ГЕРБ І ПРАПОР КОРЮКІВКИ - ЛАКОНІЗМ І БАГАТОЗНАЧНІСТЬ

Як у символіці невеликого міста відобразити легенду про його заснування, історію розвитку та ще й особливості економіки? І чи варто це робити? Адже відомо, що перенасичений герб із багатьма сюжетами й додатковими елементами втрачає свою лаконічність і стає непридатним для використання як елемент муніципального маркетингу і промоції громади. Найкращим символом є той, який у кількох словах може описати будь-хто з мешканців громади і ще й додати до цього розповідь - цікавий сюжет, який ця символіка ілюструє. Герб має легко запам’ятовуватися, і зображення на ньому мають упізнаватися навіть здалеку.
З одного боку можна зрозуміти бажання лідерів громади і активних громадян зробити свій герб кращим за інші. Але брак геральдичних знань і нерозуміння вимог цілісної геральдичної системи іноді роблять символи українських громад схожими на герби середньовічних князівств Європи - з поділом щита на багато полів, безліччю вінків, стрічок та інших "відзнак".
То ж чи можна цього уникнути і водночас якнайповніше відобразити специфіку громади? Досвід Корюківки на Чернігівщині це підтверджує.
Коли вирішувалося питання організації процесу створення міської символіки, керівництво міста на чолі з міським головою Ігорем Матюхою вирішило діяти паралельно в двох напрямках - закликали громадян надавати пропозиції (при цьому обумовлювалося, що до уваги беруться лише ідеї, і не оцінюється художнє оформлення) і звернулися до Українського геральдичного товариства з проханням надати фахові консультації та допомогти узагальнити результати конкурсу зі створенням остаточного варіанту герба і прапора міста.
Серед пропозицій щодо мотивів міської символіки найчастіше зазначалися такі:
Переказ про заснування поселення в 1657 році козаком Омеляном Корюкою - переселенцем із Правобережної України; козаччина, коли Корюківка входила до рангових маєтностей гетьманів Самойловича, Мазепи, Чернігівського полковника і наказного гетьмана Полуботка; слава Корюківки в 19 столітті завдяки продукції цукрової фабрики, яка за високу якість одержала золоті медалі на Всеросійській виставці в Москві (1882 р.) і Всесвітній – у Парижі (1900 р.); трагічні події Другої Світової війни, коли Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині і пережила каральну операцію під час якої фашистами було знищено близько 7 тисяч мирних жителів; і нарешті, паперове виробництво як провідна галузь сучасної економіки міста та віковічні діброви Корюківщини.

Після обговорення й узгодження пропозицій було розроблено герб Корюківки:
"В золотому щиті коренистий дуб із червоним стовбуром і зеленою кроною, на якому три перехрещені срібні булави у формі зірки руків’ями вниз".

Символ дуба в гербі пов‘язаний з назвою громади. Корюка – прізвище першого поселенця-засновника. А саме слово «корюка» асоціюється з корою, корінням. Тому образ корчистого дуба з розгалуженим корінням символізує козака, який заснував поселення, оселившись і «пустивши коріння» на цьому місці. Цей символ також пов’язаний із Корюківським лісом – заповідними дібровами з дубами віком понад 100 років, і нарешті з Корюківським дубом – ботанічною пам'яткою природи віком понад 200 років. Крім того, символ дерева відображає такі особливості економіки міста, як традиційне паперове та меблеве виробництва. Червоний колір стовбура нагадує про Корюківську трагедію і символізує мучеництво й героїзм корюківчан у роки війни.

Зображення трьох булав на гербі Корюківки пов‘язує громаду з козацькою епохою в історії України, оскільки саме на ці часи припадає час заснування Корюківки. Крім того, підкреслюється унікальний факт, що Корюківка в різний час була ранговим поселенням трьох українських гетьманів, кожен з яких - Самойлович, Мазепа і Полуботок - визначні діячі української історії. При визначенні маєтностей, що надавалися для утримання гетьмана - "на ранг гетьмана", використовувалося формулювання "на булаву й особу його гетьманську".

Прапор Корюківки повторює символіку герба: "Квадратне полотнище, що складається з двох вертикальних смуг, від древка червона завширшки в 1/3 сторони прапора, на якій три срібні булави у перев’яз справа, одна над одною, руків’ями донизу. З вільного краю жовта смуга, на якій дуб із червоним стовбуром і зеленою кроною".