р.”: Гордій Тарасенко, Михайло Шелягівський, Федір Ральченко, Іван Чмир, Грицько Шишов, Іван Курдюк, Василь Меньковський, Михайло Кириченко, Юхим Кириченко, Федір Шевченко, Мусій Пусь, Семен Шелягівський 247.
1906 р., 14 грудня – губернська газета “Черниговское слово” друкує матеріали про розгляд в окружному суді справ про єврейські погроми в жовтні 1905 р. в Седневі. “Привлечены к суду казаки села Клочкова: Евтихий Шура, Иван Кисель, Сергей Луцко; казаки м. Седнева: Никита Дудка, Дорофей Пекур, Андрей Косой; крестьяне д. Горицы…, мещане с. Березны…, мещане г. Городни…, жители с. Макишина и г. Новозыбкова”;
у лютому 1907 р. слухалась справа селян з Седнева Трофима Василієва Лукьянця та Антона Василієва Лук’янця, звинувачених у зберіганні та розповсюдженню нелегальної літератури;
слухалась справа про розгром економіі М.Ф.Яцка на х. Глібівка в жовтні 1905 р. Повідомлялось, що “обвиняемых по этому делу 41, свидетелей вызвано 51 человек. В октябре месяце 1905 г. после разгрома имений гг. Свечина, Карвольского-Гриневского и др. стали распространяться слухи о разгроме усадьбы г. Яцко. По дошедшим до него слухам, разгром был назначен на 29 октября. Известно было, что среди крестьян с. Великий-Листвен, Куликовки и Тупичева велась усиленная агитация о разгроме хутора. И действительно, 29 октября к хутору подъехало 200 – 300 подвод с 3 – 4 человеками на каждой. Когда начался погром, г. Яцко с иконой в руках просил не громить усадьбу. Прибывшие из м. Седнева солдаты прекратили разгром в то время, когда горели уже подожженные холодные постройки”.
1905 р., жовтень – “нападением на хутор Яцка 29 октября заканчивается ряд погромов, имевших место в Городнянском и смежных местностях Черниговского уезда” 248.
1907 р., 22 грудня – “Управлением мелкого кредита разрешено к открытию в м. Седневе новое кредитное товарищество… На образование основного капитала местным отделением Государственного банка разрешена ссуда в 2000 р., с обязательством уплатить таковую в течении 13 лет. Предельная норма кредита определена в 100 р. при двухкратной ответственности ” 249.
1912 р. – діє постоялий двір міщанки Парасковії Матвіївни Положенко 250.
1913 р. – “В настоящее время в Седневе около 1 ½ тыс. жителей, 4 православных церкви, богодельня, почтовая станция, несколько постоялых дворов и лавок, базар и ярмарка. Главным центром кожевничества являются в Черниговской губернии – …м. Седнев.., где сапожников мало, и местные кустари снабжают своими изделиями сапожников заштатного города Березны” 251.
1913 р. – народні читання з використанням “волшебного фонаря” проводились у Седнівському початковому училищі: “Заведующие названными училищами разъезжали с фонарями по окрестным селам и устраивали в начальных училищах чтения об отечественной войне и ее героях, религиозно-нравственные чтения, а также читали рассказы из отечественной истории по брошюрам, одобренным Министерством народного просвещения. Волшебные фонари для названных училищ (со световыми картинами) выписаны губернским Комитетом попечительства о народной трезвости. В пунктах, отдаленных от этих училищ, чтения устраивались училищами без фонаря” 252.
1913 – 1916 рр. – у 1913 р. у Седневі збудовано трубчатий колодязь. У 1915 р. лікар І.Ю.Кисель виступає з доповіддю на засіданні повітового земського зібрання про облаштування в Седневі водогону. У 1916 р. діє бурова свердловина 253.
1914 р., 22 лютого – повітове земське зібрання розглядає доповідь управи про звільнення Седнівського сільськогосподарського товариства від утримання місцевої школи 254.
1914 р. – чернігівський губернатор заборонив відзначення в Седневі 100-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка 255.
1914 р. – 60 жителів Седнева загинули на фронтах Першої світової війни або стали каліками 256.
1917 р., початок березня – надійшла звістка про повалення монархії в Росії. На загальних зборах мешканців містечка 19 березня ухвалено рішення про створення народної міліції, а становому, уряднику та стражнику запропоновано залишити Седнів 257.
1917 – 1931 рр. – у листопаді 1917 р. замість земського та міністерського початкового училищ відкрито трудову школу І-го ступеня, – у 1918 р., коли приміщення садиби Лизогубів було передано під школу, відкрито вище початкове училище. У 1920 р. вища початкова школа реорганізована в неповну середню школу, а трудова реорганізова в семіричну школу. У 1924 р. обидві школи були об’єднані в 7-річну школу, а також відкрита школа лікнепу з 3- та 6-місячним термінами навчання для малописьменних. У 1931 р. Седнівська школа стає закладом середньої освіти. Напередодні війни в ній налічувалося 500 учнів та 30 вчителів 258.
1917 р. – організатором військово-революційного комітету у Седневі став фронтовик Юхим Кириченко, який навесні 1919 р. був обраний його головою. 2 травня створено Седнівський волосний виконавчий комітет 259.
1918 р., 20 січня – встановлено радянську владу, обрано сільський та волосний ревкоми 260.
1918 р., 18 березня – Седнів зайнятий військами Німеччини. У липні для боротьби з окупантами створюється партизанський загін з 14 чоловік – Ю.Ф.Кириченка, М.Ф.Кириченка, І.П.Курдюка, М.Г.Пуся, М.Л.Шевченка та інших. На початку грудня партизани напали на місцевий гарнізон та завдали йому значних втрат 261.
1919 р., 10 січня – бій під Седневом богунців з гайдамацькими загонами. Командир 1-го радянського Богунського полку Микола Щорс пробув у Седневі кілька днів. Його штаб містився у будинку колишнього волосного правління. Це була одна з перших перемог Богунського полку, на базі якого згодом було розгорнуто Першу Українську радянську дивізію 262.
1919 р., 1 лютого – у Седневі почав діяти продовольчий загін 263.
1919 – 1957 рр. – 10 березня 1919 р. на хуторі Глібівці у маєтку купця Яцка було створено радгосп ім. Чапаєва. У 1920 р. організовано вісім трудових артілей, яким передано поміщицькі сади. У Седневі 8 листопада 1922 р. місцевим комнезамом організовано сільськогосподарський колектив “Победа”, який об’єднував сім незаможних сімей та ставив своїм завданням ведення культурно-показового господарства. У 1928 р. діяло машинне товариство та створено нове товариство “Перше Седнівське товариство спільного обробітку землі імені Т.Г. Шевченка”, яке 15 серпня 1929 р. було реорганізовано у сільськогосподарську артіль ім. Т.Г. Шевченка (організатор колгоспу І.П. Курдюк). У 1930 р. існували артілі “Більшовик” та “Червоні лани”, у 1931 р. – СОЗ ім. “1 Травня”. У 1932 р. усі 376 селянських господарств вступили до колгоспів. У 1950 р. три артілі об’єднано в колгосп ім. Т.Г. Шевченка. У квітні 1957 р. колгосп ім. Т.Г. Шевченка приєднано до радгоспу ім. Чкалова 264.
1919 р., квітень – мешканці Седнева зібрали значну кількість полотна та сукна для воїнів Червоної Армії, за що одержали подяку від повітового військомату 265.
1919 – 1920 рр. – відбулися мітинг жителів Седнева, які схвалили дії радянської влади (1919), загальне зібрання жінок Седнева на тему “Що дала радянська революція жінкам” (1920); на засіданнях сесій Седнівської сільської ради та загальних зборів громадян ухвалюються рішення про стягування контрибуції із заможних мешканців Седнева для потреб народної освіти (1919), видачу борошна бідній частині населення (1919), надзвичайний податок на чинбарів Седнева на благоустрій волості (1920), розкладку продрозверстки на заможних мешканців Седнева (1920), накладання контрибуції на куркульський елемент чинбарів Седнева на благоустрій волості (1920) 266.
1919 р. – Седнiвська волость складається з 14 населених пунктів: 1 містечко – Седнів; 5 сіл – Бігач, Клочків, Черниш, Березанка, Брусилів; 4 деревні – Лопатин, Киселівка, Кобилянка, Борки; 4 хутори – Святі Гори, Глібівка, Яцків (Яськів, Пеньки), Плоскиння Гребля. Усього дворів – 1915, населення – 10 787 чол 267.
1919 р., 8 червня – “Седневская волость. Продовольственный орган как самостоятельная единица образовался в волости с 1 февраля. Выемка хлеба производится вполне правильно, причем оставляется на прокормление для взрослых по одному пуду, а для малолетних – по 30 фунтов хлеба на человека в месяц. Своего хлеба хватит до нового урожая. Контроль над мельницами существует и дает 2 пуда перемола в неделю. Поля засеяны. Овес пропал, гречихи для посева хватит, а если будет излишен, то волость предоставит его в распоряжение Черниговского упродкома” 268.
1919 – 1922 рр. – у червні – липні 1919 р. “в Седневі зорганізувався культурно-освітній гурток, що має секції: театральну, літературну, хорову, музичну, пластичну і адміністративно-технічну. Всі секції багатолюдні і працюють жваво і енергійно, безперервно влаштовуючи вистави, концерти, лекції, співбесіди”. У 1919 р. засновано Седнівську районну бібліотеку, відкривають хату-читальню, а в лютому 1920 р. затверджується список артистів Седнівського колективу. У вересні та жовтні 1920 р. відбуваються зібрання членів трудового клубу та народного будинку. У 1921 р. діє Седнівська художня студія. Протягом 1919 – 1921 рр. діє Седнівський краєзнавчий музей 269.
1919 р., жовтень – поблизу Седнева точаться бої червоноармійців проти денікінців. Виключну хоробристь під час оборони містечка виявили начальник бойової дільниці Янушевський, командир кулеметного взводу Мавренко, командир батареї Грешников та інші воїни 24-ї окремої стрілецької бригади. Протягом 15 – 17 жовтня Седнів перебував під владою білогвардійців 270.
1919 р. 4 листопада – відновлює свою діяльність волосний ревком (голова – І.П.Курдюк), а 12 листопада – ревком містечка. Олександр Михайлович Дем’янченко в 1919 р. очолює Седнівський ревком, а І.Т.Прижига – Седнівський комбід 271.
1920 р., 4 січня – обрано волосний виконавчий комітет, якому ревком передав свої повноваження. Голови волвиконкому: Андрій Бурий (1920 – 1921), Демид Кулик (1921), Дмитро Сергійович Сериченко (1921), Богуш (1921) 272.
1920 р., березень – утворилась більшовицька партійна група, а в травні – волосний партійний комітет. У 1920 р. створена комсомольська група, в якій нараховувалось 10 юнаків та дівчат 273.
1920 р., 11 травня – Седнівський волосний виконком передає владу волосному ревкому в зв’язку з наступом білополяків на Україну 274.
1920 р., липень – обрано волосну раду робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, а в серпні – Седнівську сільську раду. У 1920 р. створено комнезам 275.
Сільські та селищні голови: Павло Павленко (1920 – 1921), Федір Стратоус (1921), І.Прожига (1922 – 1923), Ф.Литвиненко (1923), Іван Харлампійович Шевченко (1925 – 1928), І.Ф.Покотило (1928 – 1931), Ю.Ф.Кириченко (1930 – 1931), Івко (1931 – 1932), Юхим Федорович Кириченко (1943 – 1948), Яків Володимирович Рубащенко (1956 – 1963), Олександр Мусійович Пусь (1964 – 1966), Василь Михайлович Желдак (1967 – 1969), Володимир Михайлович Шудра (1969 – 1974), Ф.В.Оніщенко (1974 – 1975), Василь Андрійович Січко (1975), Михайло Прокопович Присяжний (1975 – 1989), Іван Данилович Швед (1989 – 1993), Анатолій Пирог (1993 – 1994), Андрій Андрійович Карась (1995), Михайло Іванович Криворучко (1996), Микола Іванович Барабаш (1996 – 2004), Ігор Анатолійович Лісовий (з 2004 р.) 276.
1920 р., 15 грудня – на засіданні колегії губернського відділу народної освіти ухвалюється рішення про відкриття в Седневі дитячих ясел 277.
1921 р., січень – у Седневі організовано кооперативно-споживче товариство(у 1930 р. – голова Кожем’яко) 278.
1921 р. – проведення місячника допомоги Донбасу 279.
1921 р., 19 жовтня – на з’їзді шкільних працівників Седнівської волості ухвалюється рішення про проведення у волості декади допомоги голодуючим дітям. У лютому 1922 р. до Седнева прибуло 30 дітей з Саратовської та інших губерній РРФСР 280.
1921 р., 23 листопада – на з’їзді рад Седнівської волості ухвалюється рішення: “Принимая во внимание, что народное просвещение есть путь к светлому будущему в рабочее-крестьянской республике, а потому съезд постановил признать правильным обложение волости… в размере 2124 п. зерна; предложить волостному нового состава комитету немедленно организовать комиссию для взыску с населения означенного зерна. Вдобавок принята резолюция-предложение тов. Сериченка: “Означенное зерно взыскать с зажиточного населения” Заслушав доклад тов. Сериченка о новой экономической политике, принять ее к сведению и широкому разъяснению населению волости” 281.
1922 р. – місцем прийому продподатку в Чернігові з населених пунктів Седнівської волості визначені старий базар та скотобаза 282.
1923 р., 1 травня – комсомольці провели мітинг, після якого відбулася вистава за п’єсою “Марат”. Свято закінчилось збиранням коштів на подарунки червоним козакам. 1924 р. – перші комсомольці Сьомко, Березинець, Дронь, Мозковий та Коваленко 283.
1924 р. – у Седневі діє телефоний зв’язок. Населення містечка – 2 222 чол. 284
1924 р., 26 лютого – губернський виконавчий комітет приймає рішення про обстеження муміфікованих поховань представників родини Лизогубів. Відбувається перша антирелігійна виставка, на якій експонуються мумії з крипти седнівської Воскресенської церкви. У березні 1930 р. у с. Козел (тепер смт. Михайло-Коцюбинське) експонується муміфікований труп колишнього Городнянського повітового судді Я.Я. Лизогуба 285.
1925 – 1938 рр. – у Седнівський лікарні працювали 6 медиків. У 1930 р. кількість ліжок збільшилася до 10. У 1928 р. лікарня переведена в нове приміщення, а 1930 р. відкрито пологове відділення. У 1934 р. працює аптека. У 1938 р. лікарню розширено до 35 ліжок, в ній працювали 15 медиків, у тому числі 4 лікарі. Завідувачі лікарні: Кисіль (1925), Олександр Максимович Шарий (1928), О.Шурпа (1929) 286.
1920-ті рр. – Седнів відвідав письменник П. Лісовий, який у книзі “Нетрі села” вмістив нарис про Седнів 287.
1925 – 1932 рр. – діють школи лікнепу та малописемних. У жовтні 1929 р. неписьменних – 106, малописьменних – 253. У школі організовано чотири групи по ліквідації неписемності. У 1932 р. “неписьменних 39, малописьменних 110… до школи притягнуто 79 чоловік, організовано при школі дві групи. За останній час злісно не відвідують лікнеп школу 60%... переоблік допризовників 1910 – 11 рр. зроблено, але на заняття не приходять і зовсім відмовились…Поодиноке навчання… зошити, олівці роздані, прикріплено до кожного”. Сільрада приймає постанову про притягнення злісних невідвідувачів до примусової праці та стягнення з них штрафу 288.
1926 р. – діє сільбудинок (голова районного сільбуду, а згодом завідувач хати-читальні Костянтин Семенович Шимко) 289.
1926 р. – завідувач поштово-телеграфного відділення та ощадкаси Нехлевський. 23 березня 1929 р. на засіданні президії сільради відзначається, що під час проведення двотижневика заощадження “завербовано нових вкладників 252 на суму вкладів 8959 крб. 55 коп.” 290.
1928 р., 26 травня – для сільбуду вирішено придбати кіноустановку. Зібрано 300 крб., а 100 крб. сільська рада просить у споживчого товариства у кредит 291.
1928 р., 14 – 15 вересня – у Седневі відбувається сільськогосподарська виставка двох районів – Бобровицького та Березнянського 292.
1929 р., 7 лютого – у Седневі відбулася районна сільськогосподарська виставка 293.
1929 р., березень – вперше демонструвався кінофільм, відкрито кінотеатр; у 30-х рр. у Седневі діяла стаціонарна кіноустановка 294.
1929 р., березень – діє радіогурток, голова правління гуртку О. Нехаєвський. У жовтні сільрада приймає рішення придбати нову радіоустановку за 343 крб. 295.
1930 р., лютий – у Седневі ветлікарем працює Скугар-Скварський 296.
1930 р., 3 березня – сільська рада розглядає і затверджує списки червоних партизанів, які діяли в роки громадянської війни 297.
1930 р., 13 березня – седнівський колгосп ім. Шевченка викликав на соціалістичне змагання смячевський колгосп Городянського району 298.
1930 р., 12 жовтня – друкується замітка сількора Тихий Снов “Мало хто чув за силос”, в якій зазначається: “Мало хто знає, мало хто навіть чув про силосні ями та траншеї. Роз’сної роботи про закладання силосу ніхто навіть не проводив. Тільки в колгоспі закладено дві спробні ями силосного корму, з яких, звісно, корму не вистачить для всієї колгоспної худоби. Прогавили седнівчани важливішу кампанію – закладання силосу. Мабуть ніхто не був нею зацікавлений?” 299.
1930 р., 25 грудня – обрання товариського суду в селі. Громада постановила: “Мати товаришеський суд щоб не карати, а виховувати маси в клясовому дусі” 300.
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:27 | Сообщение # 7
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1930 – 1938 рр. – необґрунтовано репресовані: 301
Бендовська Євгенія Сергіївна (1890 – 1938) – с. Седнів, домогосподарка; реабілітована в 1958 р.;
Бендовський Володимир Михайлович (1890 – 1937) – с. Седнів, не працював; реабілітований у 1958 р.;
Гаєвський Іван Костянтинович (1875 – 1937) – с. Седнів, чоботар; реабілітований у 1989 р.;
Дубров Григорій Кирилович (1888 – 1937) – с. Седнів, лісник; реабілітований у 1989 р.;
Усатий Йосип Михайлович (1886 – 1930) – с. Седнів, одноосібник; реабілітований у 1989 р.;
Казка Павло Ілліч (1878 – 1931) – с. Седнів, одноосібник; реабілітований у 1989 р.;
Курдюк Іван Пантелійович (1884 – 1938) – с. Седнів, колгоспник; реабілітований у 1989 р.;
Макаров Іван Федорович (1884 – 1930) – с. Седнів, селянин; реабілітований у 1989 р.;
Положечко Микола Іванович (1888 – 1938) – с. Седнів, колгоспник; реабілітований у 1960 р.;
Пагуба Герасим Митрофанович (1883 – 1930) – с. Седнів, одноосібник; реабілітований у 1989 р.;
Пекур Карпо Олексійович (1883 – 1930) – с. Седнів, одноосібник; реабілітований у 1989 р.;
Ройлян Іван Федорович (1897 – 1938) – с. Седнів, колгоспник; реабілітований у 1989 р.;
Силенок Віктор Федорович (1891 – 1938) – с. Седнів, колгоспник; реабілітований у 1989 р.;
Силенок Катерина Йосипівна (1898 – 1938) – с. Седнів, колгоспниця; реабілітована у 1989 р.
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:27 | Сообщение # 8
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1931 р., 19 січня – сільська рада розглядає питання про будівництво водогону. Зазначається, що побудований раніше для подачи води “таран може подати лише 500 – 600 відер на добу, що задовольняє потребу лише на 15%”. Визнається, що у Седневі необхідно збудувати підприємство з механічним двигуном та приєднати до електромережі водогін та млин. Постановили будувати водогін за проектом київської контори “Меліосоюз” 302.
1931 р., 11 лютого – на засіданні президії сільради затверджується список куркульсько-експортних господарств для притягнення до кримінальної відповідальності за несплату податків та твердих завдань, м’ясозаготівлі, насіньфонду та різних податків 303.
1931 р., 23 лютого – на засіданні президії сільської ради затверджується список з 23 осіб, які ведуть куркульсько-експортні господарства. Також вирішується питання про розгляд заяв громадян про поновлення виборчих прав. Поновлюють права лише тим, хто не використовує в господарстві найману працю або припинив стосунки з представниками ворожих класових елементів – куркулів, церковнослужителів та ін. Відмови мотивуються тим, що заявник займається торгівлею, здає землю в оренду або використовує найману працю. 17 березня сільська рада позбавила виборчого права Олексія Захаровича Талалая, який “здав 1/16 га ріллі у придане” 304.
1931 р., червень – Седнів серед перших у районі за темпами суцільної колективізації 305.
1931 р., 12 червня – колгоспам передається інвентар пожежного обозу: ім. Шевченка – 2 насоси, 4 водовізки та крюки; “Червоні лани” – 1 насос, 1 водовізка та 1 діжка; “1 Травня” – 1 насос, 1 водовізка та 1 діжка 306.
1931 р., 25 листопада – одним з перших на Чернігівщині було створено Глібівський радгосп, який має площу посіву 3160 га, 110 постійних робітників, тракторний парк з 16 тракторів, 4 жатки та інше 307.
1932 р., 22 березня – сільська рада видає довідку Феофану Стефановиу Левандовському про те, що він “ в сучасний момент являється… не розкуркулений. З майна має 1 будинок, 1 сарай та 1 клуню, виборчими правами користується” 308.
1932 р., 8 травня – у Седневі відкрито Будинок Червоної Армії, який “має стати за центр військової роботи села, подати зразки за опанування військової техніки” 309.
1933 р., 17 грудня – відкрито районну колгоспну школу, в якій вчитимуться бригадири, голови, рахівники та бригадири по скотарству 310.
1935 р. – у Седневі повністю ліквідовано неписемність 311.
1934 р. – створено районну сільськогосподарську школу, яка готує завідувачів ферм, рахівників 312.
1937 р., 10 жовтня – у Седневі відкрито 3-денний колгоспний ярмарок 313.
1938 – 1941 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє: у Седневі відбулись районні змагання школярів з волейболу (1938 р., 20 липня); перші районні стрілецькі змагання школярів, на яких перше місце зайняла Седнівська школа, а серед кращих в особистому заліку були Седнок В.І., Стеба М.Л., Усатий Д.І. (1939 р., лютий); школа отримала перехідний Червоний Прапор районного відділу народної освіти (1939 р., серпень); у школі працює гурток по вивченню кулемета (1941 р., квітень) 314.
1939 р., 10 лютого – працює районна школа тваринництва 315.
1941 р. – організовано нові дитячі ясла 136.
1941 р., 29 – 30 серпня – частини Радянської Армії ведуть жорстокі бої з німецькими окупантами поблизу Седнева, однак гітлерівці оволодівають містечком 317.
1941 р., вересень – 1943 р., вересень – за час окупації нацисти пограбували колгоспне майно, зруйнували лікарню та пам’ятник Т.Г.Шевченку. 20 чоловік окупанти розстріляли, 54 – відправили в Німеччину. Збитки становили 1 585 570 крб. Поблизу Седнева діяли партизанські загони з’єднань, очолюваних О.Ф.Федоровим і М.М.Попудренком 318.
У Седневі діяли три сільськогосподарські общини, які складалися з ланок. У серпні 1943 р. старостою общини № 3 був О.Я.Ткаченко, а бригадиром Т.М.Шибирин. Власники присадибних ділянок одержали додаткові земельні ділянкі на колишньому колгоспному полі. У більшості селян земельні ділянки не перевищували одного гектара 319.
Збереглись твори учнів Седнівської школи, написані в січні 1944 р. на тему “Что я пережил во время немецко-фашистской оккупации” (мовою орігиналу):320
З твору учениці VІІІ класу Ніни Яцко: “Первый день фашистского ига начался 30 августа 1941 года. В первые минуты занятия нашего села, по улицах и дорогам, проехали толстопузые рыжие немцы с улыбкой на устах, то есть, как будто-бы намекали на вечное существование на Украине, гордясь, что они принесли нам счастье, радость и прочее. Но в противоположность этому, это были: слезы, горе и плач, не утихающий ни на одну минуту… И, наконец, 1 сентября в 12 часов дня пришла наша непобедимая Красная Армия”.
З твору учениці V класу Людмили Бичек: “Как было жалко, когда от нас уходила наша Красная Армия! Летом 1941 года мы все сидели в комнате. Вдруг раздался страшный треск и шум, дом зашатался и посыпались осколки, песок. Мы все упали на пол. Три бомбы врагов разорвались в нашем саду, но мы все остались живы и невредимы. Мы сидели сначала в окопе, потом в старой крепости – “камянице”. На десятый день вошли немцы. Люди боялись, поднимали руки, прося о пощаде. Просидевши еще два дня, все начали расходиться по домам. Целый год школы не было. Потом открыли четырехлетку. Верхний этаж был занят войсками, а в большой школе стояли немецкие лошади. Все очень боялись, чтобы в нашем селе не убили немца, потому что тогда приезжал карательный отряд. Убивал жителей и сжигал село. Таким селом был Яцев... Но вот в газетах стали появляться статьи, что немцы уже сдали много городов и сел. Через месяц послышалась канонада. Осенью Красная Армия уже приближалась к Седневу. Над селом стали кружиться самолеты, долетать снаряды. Мы сидели в окопе. Просидели уже два дня. На третью ночь красные были близко… На утро, когда сонце осветило село, увидели из окопа каски красноармейцев. Люди обнимали их и плакали от радости, что пришла наша сильная, непобедимая Красная Армия”.
З твору учня VІ класу М. Киселя: “Німецькі окупанти вивозили хліб, продукти, худобу. Забирали, грабували все, що їм було до вподоби. По-звірячому ставилися до населення. Силоміць вигоняли хлопців і дівчат на каторгу в Німеччину. За найменшу провину перед німцями били нагайкою. Були щасливі ті, хто зумів втекти від цього. Проїжджаючи, солдати вбігали в хати, нишпорили по полицях, по кутках, скрізь. На населення накладали величезні податки. Фашисти палили села, стріляли і спалювали людей живцем, хоч зовсім і невинних. Страшно було тоді: так і дивись, щоб тебе не забрали куди, або спалили хату. В населення не вистачало терпіння, і люди йшли в партизани в ліс. Кожен хотів помститися на ворогові, який знущався з мирного населення”.
З твору учня V класу Федора Аніщенка: “Коли вступили німці, то я ще пас корови, а потім стали заставляти робити всяку роботу, я робив ціле літо, і не давали мені відпочити даже в неділю”.
З твору учениці ІХ класу Таісії Пусь: ”Седнев был занят 31 августа… Дня через два, после занятия немцами нашего села, меня назначили ехать в Германию… Весной снова второй раз меня назначили в Германию… В Глебовке, в совхозе я работала до второго фронта”.
З твору учениці Х класу Галини Литвиненко: “Раптом чую я переляканий голос сусідки: “Прийшов німець!” Я вся дрижу, сама не знаю чого, серце моє щось віщує недобре. Глянула і я з льоху на німця, бо ще зроду не бачила, що то за людина, та бодай більше і не бачити їх… Працювала в совхозе…Їсти нам не давали всім. Треба було ходити за 10 км до дому і брати їжу. Та що візьмеш дома, коли німець позабирав і корів, і свиней, і хліб”.
З твору учениці VІІ класу Аліси Гічевської: “Раптом почалися масові розстріли. По вулицях, мов великі чорні страховища, їздили машини нагружені німцями, і забирали людей. Населення привикло, поховалося. Мало хто сидів вдома… Кожень день приносив все нові та нові звістки: там немає сім’ї, того розстріляли на вулиці, той утік. Скрізь лунали постріли. Все це наводило на людей жах”.
1943 р., 20 – 21 вересня – 56-й та 52-й полки 14-ї дивізії, а також 237-й гвардійський стрілецький полк 76-ї гвардійської дивізії, 2-га гвардійська авіаційна дивизія 61-ї армії звільняли Седнів від німецько-фашистських загарбників. За мужність, виявлену під час боїв за Седнів, 29 бійців були нагороджені орденами та медалями “За відвагу”: В.Н.Боков, Н.К.Іванов, А.Курманов, Н.А.Леонтьєв, В.А.Морев, А.І.Хинов, М.А.Горохов, В.І.Яблоков, С.В.Мойсеєнко, А.В.Підгорний, У.Санжанов, М.Муратов, П.Сеймамедов та інші. У боях за Седнів загинуло 96 бійців 321.
1943 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: працює поштове відділення, начальник Молочко (1943 р., 2 жовтня); відзначається робота начальника Седнівського відділення зв’язку Динника та колгоспного листоноші Шевченка (1957 р., 31 травня); у районній газеті “Придеснянський колгоспник” друкується вірш М. Миргородського “Почтальон” (1957 р., 14 липня); фото листоноші Катерини Лемешко (1958 р., 15 червня); стаття І. Кирієнка “Наш листоноша” про Олександру Кирієнко (1959 р., 17 квітня); фото та стаття Ф.Печерного “Марія Работай – листоноша” (1960 р., 25 червня); зв’язківці другий рік поспіль утримують першість у районному соціалістичному змаганні (1964 р., 16 квітня); начальник відділення зв’язку Дмитро Пилипович Динник відзначений Почесний грамотою (1965), занесений до районної книги Трудової Слави (1972); фото листоноші з Нового Марії Василівни Мосич (1976 р., 18 грудня); фото працівника відділення зв’язку Марії Василівни Білоконської (1977 р., 27 грудня) 322.
1944 – 1991 рр. – на районну Дошку пошани за трудові здобутки занесено:
колгосп “Більшовик” – 1944 р., голова Шевченко; 1949 р., голова Бельмус; 1950 р., голова Труханов;
колгосп імені Т.Г.Шевченка – 1944 р. голова Роботай; 1946 р;
радгосп ім. Чкалова – 1951 р., директор Коваленко; 1964 р., директор О.Р. Бушнєв; 1966 – 1968 рр., 1971 р., 1973 р., 1977 р., 1979 – 1981 рр., 1983 – 1984 рр.;
НВО “Чернігівеліткартопля” – 1986 р., генеральний директор Г.М.Колонтай; 1987 р., 1989 р., 1991 р.;
Радгосп ім. Чкалова визнано переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання працівників тваринництва, а в 1973 р. нагороджено Червоним Прапором Міністерства сільського господарства СРСР; нагороджений Дипломом ІІ-го ст. ВДНГ СРСР (1973); переможець районного соцзмагання за високі врожаї картоплі й виконання плану продажу її державі за підсумками 1973 р. (1974 р., січень); ІІ-е місце за підвищення культури землеробства у 1976 р. (1977 р., січень); за високі показники виробництва і продажу державі м’яса за період зимівлі 1983 – 1984 рр. (1984 р., липень); за високі показники по збільшенню врожайності, виробництва і продажу картоплі (1985 р., січень); занесено на обласну Дошку пошани (1985 р., 21 березня).
1944 р., 19 жовтня – районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує статтю директора радгоспу ім. Чкалова Ю.Іоффе про те, що радгосп власними силами проводить ремонт сільськогосподарської техніки. Комбайнер Гаврило Бережний відремонтував комбайн і зібрав 139 га. “Шофер Мусій Садченко, зібравши по полям різні частини, зібрав автомашину ГАЗ – АА і наїздив 16.000 кілометрів, забезпечив радгоспу важливі перевозки”. Відзначились також трактористи Семен Спиця, Іван Жабинський, Петро Майборода, бригадир Іван Вересоцький. Нарком радгоспів України преміював старшого механіка і трактористів за добре проведений ремонт. У статті директора радгоспу “Перші в районі” зазначається: ”У відповідь на заклик краснодарських колгоспників, колектив працівників радгоспу включився у всесоюзне соціалістичне змагання за одержання високих урожаїв, зобов’язавшись першими по області завершити збирання та здачу хліба державі” (1946 р., 10 липня).
1944 – 1964 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: обладнано клуб і є радіо (1944 р., 19 жовтня); фото клубу (1960 р., 7 липня); завідувачі клубів О.Семироз (1960 р., 28 липня) та у Новому Б.І.Воробйова (1964); завідувач бібліотеки – Г.Ф.Сіренко (1964).
1944 р., 14 грудня – Седнівська сільська рада нагороджена грамотою Чернігівського облвиконкому за добре поставлену організаційно – масову роботу.
1944 – 1993 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник”, “Шляхом комунізму” та “Наш край” повідомляли: почали працювати два магазини, сільське споживче товариство побудувало хлібопекарню, чайну (1944 р., грудень; 1966 р. – завідувач чайної К.В.Короїд); у Седневі відкрито крамницю (1949 р., 30 червня); стаття М. Іванова “Про порядки в Седнівській чайній” (1960 р., 31 травня); завідувач продмагу Седнівського радгоспробкоопу Шумський (1961 р., 21 березня); відкрито універмаг з відділом побутового обслуговування (1962 р., 13 листопада); відкрито перший в районі ресторан “Снов”, де офіціантками працюють Надія Павлючко та Олена Черкас (1976 р., 10 липня); друкується фото продавця гастроному Світлани Яківни Рубащенко (1976 р., 7 жовтня); фото кухаря ресторана “Снов” Анастасії Григорівни Арапіної (1977 р., 27 жовтня); вступив у дію торгівельний комплекс, до якого увійшли гастроном, 3 магазини, кафе “Снов” (1978 р.); відкрито новий магазин “Кулінарія” (1980 р., 29 березня); члени колективу седнівського магазину “Господарчі товари” нагороджені вимпелом Укоопспілки і ЦК профспілки працівників державної торгівлі та споживчої кооперації УРСР (1984 р., 11 лютого); Ніна Прокопівна Товстиженко з седнівського кафе “Снов” стала переможцем районного конкурсу кондитерів підприємств громадського харчування, який проходив у Михайло-Коцюбинському (1984 р., 20 березня); відкрито магазин для забезпечення продуктами харчування інвалідів, ветеранів війни та праці, багатодітних сімей, чорнобильців та афганців (1993 р., березень).
1945 – 2004 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник”, “Шляхом комунізму” та “Наш край” повідомляли: “Добре поставлено військове навчання в Седнівській школі (військовий керівник т. Дєдков). Тов. Дєдков майстерно проводить фіззарядку, учні його добре знають строй, вогневу підготовку, хімічну і санітарну справу. Тут практикуються військові ігри, походи і т.д.” (1945 р., 27 квітня);
у школі організовано гурток мотоциклістів, яким керує вчитель Альтман (1952 р., 20 квітня); школа одержала кіноапарат (1956 р., 29 січня); лист вчителя фізики В.Світличного “В гуртку юних кіномеханікив” (1960 р., 30 січня); працює гурток мотоциклістів (1960 р., 5 березня); гурток юних натуралістів Седнівської школи нагороджений грамотою Міністерства освіти УРСР та ЦК ЛКСМУ (1969 р., 17 квітня);
учні школи побували на екскурсії в Чернігові, де відвідали історичний музей та музей М.М.Коцюбинського, завод “Жовтневий молот” (1954 р., 1 квітня); відвідали м. Київ (1960 р., 21 червня);
школа добилась успішності 95 процентів (1954 р., 29 серпня); стаття директора школи І. Льодового “За новою програмою” про початок навчального року (1959 р., 9 вересня); у школі відбулась кущова нарада присвячена педагогу і письменнику А.С.Макаренку. На нараді зі спогадами про роботу в 1928 р. вихователем у колонії імені О.М.Горького виступив учитель Седнівської школи І.Т. Дяченко (1963 р., 2 квітня); стаття Е.Дяченка “Рік з Антоном Семеновичем” (1963 р., 16 травня); стаття директора школи О.Турчина “Набули спеціальності” про складання учнями 11-го класу екзамену з швейної справи (1963 р., 28 травня);
Почесною грамотою обкому комсомолу нагороджена учениця Парасковія Литвин за виступ на обласній олімпіаді дитячої художньої самодіяльності (1956 р., 27 липня); за активну роботу в учнівській виробничій бригаді учениці Седнівської середньої школи Ірина Полегенько та Галина Силенок нагороджені медалями “Юний учасник ВДНГ СРСР” (1984 р., 4 травня); учитель фізики В. Світличний у статті “МТС – в школі” розповідає: “школа придбала через Чернігівську МТС спрацьовані трактор, сівалку, жатку, трієр, кормодробарку та інші машини, подарували і старий літак ПО-2. Учні знайомляться з утриманням підіймальної сили на крилі літака, з застосуванням авіації в сільському господарстві. У нас почали працювати гуртки по вивченню сільськогосподарських машин, автомобіля (нещодавно школі передана стара вантажна автомашина) і гурток кіномеханіків, на пришкільних ділянках створені всі умови для проведення практикуму з сільського господарства (керівник – учитель біології Д.Стратілат). Учителі географії тт. Силенок і Коваленко ведуть практикум на добре обладнаній шкільній метеостанції” (1956 р., 17 жовтня); стаття директора школи О.Тостановського “Школа і виробництво. З досвіду організації політехнічного навчання” (1957 р., 6 лютого); у допису А.Косенка та Л.Ячного “Шкільна виробнича” повідомляється: “В Седнівській середній школі з учнів сьомих – дев’ятих класів створено виробничу бригаду. Бригадиром обрано дев’ятикласника Петра Мозоля, заступником – Людмилу Рамуль, загальне керівництво здійснюватиметься Радою бригади. Члени бригади набуватимуть знань з рільництва, кролівництва та будівельної справи” (1960 р., 18 лютого); стаття Л.Портянко “Ростуть справжні господарі землі” про учнівську виробничу бригаду, яка існує два роки (1962 р., 8 серпня); стаття Л.Портянко “А тут незабаром жнива” про весняні турботи шкільної виробничої бригади (1963 р., 9 травня); шкільна виробнича бригада нагороджена Почесною грамотою Чернігівського обкому комсомолу (1963 р., 7 грудня); при школі діє виробнича бригада учнів старшокласників, які працюють на закріплених за ними ділянках у радгоспі ім. Чкалова та насінневій дослідній станції. За підсумками Всеукраїнського огляду школярі-виробничники зайняли третє місце. Учні стали учасниками сільськогосподарської виставки УРСР (1967 р., 4 квітня); за підсумками республіканського змагання учнівських виробничих бригад та шкільних лісництв серед переможців названо Седнівську виробничу бригаду, яка відзначена першою премією. Бригада існує майже 20 років (1979 р., березень); за бригадою закріплено 82 га землі, два трактори та інша техніка, була учасницею ВДНГ УРСР та двічі – ВДНГ СРСР.
Друкується фото піонервожатої Валентини Колядиної (1957 р., 31 березня); учениці школи, яка виконує узбецький народний танець (1960 р., 31 травня); учня Володимира Дьогтярьова (1962 р., 21 грудня); учениці 7 класу Лідії Динник у шкільній картинній галереї (1963 р., 5 березня); бригадира учнівської виробничої бригади Андрія Філька (1963 р., 6 березня); учні 11 класу Іван Плекан та Федір Ячний вивчають трактор (1963 р., 14 березня); учні складають коробку передач трактора в майстерні “Сільгосптехніка” (1963 р., 26 березня); учні у шкільному музеї В.І.Леніна (1963 р., 9 квітня); стаття Л.Петровської “Де гартується воля й розум” про шкільну виробничу бригаду, керівник – Емануїл Тимофійович Дяченко (1963 р., 16 липня); членів виробничої бригади Тетяни Шевченко та Раї Колотій (1963 р., 5 вересня), Андрія Філька з виробничої бригади (1964 р., 31 березня);
учні Чернігівської школи № 5 відвідали Седнів (1957 р., 3 квітня);
у школі організована картинна галерея з декількох десятків репродукцій картин російських класиків і сучасних радянських художників (1960 р., 22 листопада);
стаття вчительки біології Д.Стратілат “Розширюється шкільний парк” про поповнення старовинного парку саджанцями каштанів (1959 р., 1 жовтня); піонери та комсомольці посадили комсомольський парк (1960 р., 26 квітня); шкільна дитяча організація визнана кращою серед шкіл району (1974 р., 1 червня);
стаття та фото Ф.Паперного “Вихователь, агітатор” про Поліну Миколаївну Прудяк, яка працює в школі з 1956 р. (1962 р., 22 лютого); фото та стаття М. Ляшка “Повінь” про школу (1962 р., 18 травня); вчительці – пенсіонерці Лідії Марківні Батуриній виповнилося 100 років (1987 р., вересень); районна газета розповідає про вчительську династію Коваленків з Седнева – усі четверо дітей вчителі (1995 р., 30 серпня); грамотою Чернігівської облдержадміністрації нагороджена директор школи Ганна Михайлівна Черечукіна (1996 р., 5 жовтня);
з повідомлення “На вечорі випускників”: ”на вечорі випускників були присутні зав. РВНО Ткаченко, голова райвиконкому Мареніч, голова сільради Кириченко, старий учитель Микола Федорович Мглинцев. Кращій учениці Луговській Марії присуджено срібну медаль” (1945 р., 26 липня); стаття учителя І.Стратілата “Вечір зустрічі з випускниками” (1958 р., 7 лютого).
Випускники школи-медалісти: 1945 – Марія Луговська; 1967 – п’ять медалістів; 1968 – чотири медалісти; 1974 – Г.Ф.Сергієнко, Н.В.Шкляревська; 1976 – В.Г.Шарпатий; 1975 – Н.В.Луцко, В.М.Карась, Н.І.Цоцоха; 1976 – О.В.Січко; 1977 – Н.В.Шолом, В.М.Ячна, В.С.Щур; 1978 – К.І.Біла, Н.Г.Гутов, Н.М.Шарпата, С.В.Шарпата, М.В.Шудра, Л.М.Ячна; 1979 – О.І.Льодова, Л.І.Юрченко; 1980 – В.М. Стукало, Л.М.Дем’яненко, Н.В.Дмитрієва; 1981 – С.В.Шолом, М.М.Бельмус, В.О.Сулім, В.В.Простантинова; 1983 – В.В.Сушко; 1985 – С.О.Тов, С.М.Тихоненко; 1986 – Т.М. Тихоненко; 1987 – О.В. Новописна, О.В. Воловик; 1988 – Л.Л. Полубень, Н.І.Сенченко, М.В.Жуль; 1989 – С.О.Сергусь, Т.Ю.Пекур; 1991 – О.В.Подольхов; 1992 – О.Я.Сергієнко, Ю.О.Пусь, Т.П.Ячна, Л.ЛГайдай, Л.І.Лісова, Н.М.Стукало; 1993 – Г.В.Каримова; 1994 – Т.В.Подольхова; 1995 – Ю.О.Сулім, О.В.Демченко; 1996 – Д.Ю.Рамуль; 1997 – О.М.Петренко, Ю.М.Криворучко; 1998 – О.В.Богомоленко, О.О.Гормілко, Н.О.Панкрат; 2000 – Т.В.Бистревська, Н.М.Сергієнко, О.В.Гончар, О.П.Терещенко; 2001 – Д.Я.Сергієнко; 2002 – С.П.Терещенко; 2003 – А.М.Косая, С.Г.Клименок; 2004 – М.М.Мозгова, Ю.С.Яценко 323.
На районних змаганнях з легкої атлетики команда школи посіла перше місце. До складу команди входили К. Нікітченко, Ю.Талалай, П.Сорва, М.Ященко, С.Нестюк, Ю.Пусь, С.Кононенко, А.Гришай, В.Кириєнко, З.Шкляревська, С.Черненко, Н.Желєзняк (1950 р., 11 червня); на районній спартакіаді школярів у 1950 р. перше командне місце зайняла Седнівська середня школа, яка завоювала перехідний кубок (1951 р., 28 червня); на районній спартакіаді учнів представники школи вибороли перше місце (1952 р., 29 червня); перше командне місце на районній шкільній спартакіаді з легкої атлетики. Особисту першість здобув В. Пиниця, кращих результатів з метання диску домігся А.Косенко, першість у стрибках у довжину вибороли В.Вітер та Г.Гусь (1953 р., 24 травня); на районних стрілецьких змаганнях перше командне місце зайняла команда Седнівської школи – М.Никитченко, В.Седень, Н.Сорва, М.Томило, Н.Пекур, В.Яцко (1956 р., 10 червня); перше командне місце серед жіночих волейбольних команд шкіл району (1956 р., 15 червня); відбулась зустріч юних шахістів – учнів Седнівської та Брусилівської шкіл. Перемогу здобули седнівчани. Кращих результатів домігся десятикласник з Седнева Василь Льончик, який з п’яти партій виграв чотири (1960 р., 12 березня); на обласних змаганнях школярів з легкої атлетики випускник школи Микола Попченко переміг у спринтерському бігу на 100 метрів, а також став призером зі стрибків у висоту (1976 р., 13 травня); учениця Тетяна Коса перемогла на районному кросі на 1 км, а Валентина Давидова – на 2-кілометровій дистанції. Тетяна Коса в квітні 1994 р. перемогла на районному легкоатлетичному кросі (1992 р., квітень); на легкоатлетичному кросі в Чернігові серед команд шкіл І – ІІІ ст. переможцем у своїй віковій категорії став учень Седнівської школи Владислав Єсинчук (2001 р., жовтень).
На змаганнях санітарних постів представників 5-8 класів шкіл району перемогли седнівці (начальник поста Л.Д. Деркач). Наташа Шарпата стала кращою в змаганні “Юний санінструктор” (1976 р., 29 квітня); школяри стали переможцями районного змагання юних інспекторів руху (1977 р., 21 травня).
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:28 | Сообщение # 9
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1945 – 1959 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: завідуючий райощадкасою П. Хуторнов відзначає роботу завідувача Седнівського ощадного відділення (1945 р., 23 серпня); друкується лист контролера ощадної каси М. Данька “Зростають вклади колгоспників в ощадній касі”, в якому зазначається: “нині ж число вкладників становить понад 400 чоловік, а вкладів – близько 800 тисяч карбованців” (1957 р., 15 березня); повідомляється, що в ощадкасі збільшується кількість вкладників: “На кінець першого кварталу нинішнього року їх було 500 чоловік, сума вкладів 800 тисяч карбованців. На початок третього кварталу нараховувалось 600 вкладників, а сума досягла більше мільйона” (1957 р., 7 серпня); з листа М. Данька “Заощадження трудящих”: “в Седнівській ощадкасі з кожним роком збільшується кількість вкладників і зростають їх вклади. Лише в 1957 році 680 чоловік зберігали 1.408,000 карбованців, на які виплачено 20.377 крб. процентів” (1958 р., 22 січня); з листа касира ощадної каси М. Данька: “Лише процентів по вкладах за минулий рік було виплачено більше 27 тисяч карбованців. Зараз 800 трудівників зберігають свої заощадження в касі, їх вклади становлять більше ніж півтора мільйона карбованців” (1959 р., 8 квітня).
1945 р., 19 вересня – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляє, що бригадир колгоспу “Більшовик” комсомолка Сорва Нюра використовує корів для перевезення вантажів. “В бригаді працює п’ять корів, в тому числі і корова самої Сорви. За чотири дні на своїх коровах Сорва і комсомолка Данько Н. вивезли по 1,5 тонни хліба кожна”.
1946 – 1960 рр. – районна газета ”Придеснянський колгоспник” друкує матеріали про трудові здобутки мешканців Седнева: серед кращих людей району відзначається Іван Артеменко з колгоспу “Більшовик”, який, “працюючи на підготовці грунту під посів озимини, систематично виконував норми виробітку на 130 процентів і більше” (1946 р., 7 листопада); у рубриці “Люди трудової слави” друкується стаття Ф. Борисова “За 100 центнерів свинини” про свинарку артілі ім. Шевченка Олену Федорівну Давидову (1956 р., 21 грудня); тримає першість у районному змаганні доярка радгоспу В.К. Мозоль (1960 р., 7 травня); відзначаються доярки О.І.Коношевич та Л.І.Яцина (7 червня).
1947 р., 1 травня – у радгоспі ім. Чкалова відкрито сезонні дитячі ясла на 20 місць (також 1948 р., 10 червня); фото (1963 р., 20 лютого); завідувач М.Д.Орлова (1964); у с. Нове яслами завідуює Л.Г.Волкова (1965).
1947 р., 4 червня – у Седневі працюють хлібопекарня, перукарня, комерційна їдальня, взуттєва майстерня та ряд інших підприємств. Першу продукцію дала майстерня по обробітку шкір; завідувач майстерні по пошиву одягу Черненко та завідувач майстерні по ремонту і пошиву взуття Демидков (1961 р., 31 серпня).
1947 р., 14 вересня – у рубриці “Вони виконали слово, дане вождю” відзначається колгосп “Червоні лани” (голова Шеляговський, секретар парторганізації Жердецький), який повністю розрахувався з державою з хлібопоставок.
1947 – 1980 рр. – по Седнівському виборчому округу депутатами районної ради обиралися: Юхим Федорович Кириченко – голова сільради та Ольга Іванівна Шара – директор школи (1947), Петро Іванович Литвинов – начальник районної міліції та Степанида Зінов’ївна Атрощенко – ланкова колгоспу ім. Шевченка (1950, 1953), Олександр Кузьмич Свирид – секретар Чернігівського райкому партії (1953), Герасим Єгорович Гнеушев – завідувач районного відділу сільського та колгоспного будівництва та Микола Григорович Корінь – головний лікар Седнівської лікарні (1955), Ганна Юхимівна Прожига – свинарка колгоспу ім. Т.Г. Шевченка (1957), Микола Михайлович Борисенко – голова райвиконкому (1957), Іван Васильович Луценко – завідуючий райфінвідділом (1959), Олексій Романович Бушнєв – директор радгоспу (1959, 1961, 1963), Михайло Степанович Овчар – голова правління райспоживспілки (1959), Микола Демидович Білявський – секретар райкому партії (1961), Ольга Терентіївна Сьомко – доярка (1961), Ольга Федорівна Давидова – телятниця (1963), Олександр Максимович Коношевич – працівник радгоспу (1963), Григорій Федосійович Лисенко – голова райвиконкому (1965), Володимир Анатолійович Чикилевський – перший секретар райкому КПУ (1980).
1948 р., 10 червня – у колгоспі ім. Шевченка будується цегельний завод.
1949 – 1991 рр. – радгосп ім. Чкалова: секретарі парторганізації Гармаш (1951), В.Є.Кирилюк та В.А.Січко (1964), голова профспілкового комітету М.П.Кот, секретарі комсомольської організації О.Г.Католик, А.Я.Навозенко та В.Н.Стеба; НВО “Чернігівеліткартопля”: секретарі парторганізації В.А.Січко та В.І.Гайструк (1986), голови профспілкового комітету М.Й.Кот та М.П. Ячний, секретарі комсомольської організації В.В.Стеба та Г.М.Клеменок, керівник орендного колективу по вирощуванню свинини В.П.Козаченко.
1949 – 1954 рр. – засідателями народного районного суду обрані: Ніна Павлівна Баранова – вихователька дитячих ясел (1949, 1951), Василь Назарович Носко – фельдшер Седнівської лікарні (1949, 1951, 1954), Федір Кіндратович Підгорець – секретар Чернігівського райвиконкому (1949), Олександр Єлисеєвич Петренко – шофер радгоспу (1949), Олександр Мусійович Пусь – завідувач сільської бібліотеки (1951), Михайло Григорович Самійленко – ветлікар Чернігівської МТС (1954).
1949 р., 28 квітня – у повідомленні голови промартілі ім. Шевченка Г.Адруга “Запроваджуємо посів проса-сорго” зазначається: “В цьому році колгоспники промартілі… вперше запроваджують посів культури проса-сорго. Насіння його завезено з Дніпропетровщини і посіяно вже в промколгоспі на площі в 2 гектари. Верхівки вирощеного проса будуть використані як сировина для виготовлення віників. Це новий вид продукції, яку буде випускати промартіль. Крім того, буде зібрано і врожай зерна для насіння”.
1949 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: у Седневі відкрито першу в районі колгоспну книгарню (1949 р., 3 липня); відкрито новий спеціалізований магазин для продажу книг і шкільно-канцелярського приладдя (продавець Ольга Січко) (1958 р., 5 березня та 15 червня, друкується фото); відкрито перший в області сільський книжковий магазин (1961 р., лютий); фото (1963 р., 22 лютого); друкується стаття сількора Тетяни Уманець “У книгарні” про продавця книжкового магазину Ольгу Андріївну Січко, яка нагороджена значками “Відмінник торгівлі”, “Пропагандист книги”, “Переможець соціалістичного змагання”, “Ударник дев’ятої п’ятирічки” (1977 р., 13 жовтня).
1950 – 1957 рр. – лікарня перейшла в нове приміщення, в якому налічувалося 30 ліжок, працювало 5 лікарів та 12 медсестер і фельдшерів. У 1957 р. лікарню розширено до 50 ліжок, в ній працюють 74 медики, у тому числі 12 лікарів. У 1957 р. у с Нове відкрито ФАП.
1950 – 1985 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: прокладено водогін (1950); заасфальтовано центр селища (1969 р., 7 листопада); асфальтова дорога з’єднала Седнів з Новим (1972 р., 17 жовтня); збудовано 7 двоповерхових та 25 одноповерхових будинків (1960-1970-ті рр.); у с. Нове побудовано двоповерховий житловий 16-квартирний будинок (1971 р., 9 січня); споруджено приміщення дитячого комбінату (1985 р., 8 січня).
1951 р., 22 квітня – колектив обласної будівельно-монтажної дільниці узяв шефство над укрупненою артіллю ім. Т.Г. Шевченка; дійову допомогу колгоспу надає колектив Чернігівської фабрики музичних інструментів – влаштовано механізоване водопостачання на тваринницьких фермах, для населення встановлено дві водопровідні колонки, розпилюється лісоматеріал (1954 р., 29 липня).
1953 – 1960 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла: стала до ладу міжрайонна Седнівська ГЕС, відбувається електрифікація Седнева (1953 р., 30 серпня); друкується стаття директора ГЕС Г. Васильченка “Бездоганна праця” про чергового техніка Григорія Сподаренка та його фото (1958 р., 11 липня та 30 липня); фото ГЕС (1960 р., 7 липня).
1954 – 1978 рр. – Седнів відвідують письменники П.Тичина, М. Чабанівський, О.Підсуха та Д.Білоус, критик В. П’янов (1954 р., травень, 7 жовтня та 1966 р., 8 лютого); київські письменники К.Прохоренко та І. Іванченко зустрілися з жителями та трудівниками селища (1961 р., 27 липня); зустріч з О.Гончаром та Ю.Збанацьким (1964 р., 25 липня); у рамках літературного свята “Чуття єдиної родини” стародавній Седнів гостинно приймав письменників з Росії, Латвії, Таджикистану, Ленінграду (1978 р., 7 жовтня).
1954 – 1984 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: на районних стрілецьких змаганнях особисту першість завоював представник первинної організації ДТСААФ, секретар комсомольської організації радгоспу Січко. Він із 100 можливих вибив 76 очок (1954 р., 5 березня); спортивна команда з Седнева зайняла перше командне місце на районних змаганнях з велосипедного спорту. В особистій першості відзначився І.П.Протченко (1956 р., 1 червня); на першій районній спартакіаді колгоспів, радгоспів та РТС Ольга Пекур з Седнева здобула першість у стрибках у довжину; волейбольна команда здобула першість та право участі в обласній спартакіаді; Перший приз – мармуровий кубок одержав тренер спортивного товариства с. Седнева Попенко, Ольгу Пекур нагороджено цінним подарунком – наручним годинником. На обласній спартакіаді першість у стрибках та забігу на 100 метрів серед жінок здобула Ольга Пекур. Перше місце з легкої атлетики завоювали седнівські фізкультурники (1959 р., 21 серпня та 26 серпня); на лижних змаганнях першість в особистому заліку серед дівчат здобула Надія Зінченко (1960 р., 1 березня); волейбольна команда радгоспу зайняла перше місце у зональних змаганнях з волейболу та завоювала право брати участь у зональних республіканських змаганнях Перших сільських ігор України (1960 р., 18 червня); на районних змаганнях з легкої атлетики першість здобули робітники радгоспу Бистревський, Кандеєв та Чмир, які вибороли право участі в обласних змаганнях сільських спортсменів. Серед дівчат кращими були Артеменко та Ольга Пекур. У метанні диску першість здобув агроном радгоспу Володимир Триполець (друкується його фото). На обласних змаганнях чемпіоном став В. Триполець. Волейбольна команда завоювала перше місце та право брати участь у зональних республіканських змаганнях (1960 р., 6 та 13 серпня); першість району завоювала волейбольна команда радгоспу ім. Чкалова (1968 р., червень); на районних змаганнях з кульової стрільби команда радгоспу завоювала перехідний кубок та нагороджена грамотою райкому ДТСААФ (1976 р., 26 лютого); Юрій Козаченко з Седнева став чемпіоном області у легкоатлетичному кросі на 3 км (1984 р., квітень).
1954 р, 19 серпня – Клочківську та Седнівську сільські ради об’єднано в одну Седнівську сільську раду з центром в Седневі.
1954 р., 12 вересня – у Седневі відбувається радіофікація.
1955 – 1967 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: “якщо першим з художників почав працювати в Седневі Іван Ткач, влітку 1955 року, то наступними митцями, що відкрили унікальну красу цієї місцевості, були Микола Кошель, Анатолій Шкурко, Петро Орел, Стефан Бібик” (1955 р.); на практиці в Седневі побували студенти Київського державного художнього інституту. Студенти виконали портрети телятниці Галини Кирієнко, пастуха Володимира Коваленка, доярки Надії Федченко, комбайнера радгоспу Олександра Арапіна, а також відобразили в своїх роботах місця, пов’язані з перебуванням у Седневі Т.Г.Шевченка і Л.Г.Глібова. Потім у сільському Будинку культури організували художню виставку (1962 р., 11 вересня); у виданій в 1967 р. книзі Михайла Цапенка “По равнинам Десны и Сейма” є такі рядки: “Этот городок интересен во многих отношениях, и любителю искусства сюда следует заехать. Все тот же деснянско-довженковский пейзаж. Дали, просторы. Изумрудная зелень лугов. Размытая акварель далекой ровной линии горизонта, переход бирюзовых с желтизной тонов к небесной, прозрачной и холодноватой голубизне. Именно так все это предстает перед нашими глазами, если мы будем любоваться пейзажем с правого высокого берега Снова, на котором Седнев и расположен” 324.
1955 – 1976 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: комсомольці Уляна Мельник та тракторист Михайло Скрипцов з радгоспу виявили готовність виїхати на освоєння цілинних земель (1955 р., 20 січня); у статті Ф.Паперного “Щасливої дороги, друзі!” повідомляється про збори, присвячені від’їзду 15 добровольців на Донбас. Друкується фото вручення комсомольської путівки Єфросинії Білоус (1956 р., 13 червня); комсомолки Світлана Арапіна та Світлана Прожига виїхали на будівництво Чорнобильської АЕС за комсомольськими путівками (1976 р., серпень).
1956 – 1960 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла: драматичний гурток Седнівського клубу поставив комедію Г. Квітки-Основ’яненка “Шельменко-денщик” та показав її колгоспникам у Брусиловському сільському клубі (1956 р., 15 квітня); нову виставу “Підступність і любов” учасники гуртка (завклубом Б. Воробйов) показали в клубі села Брусилів (1956 р., 15 червня); самодіяльні артисти з Седнева виступили з концертом у селі Чорторійка (1960 р., 19 березня).
1956 – 1957 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” опублікувала лист “Я працюю знову в колгоспі” свинарки артілі ім. Шевченка О. Давидової: “Після того, як на роботу в наш колгосп прийшли працювати спеціалісти сільського господарства, – агроном і зоотехник, а головою правління обрано тридцятитисячника т. Бушнєва, справи у нас стали набагато кращі. Я вирішила теж влитися в трудову колгоспну сім’ю, хоча до цього часу працювала в Седнівській аптеці санітаркою. Я звертаюсь через газету до всіх членів артілі, які зараз не працюють у нас, із закликом повернутись в колгосп і докласти всіх сил, щоб вивести його в число передових” (1956 р., 9 травня); повідомляється, що колгосп ім. Шевченка одержав у минулому році мільйонні прибутки (1957 р., 1 січня); друкується стаття А. Рожаліна “Привести в дію всі резерви” про звітно-виборні збори в артілі (1957 р., 27 січня).
1956 – 1969 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” оприлюднили статтю Ф. Паперного “Сільський лікар” про головного лікаря Седнівської лікарні Миколу Григоровича Кореня (1956 р., 15 травня); статтю та фото П. Юрченка “Медсетра Ніна Мальковець”, яка за короткий термін роботи встигла завоювати авторитет серед жителів Седнева (1958 р., 31 грудня); інформацію про гостя з Болгарії санітарного лікаря з Софії Мірчо Мірчева (1962 р., 4 вересня); фото педіатра Л.В. Трушина (1963 р., 26 лютого). Головні лікарі П.П.Седлер, М.Г.Корень, П.І.Титаренко (1964); Й.І.Бондар, Л.В.Трушина, О.В.Скрипник, Д.С.Сотиволдієв; завідувач аптеки Плаксин (1965); завідувач ФАПу у с. Нове О.О.Глухівський (1969).
1956 – 1976 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: у Седнівському будинку культури виступив колектив Владимирського театру ім. Луначарського з виставою за п’єсою В. Кіршона “Чудесний сплав” (1956 р., 20 червня); Седнів відвідала група артистів Вінницького обласного лялькового театру (1957 р., 26 червня); артисти обласного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка показали п’єсу “Свято ліхтарів” (1960 р., 31 березня) та виставу І. Карпенка-Карого “Наймичка” (1961 р., 1 квітня); виступили з концертом макішинські аматори (1964 р., 14 березня); виступили артисти Московського цирку і естради; жителі селища зустрілися з акторами Тамбовського театру драми, які привезли виставу за твором В. Шукшина “Енергійні люди” (1976 р., вересень);
1956 р., 16 вересня – у Седневі відбувся фестиваль колгоспної молоді.
1956 – 1961 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла: у Седнівському районному Будинку культури з лекцією про поточний момент виступив лектор обласного лекційного бюро Карпов. Учасники вечора переглянули документальний фільм “На гостинній землі Бірми” (1956 р., 7 грудня); про міжнародне становище прочитав лекцію член обласного Товариства для поширення політичних і наукових знань Пищиков (1960 р., 1 вересня); член-кореспондент Академії наук УРСР В.І. Білай в літньому таборі радгоспу прочитала лекцію на тему “Досягнення мікробіологічної науки”, а в рільничій бригаді кандидат біологічних наук А.В. Кордюн ознайомив робітників з космічною біологією (1961 р., 11 липня).
1957 – 1958 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла: за високі показники у розвитку тваринництва та підвищення його продуктивності свинарка артілі ім. Т.Г.Шевченка Ганна Юхимівна Прожига нагороджена грамотою Чернігівського обкому КП України та цінним подарунком – настільним годинником (1957 р., 1 січня); друкується вірш Андрія Рожаліна “Свинарка Ганна Юхимівна Прожига” (1957 р., 6 лютого); стаття П.Пінчука “Ні, ще попрацюємо” про трудову біографію учасниці ВДНГ СРСР, яка обиралась депутатом районної ради (1958 р., 30 листопада).
1957 – 1959 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує фото свинарки колгоспу ім. Т.Г.Шевченка Ніни Камлик (1957 р., 1 січня); фото та стаття “Ніна Камлик закликає: боріться за 300 – 400 центнерів свинини!” (1959 р., 14 січня та 13 лютого); фото трудівниці (8 березня, 17 червня); повідомлення О. Кузьменка “На рахунку Ніни Камлик 425 центнерів свинини” (9 вересня); фото та стаття Ф. Паперного “Довір’я, завойоване трудом” (5 грудня).
1957 р., 1 лютого – у Седневі відбулась окружна передвиборча нарада Бобровицького виборчого округу. Учасники наради одноголосно прийняли рішення підтримати пропозицію про висунення кандидатом у депутати обласної ради Г.О. Трухан з Халявина.
1957 – 1964 рр. – на мітингу, присвяченому відкриттю пам’ятника Т.Г. Шевченку, виступили старожил Седнева пенсіонер Данило Юхимович Кисіль, відповідальний секретар Спілки письменників України Герой Радянського Союзу Юрій Збанацький та інші (1957 р., 19 липня). Районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує вірші Андрія Рожаліна “Тарасова липа” (1951 р., 11 березня), “Кобзареві”, присвячений відкриттю пам’ятника Т.Г.Шевченку в Седневі (1957 р., 14 липня). Публікуються стаття голови сільради Я.Рубащенка “Шануємо пам’ять Кобзаря” (1959 р., 8 березня); матеріал “По Шевченківських місцях” (1960 р., 7 липня); фото альтанки (1960 р., 19 листопада); великий матеріал з фото В. Мироненка “Седнівчани шанують пам’ять Кобзаря” про заходи до 100-річчя з дня смерті Т.Г. Шевченка. Присутні письменники Іван Іванович Гончаренко, Іван Іванович Цинковський та Леонід Іванович Смілянський. Друкуються вірші учениці Х класу Людмили Рамуль “Кобзареві” (1961 р., 4 лютого) та “Шевченко в Седневі” (18 березня); статті І. Стратілата “Перед першим арештом” (1963 р., 9 березня), “Вивчення місцевих матеріалів про Кобзаря” (27 серпня), “Портрет – збірка творів” про рідкісний портрет Т.Г. Шевченка (29 серпня), “Народ і Шевченко” (14 листопада), “З історії одного портрета великого Кобзаря” (17 грудня), “Тарасова липа” (28 грудня), “Ця любов дає силу” (1964 р., 25 січня), “Співець долі жіночої” (9 березня); стаття Д. Кисіля “Тут був Тарас” (1964 р., 30 січня); статті В.Пригоровського про перебування Т.Г.Шевченка в Седневі (1964 р., 11 лютого та 13 лютого); репродукція картини А.Н. Шкурка “Шевченко в Седневі” (1964 р., 5 березня); ювілейною медаллю Кобзаря нагороджено І.Ю. Стратілата та І.І. Льодового (1964 р., 17 березня).
1957 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують матеріали про трудівників селища: стаття Ф. Паперного “Дівчата з Седнева” про доярку Ольгу Міньковську (1957 р., 7 листопада) та стаття Ф. Борисова “Доярка з радгоспу Чкалова” (1958 р., 25 квітня); про комсомольців та молодь селища (1958 р., 15 червня); статті секретаря комсомольської організації Седнівського відділення радгоспу В.Скоблик “Культурний відпочинок молоді” (1960 р., 30 червня) та “Користуються заслуженою повагою” (1961 р., 24 червня); фото та стаття М.Ребенка “Дояр – почесна професія” (1960 р., 20 жовтня); стаття А.Стадниченка “Золоте весілля” про Мусія Григоровича та його дружину Феодосію Єрофіївну Пусь (1962 р., 24 лютого); фото завідуючої бібліотекою Олександри Пусь (1962 р., 24 лютого); стаття М. Вечоріна “З повноліттям, Мишко!” про працівника радгоспу Михайла Божка (1963 р., 2 березня); нарис М. Сновського “Володар золотої медалі” про механізатора радгоспу Олексія Івановича Анищенка, нагородженого орденом “Знак Пошани” та золотою медаллю ВДНГ СРСР (1977 р., 20 грудня).
1957 р. – відкрито кістково-туберкульозний санаторій на 150 місць, працюють чотири лікарі та 23 особи обслуговуючого персоналу. Головний лікар Й.І. Бондар (1964) 325.
1958 – 1970 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” повідомляли: понад 200 робітників та службовців радгоспу прийшли подивитися художній фільм “Хто винен”, але перед його початком кіномеханік Олексій Яцько показав глядачам агрофільм “Зелені квадрати” (1958 р., 11 червня); встановлено стаціонарну кіноустановку (1959 р., 28 січня); хлібороби дивились кінофільм “Далеко від Батьківщини” (1960 р., 16 серпня); з листа П.Краснікова “Денне кіно”: “Денне кіно – це дуже зручно, особливо для тих, хто позбавлений можливості дивитись вечірні сеанси. Таке кіно демонструвалось в Седневі для прикутих до ліжка хворих. Кіномеханік Володимир Синиця вдало організував показ фільмів “Сонце світить всім”, “Голуба стріла” та інших. Тепер є можливість обслужувати колгоспників безпосередньо на ділянках виробництва: в полі, на фермах, в тракторних станах” (1960 р., 25 серпня); кіномеханік Василь Шкляревський (1963 р., 26 листопада); у 70-х рр. діють вже три кіноустановки.
1958 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують матеріали про селище: стаття про трудові справи седнівців (1958 р., 15 червня); стаття А. Жарова “Як у Седневі гасили пожежу” (1960 р., 27 серпня); стаття Ф. Борисова “Нам, молодим, будувати комунізм” про звітно-виборні комсомольські збори в радгоспі (1961 р., 7 вересня); стаття А. Рожаліна “У Седнів” (1961 р., 9 березня); стаття Ф. Паперного “Ми будуємо комунізм, ми будемо жити при комунізмі” про тематичний вечір (1961 р., 9 грудня); матеріал “Ширший крок – бадьоріший настрій” про трудові справи радгоспу (1963 р., 20 лютого); стаття М. Тищенка “Золота осінь над Сновом” (1963 р., 19 жовтня); фотоматеріал І. Павленка “Седнів трудовий” (1977 р., 1 травня).
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:28 | Сообщение # 10
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1958 – 1977 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник” та “Шляхом комунізму” друкують статтю голови сільради Я. Рубащенка “Депутати – ініціатори змагання” (1958 р. 23 листопада); стаття Ф. Борисова “Депутат сільської ради” про вчителя біології Дар’ю Андріївну Стратілат (1959 р., 21 січня); стаття сількора Тетяни Уманець “Вклад депутата” про роботу селищного депутата, передової доярки Ніни Іванівни Камлик (1977 р., 29 січня); стаття В. Січка “Марія Єфремівна” про Марію Єфремівну Рекун, яка близько трьох десятиліть працює в радгоспі та втретє обирається депутатом районної ради (18 червня).
1958 – 1972 рр. – Седнівський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва (1958), площа 22 га, алея вікових каштанів. Старовинний парк, заснований наприкінці ХVІІ ст. на базі старої природньої діброви, на правому, гористому березі річки Снов. Шевченкова липа – пам’ятка природи (1964), унікальне дерево липа – довгожитель, віком понад 600 років. За переказами старожилів, під цією липою у 1847 р. Т.Г. Шевченко написав поему “Відьма”. Тут же він розмовляв з місцевими жителями і слухав народні пісні. Седнівський дуб (“Богданів дуб”) – пам’ятка природи (1972). Віком понад 400 років. За місцевою легендою, перебуваючи в Седневі, гетьман Богдан Хмельніцький спілкувався з седнівцями під цим дубом 326.
1959 – 1975 рр. – депутатами обласної ради обирались Ніна Іванівна Камлик – свинарка радгоспу (1959); Микола Черкашин – свинар (1961); Ганна Василівна Стрик – робітниця (1967, 1971 рр.); Ніна Михайлівна Чаус – робітниця тепличного комбінату радгоспу (1975).
1959 – 1962 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла: перше місце у змаганні серед свинарок району зайняла Надія Столярова з радгоспу ім. Чкалова (1959 р., 10 липня); стаття П. Юрченка “Передовик виробництва” про трудові здобутки свинарки (12 липня); фото та стаття Н. Столярової “Є 480, буде 630 центнерів” (1959 р., 7 листопада); друкується повідомлення “Надія Столярова вступає в змагання з Ярославом Чижем за одержання 1000 цнт. свинини” та фото трудівниці (1959 р., 24 грудня); друкується фото передовиків району (1960 р., 1 січня, 8 грудня); портрет трудівниці (12 січня); відзначаються трудові здобутки трудівниці та в рубриці “Рівнятись на передовиків” (9 лютого, 9 липня, 6 серпня, 8 вересня, 10 листопада, 1961 р., 9 грудня); друкується фотоколаж славних трудівниць району, де вміщено фото свинарок Ніни Беркової та Надії Столярової (8 березня); фото та статті Надії Столярової “1000 центнерів буде” (30 червня) та “Ширимо змагання” (1961 р., 20 червня); визнана переможцем районного змагання за 1961 р. (1962 р., 11 січня); фото трудівниці (1962 р., 8 березня).
1959 – 1982 рр. – за трудові здобутки на обласну Дошку пошани занесені Н.І. Камлик – свинарка радгоспу (1959); В.І. Гайструк – головний зоотехнік, пропагандист радгоспу (1982); І.П. Ребенко – майстер машинного доїння корів (1982).
1960 р., 28 січня – районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує звернення трудівників радгоспу до всіх працівників тваринництва району “Виростимо по 800 центнерів зеленої маси качанами з гектара!”.
1960 – 1973 рр. – голови правління сільського споживчого товариства Лісовий (1960 р., 13 лютого; у 1961р. голова Седнівського радгосп робкоопу); О.І.Капуста (1968 – 1972); М.О.Дем’янченко (1972 – 1973); Володимир Адамович Романенко (з 1973). За підсумками республіканського конкурсу по виконанню планів відгодівлі свиней, закупівлі м’яса, птиці у населення, колектив Седнівського споживчого товариства нагороджений правлінням Укоопспілки та республіканським Комітетом держторгівлі і споживчої кооперації мотоциклом К – 750 (1970 р., 7 липня).
1960 – 1963 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує статтю А. Паперного “Зростає рахунок Миколи Черкашина” про трудові здобутки свинаря радгоспу, який відзначається в рубриках “Рівнятись на передовиків” та “Рівняння на маяки!” (1960 р., 29 березня, 9 липня, 6 серпня, 8 вересня, 10 листопада, 4 грудня; 1962 р., 12 травня); статті “За чотири місяці – половину річного зобов’язання” (1960 р., 1 травня) та “Приємно добре працювати” (1962 р., 30 червня); фото Миколи Черкашина (1960 р., 1 травня, 7 липня, 6 серпня, 7 листопада, 4 грудня, 29 грудня); з повідомлення: “Днями поліський свинар повернувся з Асканія – Нова, куди його запросили вчені поділитися досвідом своєї роботи” (7 листопада); він став першим ініціатором в районі великогрупової відгодівлі свиней (1961 р., 14 лютого; 1962 р., 22 вересня); визнаний переможцем районного змагання за підсумками 1961 р. (1962 р., 11 січня); у журналі “Колгоспник України” друкується його стаття “Простий секрет Миколи Черкашина” (1962 р., 20 липня); тримає першість у районному змаганні (1962 р., 12 жовтня; 1963 р., 15 січня).
1960 – 1961 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла: тримає першість у змаганні та відзначається в рубриці “Рівнятись на передовиків” доярка Ольга Терентіївна Сьомко (1960 р., 7 травня, 7 червня, 9 липня, 6 серпня, 8 вересня, 10 листопада); друкуються фото та стаття голови селищної ради Я. Рубащенка “Доярці Ользі Сьомко – висока честь” (1961 р., 4 березня).
1960 – 1962 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” відзначає першість у районному змаганні доярки Мотрони Гнип (1960 р., 7 травня, 7 червня, 9 липня, 6 серпня, 8 вересня, 10 листопада); фото та стаття доярки М. Гнип “Мій трудовий вклад” (29 жовтня); фото трудівниці (1961 р., 1 січня); у рубриці “Трудом своїм славні” друкується фотоколаж передовиків району (1961 р., 7 березня); фото та стаття Ф. Паперного “Серцем схвильованим” про ударницю комуністичної праці, якій це звання присвоєно першій в радгоспі (1962 р., 10 липня); фото з дояркою Валентиною Бобок (1962 р., 27 листопада; 1964 р., 23 січня).
1961 – 1962 рр. – районна газета “Придеснянський колгоспник” друкує вірші учениці Людмили Рамуль “Чудово” (1961 р., 25 лютого); “Останній дзвоник” та “Щаслива путь” (1 та 17 червня); “Зимой в лесу” (1962 р., 24 лютого); ”Голуби” (25 серпня); ”Разлив утром” (29 вересня); “Кубо, з тобою друзі!” (26 жовтня); “Жива легенда” (1964 р., 11 січня).
1961 р., 6 квітня – районна газета “Придеснянський колгоспник” повідомляла, що на базарній площі селища Седнів вже більше ста років стоїть могила Григорія Мирошникова, яку доглядає Єфросинія Пилипівна Курдюк.
1961 – 1991 рр. – за високі виробничі показники на районну Дошку пошани занесені: М.В. Черкашин – свинар радгоспу та Н.М. Столярова – свинарка (1961); О.Р.Бушнєв – директор радгоспу (1961, 1966 – 1969, 1971 – 1974); І.П.Ребенок – тракторист (1961, 1964); В.К.Мозоль – доярка (1961); Н.Д.Козлова – завідувач магазину Седнівського радгоспробкоопу (1961); О.П.Дяченко – завідувач сільмагу № 2 (1964, 1966); Г.В.Штрик – ланкова (1964); А.П.Пономаренко – доярка (1966); М.В.Ребенко – доярка (1966, 1987); Н.І.Лепеха – доярка (1966); О.Ф.Давидова – телятниця (1966); Н.Д.Кисловець – свинарка (1966); Г.О.Берков – комбайнер (1966); І.І.Витязь – комбайнер (1966); П.П.Майборода – ланковий механізованої ланки (1966 – 1970); І.Б.Ковган – ланковий механізованої ланки (1966, 1973); В.І.Данькевич – робітниця (1966); Г.М.Лесик – робітниця (1966); П.Г.Гончаренко – робітниця (1966); Я.Т.Баран – комбайнер (1966); Є.Ф.Дяченко – завідувач магазину (1967); В.А.Січко – секретар парторганізації радгоспу (1972, 1977 – 1983); О.І.Анищенко – ланковий механізованої ланки (1972, 1982); П.М.Яворщук – вчитель (1972); М.П.Присяжний – голова селищної ради (1976 – 1981); Д.С.Остапенко – механізатор радгоспу (1973 – 1977); Т.М.Байдакова – завідувач ощадної каси селища (1977 – 1978); Д.П.Динник – начальник відділення зв’язку селища (1971 – 1972, 1977); М.І.Кот – голова робітничого комітету радгоспу (1979); В.І.Гайструк – головний зоотехнік (1980, 1983); М.П.Кот – голова профспілкового комітету радгоспу (1981); П.П.Ячний – механізатор (1981); Є.Ф.Батурина – кравчиха Будинку побуту (1982); В.І.Гаєвська – завідуюча продтоварним магазином (1983); П.В.Козаченко – оператор по відгодівлі свиней (1984); М.П.Онищенко – оператор машинного доїння (1986); Г.М. Колонтай – генеральний директор НВО “Чернігівеліткартопля” (1988); Г.М. Клеменок – секретар комсомольської організації НВО “Чернігівеліткартопля” (1991).
1961 р. – відкрито історичний музей на громадських засадах. Вчителька Поліна Миколаївна Прудяк ознайомила перших відвідувачів з експонатами музею, зібраними вчителями. У 1966 р. на засіданні виконкому селищної ради йдеться про підготовку до відкриття краєзнавчого музею в кам’яниці Лизогубів.
1963 – 1997 рр. – районні газети “Придеснянський колгоспник”, “Шляхом комунізму” та “Наш край” повідомляли: на базі радгоспу ім. Чкалова створено Чернігівську науково-дослідну станцію по картоплі (нині ЗАТ НВО “Еліткартопля”). Я.І. Прошко і група селекціонерів вивели новий сорт картоплі – “Седнівський рожевий” з високими сортовими якостями. У Москві відбувся Всесоюзний семінар картоплярів, у якому взяли участь і виступили представники дослідної станції (1974 р., 18 червня). У місті Брно (Чехословаччина) закінчився кінофестиваль документальних фільмів на сільськогосподарську тематику. Серед інших стрічок на конкурс був представлений фільм Київської кіностудії “Вирощування насінневої картоплі”. Автором сценарію є Володимир Дмитрович Волков, директор Чернігівської дослідної станції по картоплі, кандидат сільськогосподарських наук. У фільмі йшлося про те, як на ланах радгоспу ім. Чкалова вирощується насіннева картопля. Журі кінофестивалю нагородило фільм бронзовою медаллю (1974 р., 11 травня). До дослідної станції по картоплі завітали гості з Казахстану, які роблять перші кроки у вирощуванні бульб (1974 р., 18 червня); дослідну станцію відвідали два науковці з Фінляндії – Кінунен і Мустонен та учений з Німецької Демократичної Республіки Х.В. Тімман (1974 р., 15 серпня); колектив працівників дослідної станції по картоплі завершив роботи по виведенню нового сорту картоплі “Титан” (1976 р., квітень); на базі науково-виробничого об’єднання “Чернігівеліткартопля” відбувся Всеукраїнський семінар з питань технології виробництва продовольчої насіннєвої картоплі, організований Академією аграрних наук України (1994 р., липень); у науково-виробничому об’єднанні “Чернігівеліткартопля” проходила нарада-семінар, на якій йшлося про готовність хліборобів до збирання врожаю 1997 року. Вів нараду голова райдержадміністрації О.П. Полковничено (1997 р., липень).
1963 р., 2 лютого – радгосп ім. Чкалова електрифікується.
1963 р., 19 березня – районна газета “Шляхом комунізму” друкує статтю П.Петренка “Там, де жив Тарас”: “В Седневі в шкільному парку, неподалік від сторічної липи, де Тарас Григорович Шевченко написав свою “Осику”, є рішення спорудити будинок для майстрів пензля. Адже, милуючись красою, Тарас Григорович творив тут свої картини. З республіканського творчого об’єднання побували днями в Седневі кілька працівників. Вони оглянули краєвид з гори на Снов і вибрали місце, де стоятиме цей будинок”.
1963 – 1977 рр. – районна газета “Шляхом кумунізму” друкує фото тракториста радгоспу ім. Чкалова Порфирія Даниловича Гайдая (1963 р., 16 травня, 8 червня та 24 вересня); доярки Віри Роленко (18 червня); бригадира молочно-товарної ферми О.С.Сергієнка (20 червня); стогування конюшини (29 червня); механізатора Івана Івановича Вітязя (4 липня); працівників радгоспу П.П.Бандури, І.Л.Жабинського та керуючого центральним відділенням В.Січка (10 вересня); тракториста Миколи Івановича Кіндеєва (14 вересня); механізаторів радгоспу М. Тарасенка та М.Ткаченка (1976 р., 24 квітня); пропагандиста семінару основ економічних знань радгоспу Віктора Iлліча Гайструка (15 травня); комбайнера Д.С.Остапенка (1977 р., 9 серпня); членів екіпажу картоплезбирального агрегату комбайнера Михайла Будаша та тракториста Василя Деркача (20 вересня); електрика Євгена Григоровича Міцу, який дбайливо доглядає в своєму саду виноград (29 вересня); переможця соціалістичного змагання на копанні картоплі Василя Несторовича Стеби (15 жовтня); тракториста Василя Михайловича Редька (27 грудня).
1963 р., 27 липня – районна газета “Шляхом комунізму” друкує лист інтелігенції Седнева до всієї інтелігенції району про піднесення рівня масово-політичної і виховної роботи.
1964 – 1976 рр. – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляла: відкрито Будинок творчості Спілки художників України; у Седневі відпочивала художниця Т. Яблонська, яка працювала над картиною “Травень”, зустрічалась з колективом школи (1966 р., 8 березня); жив та працював відомий художник-графік, народний художник УРСР Литвиненко Валентин Гаврилович (1970, 1971 рр.); учні школи зустрілися з художниками Л.Й.Олександровою, І.М.Кружковим, Л.Ф.Мироновою, які перебувають у Будинку творчості Спілки художників України (1971 р., 25 травня); у художньому салоні м. Чернігова на виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва “Народні таланти Чернігівщини” Чернігівський район представляє самодіяльний художник з Седнева Микола Пушкарьов (1976 р., липень).
1964 – 1983 рр. – встановлено пам’ятник на братській могилі радянських воїнів, що загинули (96 чол.) у вересні 1943 р. при визволенні Седнева, у 1968 р. – обеліск у пам’ять про воїнів-земляків, які загинули (174 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни. 456 седневців брали участь у війні, 131 з них нагороджений бойовими орденами та медалями. К.М. Молочко удостоєний ордена Леніна. У с. Нове в 1975 р. та 1983 р. встановлювались пам’ятники на могилі радянських воїнів, які загинули (51 чол.) у вересні 1943 р. під час визволення села від німецько-фашистських загарбників.
1964 р., 24 лютого – з метою додержання порядку та виконання рішень селищної ради у Новому обрано сільський комітет на чолі з П.С.Приходьком, у 1966 р. – В.А.Фандеєвим.
1964 – 1966 рр. – на території селища проводяться зйомки художніх фільмів “Скільки літ, скільки зим!” (1964), “Вій” (1966) та “Григорій Сковорода” 327.
1964 – 1974 рр. – Седнівська селищна рада змагається з Березинською та Михайло-Коцюбинською селищними радами.
1966 – 1984 рр. – до Книги пошани радгоспу імені Чкалова та НВО “Чернігівеліткартопля” занесені 328: 1966 – В.Д.Самород, М.П.Седляр, Г.М.Ральченко; 1967 – С.С. Желєзняк, В.І.Кисловець, К.Ф.Лісовська, В.Г.Мельник, Л.К.Гром, П.Д.Гайдай, О.П.Бублій, Н.В.Литвин, П.В.Томіло, Т.Ф.Ткаченко, В.Ф.Стеба, Ф.Ф.Ткаченко, Г.П.Котова, І.Д.Пожилов, Г.Т.Деркач; 1969 – П.М.Ячний, П.П. Майборода, М.Є.Ревун; 1970 – Г.В.Стрик, Г.О.Берков, П.К. Авраменко; 1971 – М.Б.Троян, Є.П.Литвиненко, В.П.Купрейчук, С.І.Волкова, Н.А.Силенок, К.С.Рульова, Д.С.Остапенко, І.К.Гришай, І.І.Жабинський; 1972 – І.Б.Ковган, Т.Л.Овдейко, О.І.Анищенко, Г.М.Колонтай; 1973 – О.П.Аравіна, Л.П.Ткаченко; 1974 – В.П.Арапін, І.П.Ребенко, І.П.Литвиненко; 1975 – А.Л.Трухан, А.С.Вітязь, Л.В.Потапенко, В.Т.Снігир, О.П.Католик; 1976 – В.М.Радько, Г.Г.Ничипоренко, О.Г.Меньковська, Г.В.Данько, І.І.Лобода; 1977 – Г.І.Гутор, В.А.Жуль, В.Н.Стеба, П.З.Солоха; 1978 – П.О.Колесник, Є.П.Волова, В.М.Кошик, К.В.Сенютис; 1979 – Г.В.Лук’яненко, Н.М.Анищенко, М.М.Приходько; 1980 – В.П.Козаченко, М.Й.Бурась, М.В.Васько, В.А.Рябов; 1981 – М.О.Рубашенко, О.С.Рогачова, М.О.Прожига; 1982 – І.П.Ребенко, О.С.Луцик; 1983 – Я.Т.Баран; 1984 – В.С.Івченко, Й.А.Вільчинський.
1967 р., 16 травня – кращою організацією Товариства Червоного Хреста в Чернігівському районі є Седнівський дільничний комітет (голова П.І.Титаренко).
1967 – 1984 рр. – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляла: Єлизавета Іллівна Покотило 30 років працювала дезинфектором при Седнівській лікувальній дільниці. За багаторазову здачу крові нагороджена медаллю “Почесний донор СРСР” та знаком “Відмінник охорони здоров’я” (1967 р., 6 липня); знаком “Почесний донор СРСР” нагороджені жителька Седнева Вікторія Андріївна Березина та тракторист радгоспу Микола Йосипович Марусин, який п’ятдесят років безкоштовно здає кров для переливання хворим (1975 р., жовтень, 1976 р., 23 березня та 1977 р., 25 квітня); комбайнер радгоспу Дмитро Семенович Остапенко став володарем призу районної газети – радіоприймача ВЕФ – 202 – за успіхи у збиральній кампанії (1976 р., 7 вересня); комбайнеру картоплезбирального комбайна Василю Михайловичу Радьку присвоєно почесне звання ”Відмінник збирання врожаю – 76” (1976 р., 30 вересня); шофер радгоспу Петро Зіновійович Солоха став переможцем змагання на приз районної газети (1977 р., 7 листопада).знаком “Відмінник цивільної оборони СРСР” нагороджений голова виконкому селищної ради М.П. Присяжний (1977 р., 29 листопада); почесною грамотою Чернігівського обкому партії та облвиконкому нагороджені Мотрона Василівна Ребенко – оператор машинного доїння корів (1982 р., 14 жовтня) та Володимир Іванович Давидов – тракторист (1984 р., 16 жовтня).
1969 р., 10 липня – на засіданні селищної ради агроном М.І.Тихоненко звітує про боротьбу з колорадським жуком.
1972 – 1973 рр. – медалями ВДНГ СРСР нагороджені: срібною – директор радгоспу О.Р.Бушнєв (1973); бронзовою – механізатор В.А.Рябов (1972), телятниця П.К.Авраменко, ланковий О.І.Анищенко та телятниця М.Є.Рекун (1973).
1974 р., 2 липня – у селищі відбулось районне свято до Дня молоді.
У с. Нове відбувся мітинг, на якому останки знайдених дев’яти загиблих у 1941 р. невідомих солдатів були перепоховані в братську могилу.
1974 р., 25 липня – радгосп ім. Чкалова відвідали гості з Чехословаччини.
1975 р., 25 вересня – до Седнева прибули учасники Всесоюзної наукової конференції, присвяченої 175-річчю першого видання “Слова о полку Ігоревім”, що проходила в м. Чернігові. Серед гостей були академік Д.С.Лихачов, вчені з Москви, Києва, Ленінграда, Мінська та інших наукових центрів країни.
1975 р., 11 жовтня – до селища прибули молоді спеціалісти сільського господарства з Чехословаччини.
1976 р., 1 січня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що вчителька – пенсіонерка М.О.Кашпур з Седнева на білет грошово-речової лотореї виграла холодильник.
1976 р., 4 травня – до редакційної Книги Пошани занесено активного сількора районної газети “Шляхом комунізму” пенсіонерку з Седнева Тетяну Iванівну Уманець.
1976 р., 15 травня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що поблизу Седнева працювала археологічна експедиція Чернігівськї обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, очолювана Олександром Володимировичем Шекуном.
1977 р., 21 січня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що делегатом республіканського зльоту молодих механізаторів від комсомольців району обрана член комсомольської – молодіжної ланки по вирощуванню картоплі з радгоспу трактористка В.А.Білоусова; друкується стаття В. Січко “Щедрість” про механізатора радгоспу Валентину Білоусову (1977 р., 8 березня).
1977 р., 6 серпня – районна газета “Шляхом комунізму” повідомляє, що у сім’ї Петра та Любові Стельмахів народилась сьома дитина – хлопчик Ігор.
1979 р., липень – у піонерському таборі “Веселка” відбулась зустріч з заслуженим артистом УРСР Володимиром Конкіним, виконавцем ролі Павки Корчагіна у багатосерійному кінофільмі “Так гартувалась сталь” (режисер М. Мащенко).
1979 р., серпень – у комбайнера Дмитра Семеновича Остапенко побували гості з Чехословаччини.
Протягом 40 – 80-х рр. урядовими нагородами СРСР відзначені трудівники селища 329:
орден Леніна: Олексій Романович Бушнєв – директор радгоспу (1980); Ганна Василівна Стрик – бригадир бригади овочеводів (1966); Дмитро Степанович Остапенко – комбайнер (1966);
орден Трудового Червонного Прапора: Одарка Андріївна Стратілат – вчителька (1954); Олексій Романович Бушнєв – директор радгоспу (1971 та 1973); Павло Павлович Майборода – ланковий (1971); Яків Тимофійович Баран – бригадир молочно-товарної ферми (1973); Володимир Дмитрович Волков – директор Чернігівської дослідної станції по картоплі (1973 та 1977); Віра Миколаївна Березинець – доярка (1973); Василь Архипович Швед – керуючий відділком радгоспу (1973); Михайло Павлович Ребенко – дояр (1973); Микола Савелійович Бублій – комбайнер радгоспу (1975); Олександра Семенівна Кубрак – доярка (1976); Іван Петрович Ребенко – тракторист (1976); Олексій Іванович Анищенко – ланковий (1977); Іван Іларіонович Жабинський – тракторист радгоспу (1977); Марія Панасівна Анищенко – доярка (1986); Григорій Миколайович Колонтай – генеральний директор (1988);
орден “Знак Пошани”: Олексій Романович Бушнєв – директор радгоспу (1958); Володимир Дмитрович Волков – директор Чернігівської дослідної станції по картоплі (1971); Катерина Петрівна Рульова – доярка (1971); Олексій Іванович Анищенко – ланковий (1972); Іван Петрович Ребенко – тракторист (1973); Ганна Петрівна Котова – доярка (1973); Парасковія Карпівна Авраменко – телятниця радгоспу (1975); Леонід Валентинович Потапенко – ланковой (1976); Григорій Миколайович Колонтай – агроном (1977); Віктор Ілліч Гайструк – головний зоотехнік (1981); Михайло Йосипович Бурась – тракторист-машиніст (1984); Валентин Володимирович Скоблик – технік (1986); Мотрона Василівна Ребенко – доярка (1988);
орден Жовтневої революції: Федір Варфоломійович Онищенко – керуючий відділком радгоспу (1971); Дмитро Степанович Остапенко – комбайнер (1973); Олексій Романович Бушнєв – директор радгоспу (1977);
орден Трудової Слави III ст.: Василь Михайлович Радько – ланковий радгоспу (1976); Віктор Петрович Арапин – тракторист (1976); Василь Андрійович Жуля – тракторист (1976); Олексій Павлович Батов – тракторист (1978); Петро Зіновійович Солоха – водій (1978); Петро Петрович Ячний – тракторист (1978); Олексій Степанович Луцик – тракторист-машиніст (1986);
медаль “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війни 1941 – 1945 рр.”: Микола Федорович Мглінцев – завуч школи (1946); Ю.Йоффе – директор радгоспу (1946);
медаль “За трудову доблесть”: Олександр Євгенович Тосновський – директор Седнівської школи (1954); Ольга Петрівна Бублій – робітниця (1972); Олександр Іванович Писанський – завідуючий відділом дослідної станції по картоплі (1973); Василь Андрійович Січко – секретар партійної організації радгоспу (1973); Олександра Семенівна Кубрак – доярка (1975); Андрій Леонтійович Трухан – тракторист (1976); Володимир Іванович Вороний – тракторист (1978); Михайло Йосипович Бурась – тракторист (1979); Надія Костянтинівна Марусик – робітниця (1981);
медаль “За трудову відзнаку”: Василь Назарович Носко – фельдшер Седнівської лікарні (1953); Клавдія Петрівна Коваленко – вчителька (1954); Валентина Петрівна Світлична – вчителька (1954); Мотрона Василівна Гнип – доярка (1966); Катерина Петрівна Рульова – доярка (1966); Надія Федорівна Зінченко – лаборант дослідної станції по картоплі (1971); Лідія Петрівна Седлер – лаборантка дослідної станції по картоплі (1973); Микола Степанович Тарасенко – тракторист (1973); Марія Єфремівна Рекун – телятниця (1976);
медаль “За доблесну працю. На честь 100-річчя з дня народження В.І.Леніна” – 83 трудівники одержали медаль 14 квітня 1970 р.;
орден “Материнська Слава” І ст. (за народження та виховання дев’яти дітей): Феодосія Якимівна Ганжа – робітниця (1975); Любов Павлівна Стельмах – робітниця (1982);
орден “Материнська Слава” ІІ ст. (за народження та виховання восьми дітей): Віра Петрівна Козаченко – робітниця (1974);
медаль “Медаль Материнства” І ст. (за народження та виховання шести дітей): Ірина Іванівна Лобода – робітниця, Седнів (1964); Любов Павлівна Стельмах – робітниця (1977);
медаль “Медаль Материнства” ІІ ст. (за народження та виховання п’яти дітей): Надія Костянтинівна Марусик – домашня господарка (1977); Людмила Андріївна Репа – робітниця (1982); Ніна Петрівна Чмир – робітниця (1982).
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:29 | Сообщение # 11
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
1986 р., березень – створено колектив художньої самодіяльності при Будинку культури.
1992 р., 22 травня – у селищі Седнів відбулось відкриття Міжнародного Шевченківського свята “В сім’ї вольній, новій”. На свято прибули Президент України Л.М. Кравчук та діячі культури.
1996 р., 30 квітня – під час перебування на Чернігівщині Президент України Л.Д. Кучма відвідав Седнів та ознайомився з роботою науково-виробничого об’єднання “Чернігівеліткартопля”.
1999 р., 29 жовтня – голова Чернігівської облдержадміністрації М.П.Бутко був присутнім на пуску відновленої Седневської ГЕС, взяв участь в урочистостях з нагоди завершення підприємством “Чернігівобленерго” реставрації кам’яниці Лизогубів (2001 р., 13 жовтня), разом з головою райдержадміністрації В.А.Сидоренком взяв участь у відкритті комп’ютерного класу у школі (2002 р., 4 жовтня).
2001 р., 11 серпня – районна газета “Наш край” друкує матеріал “Село на нашій Україні. Седнів”.
2001 р., 7 грудня – своє 100-річчя відзначила мешканка Седнева Катерина Осипівна Зеленська.
2002 р., січень та вересень – у селищі працювала виїзна приймальна голови райдержадміністрації В.А.Сидоренка та голови райради М.М.Кубрака.
2002 р., 30 червня – у Седневі селищним головою М.І.Барбашем започатковано проведення свята День селища.
2003 – 2007 рр. – подальші записи здійснюються в Літописі Седнівської територіальної громаді.
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:34 | Сообщение # 12
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
Посилання:
1. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). – Ф. Р-5271. – Оп. 1.– Спр. 109.
2. Курданов А. Голос пам’яті (історія с. Пакуль та його околиць). – Чернігів, 1998. – 327 с.
3. Нестеровский Е. О церковных летописях // Черниговские епархиальные известия (далі – ЧЕИ). – 1903. – № 15. – С. 509.
4. Там само. – С. 511.
5. Таблиця складена за: Русов А.А. Описание Черниговской губернии. – Чернигов, 1899. – Т.ІІ – С. 114; Список селений и городов Черниговской губернии по уездам и волостям. – Изд. второе. – Чернигов, 1919. – С. 46; Історична довідка Седнівської селищної ради. – 2002 р. – 28 липня.
6. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. – К., 1990. – С. 729.
7. Балыка А. Город Сновеск, ныне м. Седнев // Земский сборник Черниговской губернии (далі – ЗСЧГ). – 1901. – № 1. – С. 45 – 84.
8. Придеснянський колгоспник (орган Чернігівського райкому КПУ та райвиконкому). – 1956. – 18 листопада.
9. Шляхом комунізму (орган Чернігівського райкому КПУ та райвиконкому). – 1962. – 22 вересня.
10. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1874. – Кн. 5. – С. 111.
11. Балыка А. Указ. соч. – С. 83.
12. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область. – К., 1983. – С. 700 – 707; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 728 – 730; Балыка А. Указ. соч. – С. 83.
13. Центральний державний історичний архів у м. Києві України (далі – ЦДІАК України). – Ф. 1219. – Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 4 зв.; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 399 – 400, 729; Сапон В.М. Призабуті стежки сіверянської Кліо. – Чернігів, 2003. – С. 37 – 39; Самохіна Н. Родина Лизогубів та її внесок у розвиток культури // Скарбниця української культури: Збірник наук. праць. – Чернігів, 2006. – Вип. 7. – С. 42 – 59.
14. Сапон В.М. Седнів: Історико-краєзнавчі етюди. – Ніжин, 2004. – С. 50.
15. Калібаба Дмитро. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. – Чернігів, 1998. – С. 246; Ілля Шраг: документи і матеріали / Упор. В.М. Шевченко та ін. – Чернігів, 1997. – С. 165; Особові фонди і архівні колекції (довідник Державного архіву Чернігівської області). – Чернігів, 1999. – С. 7.
16. ДАЧО. – Ф. Р-5036. – Оп. 2. – Спр. 23. – Арк. 192; Придеснянський колгоспник. – 1945. – 13 серпня, 12 вересня, 13 вересня; 1946. – 9 лютого.
17. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник... – С. 729.
18. Калібаба Дмитро. Назв. праця. – С. 91; Шляхом комунізму. – 1995. – 11 січня.
19. Калібаба Дмитро. Назв. праця. – С. 13.
20. Придеснянський колгоспник. – 1959. – 19 листопада.
21. Шляхом комунізму. – 1967. – 6 липня.
22. Евреи Левобережной Украины. История и культура: Материалы ІІІ-го Международного научного семинара – Чернигов, 2006. – С. 51.
23. Домашнев А.И. Агния Васильевна Десницкая: (к 70-летию со дня рождения) // Известия АН СССР: Серия литературы и языка. – 1982. – Т. LX – С. 561 – 562.
24. Шляхом комунізму. – 1984. – 9 жовтня; Герои Советского Союза. Краткие биографии. – М., 1988. – Т. 2. – С. 559.
25. Героев подвиги бессмертны: Очерки о Героях Советского Союза – уроженцах Черниговской области. – К., 1982. – С. 175 – 177; Придеснянський колгоспник. – 1945. – 27 квітня.
26. Шляхом комунізму. – 1977. – 30 червня.
27. З довідки голови Чернігівської районної ради ветеранів війни П.Ю. Власенка (2003 р.).
28. Шляхом комунізму. – 1972. – 18 січня; 1983. – 6 грудня.
29. Шляхом комунізму. – 1975. – 27 листопада.
30. Чернігівщина // Перший-інформ (м. Харків). – 2004. – Серпень. – С. 7.
31. Там само.
32. Шляхом комунізму. – 1970. – 22 серпня; 1971. – 1 січня.
33. Історична довідка Седнівської селищної ради. – 2002 р. – 28 липня.
34. Там само.
35. Отчий поріг. – 2005. – Березень. – Число 3. – С. 4.
36. Шляхом комунізму. – 1982. – 28 вересня.
37. Самоквасов Д. Северянская земля и Северяне по городищам и могилам. – М., 1908. – С. 37 – 38, 103; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 730; Придеснянський колгоспник – 1956. – 18 листопада.
38. Балыка А. Указ. соч. – С. 48.
39. Карпинский К.Т. К тысячелетию города Чернигова. Краткий очерк истории Северянской земли до 907 г. // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Чернигов, 1908. – Вып. VІІ. – С. 168 – 169.
40. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 110; Сапон В.М. Седнів. – С. 10.
41. Сапон В.М. Седнів... – С. 17 – 20.
42. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 753 – 754; Придеснянський колгоспник. – 1956. – 18 листопада.
43. Коваленко В.П. Кордони та природні умови літописної Сновської тисячі // Археологічні старожитності Поденесення. – Чернігів, 1995. – С. 78 – 83; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 754; Сапон В.М. Седнів... – С. 17; Васюта О. Етнічний склад населення літописної Сновської тисячі в Х – ХІІІ ст. // Русь на перехресті світів (міжнародний вплив на формування Давньоруської держави) ІХ – ХІ ст.: Матеріали Міжнародного археологічного семінару. – Чернігів, 2006. – С. 17 – 26.
44. Сапон В.М. Седнів... – С. 15.
45. Балыка А. Указ. соч. – С. 62.
46. Там само.
47. Там само. – С. 63 – 63.
48. Тихомиров М.Н. Список русских городов дальних и ближних // Исторические записки. – М., 1952. – Т. 40. – С. 214 – 259.
49. Історико-дослідницький альманах “Краєзнавство” / Редактор С.М. Горобець. – 2005. – Випуск 11 (січень). – С. 105.
50. Балыка А. Указ. соч. – С. 65.
51. Там само. – С. 64; Сапон В.М. Седнів... – С. 20.
52. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 111; Балыка А. Указ. соч. – С. 61.
53. Кулаковський П. Назв. праця. – С. 435.
54. Там само. – С. 21; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 700.
55. Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. – К., 1998. – С. 208.
56. Балыка А. Указ. соч. – С. 66; Левобережная Украина в ХV – ХVІІ ст. Очерк колонизации. 2. – Черниговщина. – Киевская старина. – 1896. – № 6. – С. 369 – 379.
57. Сапон В.М. Седнів... – С. 21.
58. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618 – 1648. – К., 2006. – С. 435.
59. Там само.
60. Кулаковський П. Назв. Праця. – С. 292; Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. – Чернигов, 1866. – Вып. 1– С. 85 – 87; Сапон В.М. Седнів... – С. 21.
61. Балыка А. Указ. соч. – С. 69.
62. Там само.
63. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 111.
64. Там само. – С. 111.
65. ЦДІАК України. – Ф. 204. – Оп. 2. – Спр. 224. – Арк. 109.
66. . Кривошея В.В. Українська козацька старшина. – К., 1997. – С. 101.
67. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 4. – Спр. 88, 331; Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 111
68. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 701; Балыка А. Указ. соч. – С. 73; Сапон В.М. Седнів... – С. 22; Придеснянський колгоспник. – 1956. – 18 листопада.
69. Лазаревский А. Указ. соч. – С. 25 – 26.
70. Балыка А. Указ. соч. – С. 76.
71. Кулаковський П. Назв. праця. – С. 21 – 22.
72. Балыка А. Указ. соч. – С. 76.
73. Лазаревский А. Указ. соч. – С. 86.
74. Списки населенных мест Российской империи. Черниговская губерния (по сведениям 1859 г.). – СПб., 1866. – С. VІІ; Русов А.А. Указ. соч. – С. 242.
75. Сапон В.М. Призабуті стежки сіверянської Кліо... – С. 21 – 26.
76. Балыка А. Указ. соч. – С. 77; Сапон В.М. Седнів... – С. 24.
77. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 113; Алфавитный список церквей Черниговской епархии // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Чернигов, 1908. – Вып.VІІ. – С. 50; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 146; ЧЕИ. – 1863. – 1 мая (приб.). – С. 116; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 464.
78. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 572 зв.
79. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 730; ДАЧО. – Ф. Р-15. – Оп. 1. – Спр. 313. – Арк. 53.
80. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 1. – Спр. 1443.
81. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 3699. – Арк. 3.
82. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 6; Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 249 зв., 250 зв.
83. ЧЕИ – 1891. – № 1. – С. 30 – 32; ДАЧО – Ф. 679. – Оп.10. – Спр.292. – Арк. 34.
84. Черниговские губернские ведомости (далі – ЧГВ). – 1896. – № 988. – 1 декабря.
85. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 552.
86. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 465 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 463; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – Арк. 526; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 572; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1393. – Арк. 463; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 541.
87. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 573 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 550; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1657. – Арк. 219 зв.; ЧЕИ. – 1911. – № 22. – С. 614.
88. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 539; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 463.
89. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 466 зв.; Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 420 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – Арк. 526; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 581.
90. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1393. – Арк. 463.
91. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 575 зв.; Ф. 679.– Оп. 10. – Спр. 1393. – Арк. 464; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 541.
92. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 6.
93. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 249 зв.
94. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 6.
95. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 290 зв.
96. Там само. – Ф. 679. – Оп. 4. – Спр. 265.
97. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 3699. – Арк. 3.
98. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 470 зв.; Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 572 зв., 576 зв.
99. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 483 зв. – 484.
100. Там само. – Арк. 480 зв. – 481.
101. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – Арк. 541 зв. – 542.
102. Там само.
103. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 557 зв. – 558; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1042. – Арк. 209 зв. – 210; Алфавитный список церквей Черниговской епархии... – С. 50; Лазаревский А. Указ. соч. – С. 85 – 87.
104. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 112 – 113; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник… – С. 159; Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України / За ред. М.П. Бажана і Г.Н. Логвина. – К., 1976. – С. 26 – 29.
105. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 472 зв.
106. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 582 зв.
107. Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 111.
108. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 1274; Ф. 679. – Оп. 4. – Спр. 943.
109. Там само. – Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 3699. – Арк. 4.
110. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 6.
111. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 241 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 433.
112. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 755 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 595; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 492.
113. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – 551; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 597; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1393. – Арк. 44; ЧЕИ. – 1911. – № 2. – С. 54 – 56.
114. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 566.
115. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 583 зв.
116. Там само.
117. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 473 зв.; Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 243 зв.; Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 585 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 433.
118. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1393. – Арк. 448.
119. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 585 зв.
120. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 6.
121. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 243 зв.
122. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 6; Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 249 зв.
123. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 3699. – Арк. 4.
124. ЧЕИ. – 1887. – № 15. – С. 580.
125. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 476 зв.; Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 582 зв.
126. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 625 зв. – 626; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1647. – Арк. 696 зв. – 697.
127. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 478 – 479 зв.; Алфавитный список церквей Черниговской епархии… – С. 50.
128. ДАЧО. – Ф. 679. –Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 590 зв.
129. Там само.
130. ЧЕИ. – 1873. – № 14. – С. 277.
131. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп .10. – Спр. 335. – Арк. 469.
132. Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 479 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 10. – Спр. 1013. – Арк. 573; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – Арк. 594; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 634.
133. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 638.
134. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 591 зв.
135. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 473 зв.
136. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 469.
137. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 165 зв.
138. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 573.
139. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 481 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 432.
140. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 590 зв.
141. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 243 зв.
142. ЧЕИ. – 1887. – № 15. – С. 580.
143. ЧЕИ. – 1879. – № 24. – С. 354.
144. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 484 зв.; Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 590 зв.
145. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 590 зв.; Ф. 679 – 10. – Спр. 1647. – Арк. 731 зв. – 733.
146. Там само. – Ф. 679. – Оп.3. – Спр. 16. – Арк. 488; Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 247 зв.; Алфавитный список церквей Черниговской епархии… – С. 50; Таранушенко С.А. Назв. праця. – С. 62 – 66.
147. ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 33 – 35.
148. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 249 зв.
149. Там само. – Арк. 248 зв.
150. Там само. – Арк. 249 зв.
151. Там само. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 486 зв.
152. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 209, 316, 1314; ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 33 – 35; Указ. соч. – С. 114; Балыка А. Указ. соч. – С. 76.
153. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 2280; Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 2600.
154. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 234 зв.
155. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 2048.
156. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 3699. – Арк. 5.
157. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 235 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 35. – Арк. 398.
158. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 237 зв.
159. Там само. – Арк. 235 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 442 – 443.
160. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4947. – Арк. 236 зв., 238 зв.; ЧЕИ. – 1861. – № 11. – С. 130.
161. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 1. – Спр. 3699. – Арк. 5.
162. ЧЕИ. – 1869. – № 5. – С. 154.
163. ЧЕИ. – 1872. – № 12. – 15 июня. – С. 291.
164. Там само.
165. ЧЕИ. – 1878. – № 13. – С. 228.
166. ЧЕИ. – 1861. – № 9. – 1 сентября. – С. 108.
167. ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 33 – 35.
168. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 1. – Спр. 747.
169. Там само. – Ф. 679. – Оп. 1. – Спр. 1460.
170. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4811. – Арк. 5.
171. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 55.
172. Там само. – Ф. 679. – Оп. 2. – Спр. 4022.
173. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник... – С. 400; Сапон В.М. Седнів... – С. 40, 42.
174. Балыка А. Указ. соч. – С. 80.
175. Там само.
176. Сапон В.М. Седнів… – С. 30 – 34.
177. Василенко Н.П. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729 – 1730 гг. – Чернигов, 1908. – С. 65.
178. ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 33 – 33 зв.
179. Там само.
180. Лазаревский А. Указ. соч. – С. 85 – 87.
181. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. – К., 1851. – С. 163, 203, 235; Семенов В.П. Россия – полное географическое описание нашого отечества. – Т. VІІ. Малороссия. – СПб., 1903. – С. 360; Кулаковський П. Назв. праця. – С. 48; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1885 г.; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1869 – 1870 гг… – С. 36; ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 2904. – Арк. 186; Ф. 145. – Оп. 4 сд. – Спр. 44. – Арк. 173 зв. – 174; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 3206. – Арк. 5 зв.
182. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 57 зв.; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 9001; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 695. – Арк. 582 зв.; ЧГВ. – 1901. – № 2647. – 9 октября; ЧГВ. – 1897. – № 1018. – 5 января; Черниговское слово (далі – ЧС). – 1906. – № 26. – 2 декабря; Историко-статистическое описание Черниговской епархии... – Кн. 5. – С. 124.
 
МайшевДата: Неділя, 12-Сер-07, 14:35 | Сообщение # 13
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
183. Шафонский А. Указ. соч. – С. 77, 317 – 318.
184. ЧГВ. – 1896. – № 807. – 30 мая; ЧГВ. – 1898. – № 1600. – 16 сентября; ЧГВ. – 1901. – №2531. – 8 июня; ЗСЧГ. – 1869. – Ч.ІІ. – С.80; Шафонский А. Указ. соч. – С. 114, 331; Балыка А. Указ. соч. – С. 74, 75; Русов А.А. Указ. соч. – С. 249; Семенов В.П. Указ. соч. – С. 360; Свод постановлений Черниговского губернского земского собрания (1900 – 1909 гг.). – Т.2. – Чернигов, 1912. – С. 271; Свод постановлений… в 1903 г. – Чернигов, 1906. – С. 449; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1888 г… – С. 390; О дорогах // Отчет Черниговской губернской земской управы за 1904 г. – Чернигов, 1905. – С. 28; ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 5 сд. – Спр. 55. – Арк. 17 зв.; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 3337. – Арк. 15; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 9666. – Арк. 8; Ф. 145. – Оп. 3 сд. – Спр. 84. – Арк. 9; Ф. 145. – Оп. 2. – Спр. 136. – Арк. 1 – 18; Ф. 154. – Оп. 1. – Спр. 187. – Арк. 1 – 2 зв.; Путиводитель по городу Чернигову / Составитель А. Ярыгин. – Чернигов, 1900. – С. 189.
185. ЦДІАК України. – Ф. 1886. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 28; ДАЧО. – Ф. 132. – Оп. 1. – Спр. 714, 758.
186. Шарпата Н. Комерсантка Гошко // Чернігівський вісник. – 2003. – 1 травня.
187. Фомічев А. 1812 рік і подвиг Чернігівських полків // Деснянська правда. – 2006. – 18 липня; ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 1320. – Арк. 324 – 325.
188. ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 844. – Арк. 273, 499 – 501; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 9666. – Арк. 7; Ф. 128. – Оп. 4. – Спр. 21. – Арк. 8 – 14, 26, 30, 32, 34 – 35; Ф. 154. – Оп. 1. – Спр. 187. – Арк. 4; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 702.
189. ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 1606. – Арк. 168, 171, 173; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1889 г… – С. 11.
190. ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 3206. – Арк. 3, 7.
191. Там само. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 4571. – Арк. 506; ЧГВ. – 1901. – № 2575. – 23 июля.
192. ЧГВ. – 1839. – № 10 – 11. – С. 39.
193. ЗСЧГ. – 1875. – № 9 – 10. – С. 66; ЗСЧГ. – 1876. – № 1. – С. 107; ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 10372. – Арк. 53.
194. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 295. – Арк. 361 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 464 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 474; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 442 зв. – 443; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 480 зв. – 481; ЧГВ. – 1844. – № 31. – 4 августа; ЧГВ. – 1844. – № 37. – 15 сентября.
195. ЧГВ. – 1898. – № 78. – 1 октября; ЧГВ. – 1898. – № 80. – 8 октября; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 432 зв.
196. ДАЧО. – Ф. 127. – Оп. 3а. – Спр. 844. – Арк. 97, 165 зв.
197. Там само. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 12213; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 401 – 401 зв., 407 – 408, 412; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 444.
198. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 425 зв., 454 зв., 478 зв., 497 зв.; Ф. 145. – Оп. 1 сд. – Спр. 43. – Арк. 27; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 442 зв.; Ф. 679. – Оп. 1013. – Арк. 554 зв.
199. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 407; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 587 зв.; Ф. 670. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 638 зв.;
200. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 419, 420 зв., 460 зв., 470 зв., 471 зв., 476 зв., 481 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – Арк. 541 зв. – 542, 546 зв. – 547, 596 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 455, 457 зв., 458 зв., 460 зв., 462 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 541, 544 зв., 547 зв., 548 зв., 554 – 555, 557, 575 зв., 576 зв., 588 зв., 596, 602 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1036. – Арк. 436 зв., 438 зв., 448 зв., 455 зв., 456 зв., 457 зв., 473; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 575 зв., 576 зв., 582, 628 зв., 652 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1393. – Арк. 458 зв., 465 зв., 475 зв., 484 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 543 зв., 546, 553 зв.
201. Там само. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 514. – Арк. 446; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 595 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1365. – Арк. 609 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 556 зв.
202. ЧГВ. – 1844. – № 45. – 10 ноября; ЧГВ. – 1896. – № 32. – 25 апреля; ЧГВ. – 1896. – № 815. – 7 июня; ЧГВ. – 1897. – № 2. – 5 января; ЧГВ. – 1897. – № 20. – 9 марта; ЧГВ. – 1897. – № 1212. – 29 июля; ЧГВ. – 1897. – № 66. – 21 августа; ЧГВ. – 1898. – 12 февраля; ЧГВ. – 1899. – № 1736. – 9 февраля; ЧГВ. – 1899. – № 1993. – 8 ноября; ЧГВ. – 1900. – № 2052. – 12 января; ЧГВ. – 1900. – № 2328. – 1 ноября; ЧГВ. – 1901. – № 2465. – 29 марта; ЧС. – 1906. – № 39. – 19 декабря; ЧС. – 1907. – № 145. – 27 апреля; ЧС. – 1907. – № 323. – 14 декабря; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338.
203. ЧГВ. – 1897. – № 46; ЧГВ. – 1898. – 27 февраля; ЧС. – 1907. – № 237. – 23 августа.
204. Придеснянський колгоспник. – 1961. – 10 січня; Шляхом комунізму – 1966. – 8 березня.
205. Отчет Черниговской губернской земской управы за 1888 г… – С. 568; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 702 – 703; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 580.
206. Сапон В.М. Седнів... – С. 56; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник... – С. 166.
207. ЗСЧГ. – 1881. – № 10, октябрь. – С. 39; Семенов В.П. Указ. соч. – С. 360; Свод постановлений Черниговского губернского земского собрания (1883 – 1899 гг.). – Чернигов, 1903. – Вып. 2. – С. 1993; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1888 г… – С. 285, 278; ЦДІАК України. – Ф. 20. – Оп. 12. – Спр. 242. – Арк. 192 – 193; ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр.11152; Шевлягин Н. Кожевенная кустарная промышленность в Седневе и Олишевке Черниговской губернии // ЗСЧГ. – 1892. – № 12. – С. 91, 96 – 97.
208. Домонтович М. Статистическое описание Черниговской губернии. – СПб., 1865. – С. 193 – 194.
209. Списки населенных мест Российской империи. Черниговская губерния (по сведениям 1859 г.). – С. 5; ЧЕИ – 1864. – 1марта (приб.). – С. 83; ЧГВ. – 1896. – № 764. – 12 апреля; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1904 г… – С. 142; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1888 г… – С. 568; ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 3 сд. – Спр. 84. – Арк. 20; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1338. – Арк. 593 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 557 зв.
210. ДАЧО. –Ф.145. – Оп. 1 сд. – Спр. 43. – Арк. 18 зв.; ЧЕИ. – 1863. – 1 мая (приб.). – С. 116; ЧГВ. – 1900. – № 2270. – 30 августа; ЧГВ. – 1901. – № 2407. – 26 января.
211. ЧЕИ – 1863 – С. 714 – 736; Балыка А. Указ. соч. – С. 45 – 84; Редькова Е.П. Седнев // История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 700 – 707; Стратілат І. Седнів (історичне минуле) // Комсомольський гарт. – 1962. – 10 серпня; Придеснянський колгоспник. – 1956. – 18 листопада; Шляхом комунізму. – 1972. – 30 травня; 1977. – 1 березня та 1 грудня; Сапон В.М. Седнів… – С. 31.
212. ЧЕИ. – 1864. – 1 ноября (приб.). – С. 642 – 654.
213. ЗСЧГ. – 1877. – № 5. – С 124; ЗСЧГ. – 1872. – № 8, август – С. 202; ЧЕИ. – 1864. – № 20, 15 октября. – С. 2193; ЗСЧГ. – 1876. – № 1. – С. 107; ЗСЧГ. – 1899. – № 1 (прил.). – С. 4; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1888 г. – С. 474; Доклад Черниговской губернской земской управы губернскому собранию 1869 г. по вопросу о народном образовании. – Чернигов, 1869. – С. 32; ЦДІАК України. – Ф. 707. – Оп. 227. – Спр. 155; ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. сд. – Спр. 76. – Арк. 416; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 3206. – Арк. 3; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 10372. – Арк. 53.
214. Доклады в связи с отчетом Черниговской уездной земской управы по народному образованию за 1896 г. – Чернигов, 1897. – С. 22 – 23, ХІV; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1885 г., 1887 г., 1898 г., 1900 г., 1912 г., 1913 г.; Горобець С.М. Земські школи Чернігівського району. 1868 – 1918. – Чернігів, 2005. – Книга 1 (1868 – 1880). – С. 38; Горобець С.М. Земські школи Чернігівського району. 1868. – 1918. – Чернігів, 2005. – Книга 2 (1880 – 1890).– С. 21, 42, 49, 57, 67; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1460. – Арк. 543 зв.; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1647. – Арк. 708 зв. – 709.
215. ЗСЧГ. – 1873. – № 12. – С. 143; ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 1 сд. – Спр. 43. – Арк. 26 зв; ЦДІА Росії. – Ф. 124. – Оп. 48. – Спр. 603. – Арк. 3 – 4.
216. Доклад Черниговской губернской земской управы губернскому собранию 1869 г. по вопросу о народном образовании… – С. 32; Доклады в связи с отчетом Черниговской уездной земской управы по народному образованию за 1896 г… – С. 124; ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 2. – Спр. 582. – Арк. 16, 34, 183; Горобець С.М. Назв. праця. – Книга 1. – С. 27; Горобець С.М. Назв. праця. – Книга 2. – С. 21.
217. ЗСЧГ. – 1872. – № 7, июль. – С. 151; ЗСЧГ. – 1873. – № 8. – С. 120; ЗСЧГ. – 1874. – № 8. – С. 73 – 74; ЧГВ. – 1896. – № 917. – 21 сентября; ЧГВ. – 1897. – № 1226. – 13 августа; ЧГВ. – 1897. – № 65. – 17 августа; ЧГВ. – 1897. – № 1235. – 22 августа; ЧГВ. – 1898. – № 1378. – 21 января; Русов А.А. Указ. соч. – С. 194; Семенов В.П. Указ. соч. – С. 360; ЦДІАК України. – Ф. 696. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 1 – 16; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395.– Арк. 548; Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 335. – Арк. 399 зв.
218. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 10. – Спр. 1013. – Арк. 610; Ф. 679 – Оп. 10. – Спр. 1647. – Арк. 691 зв.; Ф. 679 – Оп. 10. – Спр. 1659. – Арк. 454 зв.; ЧГВ. – 1898. – № 78. – 1 октября; ЧГВ. – 1899. – № 35. – 6 мая; ЧГВ. – 1901. – № 82. – 18 октября; ЧГВ. – 1896. – № 797. – 19 мая.
219. ЗСЧГ. – 1873. – № 8, август. – С. 99; Отчет Черниговской губернской земской управы за 1896 г… – С. 245; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1904 г… – С. 147; ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 2. – Спр. 342. – Арк. 107; Ф. 145. – Оп. 21 сд. – Спр. 100. – Арк. 76; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 702 – 703.
220. Отчет Черниговской уездной земской управы за 1885 г… – С. 21; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1911 г… – С. 43; ЗСЧГ. – 1873. – № 8, август. – С. 99; Врачебно-санитарная хроника Черниговской губернии: март – апрель 1917 г. – Чернигов, 1917. – С. 236; ДАЧО. – Ф. 127. – Оп. 12. – Спр. 742. – Арк. 35; Ф. 127. – Оп. 12. – Спр. 727. – Арк. 9; Ф. 145. – Оп. 11 сд. – Спр. 2. – Арк. 20 зв.; Ф. 145. – Оп. 21 сд. – Спр. 100. – Арк. 76 зв.
221. Сапон В.М. Седнів... – С. 4 – 5.
222. ЦДІАК України. – Ф. 722. – Оп. 1. – Спр.47. – Арк. 30; Материалы для оценки земельных угодий. – Т.1. – Черниговский уезд. – К., 1877. – С. 3, 7.
223. ДАЧО. – Ф. 154. – Оп. 1. – Спр. 187. – Арк. 4.
224. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 702 – 707.
225. ЗСЧГ. – 1883. – № 7. – С. 78; ЧГВ. – 1896. – № 807. – 30 мая; ЧГВ. – 1900. – № 2288. – 20 сентября; ЧГВ. – 1901. – № 2531. – 8 июня.
226. Отчет Черниговской уездной земской управы за 1885 г… – С. 35; Отчет Черниговской уездной земской управы за 1897 г… – С. 93.
227. Отчет Черниговской губернской земской управы за 1888 г. ... – С. 278 – 568.
228. Отчет Черниговской губернской земской управы за 1890 г. ... – С. 237.
229. ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 16. – Арк. 479 зв.; Ф.679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 573 зв.; ЧГВ. – 1897. – № 1018. – 2 ноября; ЧГВ. – 1899. – № 1822. – 13 мая; ЧГВ. – 1901. – № 2647. – 9 октября.
230. ЧС. – 1907. – № 283 – 25 октября; ЧГВ. – 1896. – № 750. – 29 марта; ДАЧО. – Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 3473. – Арк. 237, 357; Ф. 128. – Оп. 1. – Спр. 11422.
231. ЧГВ. – 1896. – № 797. – 19 мая.
232. ЧГВ. – 1896. – № 988. – 1 декабря.
233. ЧГВ. – 1897. – № 1167. – 13 июня; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 3. – Спр. 395. – Арк. 572 зв., 582 зв., 590 зв.
234. Доклады в связи с отчетом Черниговской уездной земской управы по народному образованию за 1896 г. – (приложение)… – С.ХІV; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 702.
235. Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Чернигов, 1900. – Вып. ІІ (1899 – 1900). – С. 67; ЧГВ. – 1898. – № 1454. – 14 апреля.
236. ЧГВ. – 1898. – № 1494. – 28 мая.
237. ЧГВ. – 1898. – № 1558. – 1 августа.
238. ЧГВ. – 1898. – № 1600. – 16 сентября.
239. Свод постановлений уездного земского собрания Черниговской губернии в 1900 г. – Чернигов, 1902. – С. 74; Алимов Е.А. Строительство железных дорог на Черниговщине (1864 – 1930 гг.). – Славутич: Самиздат, 2004. – С. 45 – 46.
240. Балыка А. Указ. соч. – С. 84.
241. ЧГВ. – 1902. – № 2747. – 24 января; ЧГВ. – 1902. – № 2800. – 20 марта.
242. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 702; Комсомолець Чернігівщини. – 1961. – 10 березня; Придеснянський колгоспник. – 1961. – 14 лютого.
243. ЧС. – 1906. – № 164. – С. 3.
244. ЧС. – 1906. – № 26. – 2 декабря.
245. ЧС. – 1907. – № 172. – 2 июня.
246. ЧС. – 1907. – № 293. – 6 ноября.
247. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 702; ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 17; Чернігівщина: Енциклопедичний довідник... – С. 730; Шляхом комунізму. – 1963. – 27 липня.
248. ЧС. – 1906. – № 35. – 14 декабря; ЧС. – 1907. – № 76. – 4 февраля; ЧС. – 1907. – № 164. – 22 мая; Черниговщина в период революции 1905 – 1907 гг. (подборка документов). – Чернигов, 1975. – С. 56.
249. ЧС. – 1907. – № 330. – 22 декабря.
250. ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 10 сд. – Спр. 2. – Арк. 177.
251. Семенов В.П. Указ. соч. – С. 187 – 188, 360.
252. Краткие сведения о современном положении начального образования в Черниговской губернии. – Чернигов, 1913. – С. 39.
253. ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 11 сд. – Спр. 2. – Арк. 270 – 272; Ф. 145. – Оп. 2. – Спр. 584. – Арк. 86; Хижняков В.М. Обзор развития деятельности Черниговского уездного земства. – Чернигов, 1916. – Карта-схема Черниговского уезда.
254. ДАЧО. – Ф. 145. – Оп. 2. – Спр. 582. – Арк. 16, 34, 183.
255. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 702.
256. Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область… – С. 697.
257. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 703.
258. ДАЧО. – Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 196. – Арк. 5; Ф. Р-942. – Оп. 1. – Спр. 6610. – Арк. 13; Довідка про історію Седнівської ЗОШ І – ІІІ с. – 2006 р.
259. ДАЧО. – Ф. Р-12. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 30, 80 – 81; Придеснянський колгоспник. – 1957. – 26 липня; 1959. – 19 листопада; Шляхом комунізму. – 1966. – 10 березня.
260. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 703.
261. Документы о разгроме германских оккупантов на Украине в 1918 г. – М., 1942. – С. 223; Стадниченко А. Це було в Седневі (1918 р.) // Деснянська правда. – 1967. – 27 травня; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 703; Воронова Т. Не померкне днів тих слава // Придеснянський колгоспник. – 1957. – 14 липня; ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 217. – Арк. 11.
262. Курдюк И. Воспоминания о боях между богунцами и петлюровцами в районе Седнева // Більшовик. – 1937. – № 27. – 3 лютого; Придеснянський колгоспник. – 1957. – 5 липня, 26 липня, 7 листопада.
263. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 703.
264. ДАЧО. – Ф. 510. – Оп. 1. – Спр. 297. – Арк.1 – 12; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 704 – 705; Червоний стяг (орган Чернігівського окружкому КП(б)У та окрвиконкому). – 1928. – № 623. – 27 січня; Червоний стяг. – 1928. – № 690. – 20 квітня; Червоний стяг. – 1929. – № 1085. – 15 серпня; Червоний стяг (орган Чернігівського райкому КП(б)У та райвиконкому). – 1931. – № 44. – 7 січня; Придеснянський колгоспник. – 1957. – 7 листопада; Придеснянський колгоспник. – 1958. – 30 листопада; Шляхом комунізму. – 1963. – 27 липня; Шляхом комунізму. – 1977. – 13 грудня.
265. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 704.
266. ДАЧО. – Ф. 89. – Оп. 2. – Спр. 717. – Арк. 89; Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр.11. – Арк. 150; Ф. Р-12. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 1, 72 – 78; Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 5; Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 115; Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 87; Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 42.
267. Список селений и городов Черниговской губернии по уездам и волостям… – С. 46.
268. Борьба трудящихся Черниговщины за власть Советов (1917 – 1919 гг.): Сборник документов и материалов. – Чернигов, 1957. – С. 388 – 389.
269. Придеснянський колгоспник. – 1957. – 5 липня; ДАЧО. – Ф. Р-593. – Оп. 1. – Спр. 92. – Арк. 54; Ф. Р-597. – Оп. 4. – Спр. 12. – Арк. 57; Ф. Р-305. – Оп. 1. – Спр. 98. – Арк. 125; Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 61, 62; Ф. Р-597. – Оп. 4. – Спр. 29. – Арк. 1 – 7; Ф. Р-942. – Оп. 1. – Спр. 4779. – Арк. 2; Ф. Р-942. – Оп. 1. – Спр. 5252. – Арк. 3; Ф. Р-942. – Оп. 1. – Спр. 6641. – Арк. 2; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 212. – Арк. 4 зв.
270. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 704.
271. Там само; Шляхом комунізму – 1963 р. – 27 липня.
272. Там само; ДАЧО. – Ф. Р-24. – Оп. 1. – Спр. 40. – Арк. 1; Ф. Р-24. – Оп. 1. – Спр. 48 а. – Арк. 66, 70; Ф .Р-24. – Оп. 1. – Спр. 48б. – Арк. 95, 128.
273. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 704, 707.
274. ДАЧО. – Ф. Р-50. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 121.
275. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 704.
276. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 1528. – Арк. 5 – 6; Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 394. – Арк. 13; Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 310. – Арк. 1, 69; Ф .Р-69. – Оп. 1. – Спр. 217. – Арк. 1, 56; Ф .Р-69. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 8; Ф. Р-69. – Оп.1. – Спр.55. – Арк. 3; Ф.Р-69. – Оп.1. – Спр.52. – Арк. 4; Ф.Р-69. – Оп. 1. – Спр. 15. – Арк. 6 – 8, 54, 113; Ф. Р-24. – Оп. 1. – Спр. 48 а. – Арк. 66, 69, 74, 316; Ф. Р-24. – Оп. 1. – Спр. 48 б. – Арк. 95; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 191. – Арк. 1; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 216. – Арк. 10 зв.; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 244. – Арк. 13; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 292. – Арк. 73; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 300. – Арк. 1, 19; Придеснянський колгоспник. – 1945. – 26 липня; 1948. – 12 серпня; 1956. – 16 вересня; Шляхом комунізму. – 1963. – 29 січня; Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область… – С. 700.
277. ДАЧО. – Ф. Р-593. – Оп. 1. – Спр. 92. – Арк. 126.
278. Там само. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 217. – Арк. 9; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 700.
279. ДАЧО. – Ф. Р-56. – Оп. 1. – Спр. 37. – Арк. 18, 19.
280. Там само. – Ф. Р-597. – Оп. 4. – Спр. 11. – Арк. 68; Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область… – С. 698.
281. ДАЧО. – Ф. Р-24. – Оп. 1. – Спр. 40. – Арк. 2 – 2 зв.
282. Там само. – Ф.Р-24. – Оп. 1. – Спр. 85. – Арк. 9.
283. Придеснянський колгоспник. – 1958. – 15 червня; 19 жовтня.
284. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 700.; Список населенных мест Черниговской губернии 1924 г. – Чернигов, 1924. – С. 493.
285. ДАЧО. – Ф. Р-15. – Оп. 1. – Спр. 313. – Арк. 53; Червоний стяг. – 1930. – № 252. – 9 березня.
286. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 31; Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 14; Ф. Р-758. – Оп. 3. – Спр. 6. – Арк. 87; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 704 – 705.
287. Чернігівщина. Путівник. – К., 1962. – С. 45 – 46.
288. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 394. – Арк. 17 – 18; Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 55.
289. Там само. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 1528. – Арк. 15.
290. Там само. – Ф. Р-69 – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 35; Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 310. – Арк. 59 зв.
291. Там само. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 7.
292. Там само. – Ф. Р-510. – Оп. 1. – Спр. 729. – Арк. 3.
293. Червоний стяг. – 1929. – № 931. – 7 лютого.
294. Придеснянський колгоспник. – 1945. – 21 липня; Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область... – С. 699.
295. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 148. – Арк. 22, 54.
296. Там само. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 217. – Арк. 14.
297. Там само. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 217. – Арк. 11.
298. Червоний стяг. – 1930. – 13 березня.
299. Там само.
300. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 217. – Арк. 77.
301. Шляхом комунізму. – 1990. – 27 листопада, 29 листопада, 1 грудня; Шляхом комунізму. – 1991. – 11 квітня, 20 квітня, 25 квітня, 27 квітня.
302. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 310. – Арк. 1 – 2, 56.
303. Там само. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 310. – Арк. 7.
304. Там само. – Арк. 43 зв. – 49.
305. Червоний стяг. – 1931. – № 112. – 30 червня.
306. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 310. – Арк. 63 зв.
307. Червоний стяг. – 1931. – 25 листопада.
308. ДАЧО. – Ф. Р-69. – Оп. 1. – Спр. 394. – Арк. 26.
309. Червоний стяг. – 1932. – № 237. – 10 травня.
310. Колгоспна перемога (орган політвідділу Котівської МТС Чернігівської приміської смуги). – 1933. – 17 грудня.
311. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 705.
312. Червоний прапор – 1937. – 10 жовтня.
313. Там само. – 1937. – 10 жовтня.
314. Червоний прапор. – 1938 – 1941 рр.
315. Там само. – 1939. – 10 лютого.
316. Там само. – 1941. – 2 червня.
317. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 705.
318. ДАЧО. – Ф. Р-3013. – Оп. 1. – Спр. 95. – Арк. 103 зв.; Хронологічний довідник про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією (1941 – 1943 рр.). – Чернігів, 1947. – С. 255, 262; Українська радянська енциклопедія. – К., 1963. – Т.13. – С. 22.
319. Там само. – ДАЧО. – Ф .Р-46. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 14, 16, 20 – 21.
320. Там само. – Ф. Р-1376. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 1 – 17.
321. Там само. – Ф. Р-1376. – Оп. 3. – Спр. 20 та 27; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 705; Шляхом комунізму. – 1963. – 14 вересня, 19 вересня та 21 вересня.
322. За матеріалами районних газет “Придеснянський колгоспник” (1943 – 1962 рр.), “Шляхом комунізму” (1962 – 1991 рр.) та “Наш край” (1991 – 2002 р.); ДАЧО – Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 191. – Арк. 8, 13, 15 зв.; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 212. – Арк. 4 зв., 27 зв.; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 204. – Арк. 22, 25 зв.; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 244. – Арк. 23 зв., 26; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 227. – Арк. 10; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 271. – Арк. 54, 55; Ф. Р-281. – Оп. 1. – Спр. 281. – Арк. 77; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 282. – Арк. 81; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 195. – Арк. 1, 10; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 196, 206, 236, 246, 253, 294; Ф. Р-5036. – Оп. 2. – Спр. 192. – Арк. 132; Історична довідка Седнівської селищної ради. – 2002 р. – 28 липня; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область... – С. 700 – 707.
323. Список учнів Седнівської ЗОШ І-ІІІ ст., які нагороджені золотими та срібними медалями. – 2005 р.; ДАЧО. – Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 233. – Арк. 18; Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 227. – Арк. 36.
324. Басанець Н. Художня виставка в Седневі // Комсомолець Чернігівщини. – 1962. – 7 вересня; Величко В. Віктор Кошель: Седнів // Наш край. – 2005. – 12 листопада; Цапенко М.П. По равнинам Десны и Сейма. – М., 1967. – С. 50 – 52.
325. История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 707; ДАЧО. – Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 191. – Арк. 3.
326. Чернігівщина. Довідник… – С. 730; Природно-заповідний фонд Чернігівщини. Реєстр-довідник. – Чернігів, 1990. – С. 52 – 53.
327. Стратілат І. Скільки літ, скільки зим! (зйомки в Седневі фільму з такою назвою) // Деснянська правда. – 1964. – 12 грудня; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 707; Сапон В.М. Седнів. – С. 73.
328. Список працівників Чернігівської дослідної станції, радгоспу ім. Чкалова та НВО “Чернігівеліткартопля”, які занесені до Книги пошани – 2005 р.
329. За матеріалами районних газет “Придеснянський колгоспник” (1946 – 1958), “Шляхом комунізму” (1966 – 1988); ДАЧО. – Ф. Р-1271. – Оп. 1. – Спр. 235. – Арк. 19 – 21; История городов и сел. Украинской ССР. Черниговская область… – С. 707.
 
OperatorДата: П'ятниця, 17-Сер-07, 20:19 | Сообщение # 14
Прохожий
Группа: Журналісти
Сообщений: 29
Награды: 2
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
Для чергової велопрогулянки була обрана подорож до Городні через Седнів. Власне у Седнєві і було все найцікавіше. smile

Дороги на цьому напрямку в дуже гарному (за нашими увленнями) стані. Авто на цьому хляху через одну-дві з білоруськими або російськими номерами.

У Седневі звертаю в одну з вулиць в східному напрямку щоб потрапити на Снов. Приємне мальовниче місце. Як водиться, відпочіваючі тут хто на чому - від ЗІЛа до коштовних іномарок. Втім, відносно небагато і на березі розташовані не щільно.

Художник з характерним західним говором просить його сфотографувати і дає свою "цифромильницю". Дійсно, мистецтво то мистецтво, а репортажна зйомка в подорожі - то необхідність cool

Фіксую у свій спосіб той же краєвид. Справді непоганий вибір для картини smile

Помічаю багаточисельний "десант". Схоже, туристичний. Непогано. smile
Але що вони там, на лузі знайшли? blink

Круча над Сновом, звідки і здійснювалася фотосесія.

Як потім з'ясувалося, художники теж прибули цілим десантом і розмістилися в різних частинах Седнева. Малювали не тіки краєвиди та маєток Лизогуба, а й звичайними сільськими хатинами не гидували.

Краєвид з пагорба від маєтку Лизогуба.

Седневський крохмальний завод "Левона-С"

Церква Благовіщення.

Церква св. Юра (Георгія), XVIII сторіччя. Стоїть на узвишші урочища Коронний Замок у центрі Седнева.
Церкву св.Юра не просто відреставрували, а відбудували у первісному вигляді. Після реставрації-відбудови церква не має існуючих аналогів в Україні, та, напевно, і у світі.
Дізнатися більше. book

Далі до Городні, із зупинками в місцях, що надихають на фотозйомку.

Хм, цікаво з яких міркувань розфарбовано цей знак на в'їзді до міста? Невже це філософія фен-шуй підказала фарбувати верхню частину у жовтий, а нижню у блакитний колір? wacko

Прогулянка розтяглася на день і 138 км

Сообщение отредактировал Operator - П'ятниця, 17-Сер-07, 20:27
 
МайшевДата: Середа, 22-Сер-07, 12:27 | Сообщение # 15
Адміністратор
Группа: Адміністратори
Сообщений: 96
Награды: 1
Репутация: 2
Статус: Відпочиває
Quote (Operator)
Хм, цікаво з яких міркувань розфарбовано цей знак на в'їзді до міста? Невже це філософія фен-шуй підказала фарбувати верхню частину у жовтий, а нижню у блакитний колір?

Прапор "до гори ногами" вішають, тому б чому не розфарбуватиме за таким принципом biggrin
PS. Хоча... то є не смішно sad Нажаль, багато є таких "господаріфф" angry

 
Форум "Сіверщини" » Історія міст і сіл Чернігівщини » Чернігівський » Седнів
Страница 1 из 212»
Поиск:




19-Квіт-14
- Програма кандидата в Президенти України, голови НР...
17-Квіт-14
- Нові прокурорські призначення
17-Квіт-14
- Болгарія порізала російський "Південний потік"
17-Квіт-14
- Гривня невдовзі зміцниться
17-Квіт-14
- Росіяни вилучають книгу про українських повстанців
17-Квіт-14
- Маріуполь: перша перемога над російськими окупанта...
17-Квіт-14
- ГПУ підозрює "Сбербанк Росії" у фінансуванні терор...
16-Квіт-14
- Штаб спротиву висловив невдоволення діяльністю СБУ
16-Квіт-14
- Український Патріарх розпочав варити миро
16-Квіт-14
- За що Івашко дякував Васильковій?




Завантаження ...




Сіверщина сепаратизм Інтермеццо свобода слова Олександр Волощук патріарх Філарет Свобода вибори - 2012 прокуратура Чернігівської області Корюківка Бахмач Іван Осадців податки Чернігівська міська рада Чернігів Україна - Росія москва Чернігівська репресії пожежа Мена контрабанда митниця Тимошенко Майдан Донецьк БЮТ єпископ Іларіон Податкова Просвіта статистика УМВС в Чернігівській області Київ анонс удар поради Верховна рада консультації корупція фсб Росія екологія Чернігівська ОДА Віктор Лазар Олександр СОКОЛОВ міліція армія Прилуки розпад Росії Київський патріархат Чернігівська область аварія Катерининська церква Янукович Чернігівщина євреї ніжин міська рада Петро Антоненко ДАІ УПЦ МП Валерій Дубіль розпад РФ Біла хата Голодомор Чернігівська єпархія режим Януковича пенсійна реформа Партія регіонів Батурин УНП кримінал Одеса Наливайченко Владислав Атрошенко Чернігівська обласна рада Сергій Аверченко погода пожежі вибори МНС опозиція тижневик Табачник батьківщина Крим українська мова Наша Україна ГАЗЕТА УПЦ КП нові книги російська окупація Василь Чепурний кличко ющенко СБУ Чернігівський район Десна профспілки хабар

 Блоґи "Сіверщини"

 

 

 

 


Панорами Чернігова





Інтернет-портал "Сіверщина" не є копією друкованого видання
При використанні матеріалів гіперпосилання на siver.com.ua є обов'язковим.
Используются технологии uWeb