Звідки взялася версія про 12 страв?
Писав статтю про святкування Різдва на Полтавщині і помітив, що в жодному джерелі ХІХ ст. нема згадок про 12 страв. Є кутя та узвар, є пиріжки, книші, страви з риби, але як не рахувати – все одно вийде щонайбільше 7-8 страв.
У тексті Матвія Номиса в 1850х виходить 8 страв: кутя, узвар, книші, печені пиріжки і смажені, борщ з рибою, смажена риба і товченики. Власне, жоден з авторів, які тоді жили, не згадував про якусь необхідну цифру – 7, 9, 12 – чи про будь-яку іншу.
Поглянув інших авторів. Михайло Максимович у "Днях і місяцях українського селянина" (1856 р.), де загалом писав про звичаї жителів Наддніпрянщини, згадує про сім страв: кутю, узвар, пиріжки, книші або паляниці, варену капусту, горох і рибу. Та і все. Агатангел Кримський зібрав матеріали про Звенигородський повіт Київської губернії (нині Черкащина). Там список, ідентичний даними про Полтавщину і переліку Максимовича. Тільки замість печених пиріжків – вареники. На території Слобідської України теж не готували 12 страв. Обов'язкоково були кутя, узвар, пиріжки, книші, страва з риби і варені капуста і горох.
Так звідки тоді взалася традиція 12 страв? Перші згадки стосуються Поділля і Галичини. Про 12 страв писали Данильченко, Гнатюк, Шухевич. Одна із перших згадок про 12 страв у тексті Данильченка – 1869 рік. Переліку страв він не навів. А от Володимир Гнатюк у праці про харчування бойків перерахував 12 страв: 1) хліб з часником 2) капуста густа 3) киселиця 4) чищені булі з олієм (століттям раніше такої страви б точно не було) 5) голубці 6) горох 7) крупи 8)пшениця 9) гриби 10) грушки 11) паленички 12) біб
У Шухевича в описі страв на Святвечір у гуцулів вийшло навіть більше 12 страв) Хоча він писав перед тим, що "має бути 12". Взагалі можна помітити, що деякі автори писали "обов'язково має бути 12 страв", а потім в їх описі страв виходило менше або більше).
До чого я. Традиція 12 страв – початково регіональна. Виникла вона не на Наддніпрянщині й лише нині завдяки ЗМІ і соцмережами стала вважатися загальноприйнятною скрізь. Історія виникнення цієї традиції у 19 ст. (а може й раніше?) потребує детального уточнення. Чи не є це впливом сусідніх народів, де більш популярний культ 12 апостолів? (Адже етнографи фіксували алюзії до Тайної вечері).
Із 12 стравами помітно ще оцей "момент рахування" і "підгонки переліку". У жителів Київщини чи Полтавщини теж же, мабуть, був на столі хліб з часником, але це не рахували як окрему страву – там це було неважливо в обрядовості.
Що робити нам зараз? Кожен може святкувати як хоче. Українці і ті, хто готує 12 страв на Святвечір, і той, хто готує 11, 10, 9, 4 страви. І той, хто їстиме тільки узвар і кутю. І той, хто не матиме можливості з'їсти куті. І той, хто не захоче їсти кутю. А хто надто любить традиції – хай вивчає свої місцеві і дотримується їх без нав'язування іншим. І не вважає людей, в яких не так – чимось гіршими
Регіональні відмінності в традиціях не мають бути засобом самоствердження за рахунок інших українців
Вадим НАЗАРЕНКО
У тексті Матвія Номиса в 1850х виходить 8 страв: кутя, узвар, книші, печені пиріжки і смажені, борщ з рибою, смажена риба і товченики. Власне, жоден з авторів, які тоді жили, не згадував про якусь необхідну цифру – 7, 9, 12 – чи про будь-яку іншу.
Поглянув інших авторів. Михайло Максимович у "Днях і місяцях українського селянина" (1856 р.), де загалом писав про звичаї жителів Наддніпрянщини, згадує про сім страв: кутю, узвар, пиріжки, книші або паляниці, варену капусту, горох і рибу. Та і все. Агатангел Кримський зібрав матеріали про Звенигородський повіт Київської губернії (нині Черкащина). Там список, ідентичний даними про Полтавщину і переліку Максимовича. Тільки замість печених пиріжків – вареники. На території Слобідської України теж не готували 12 страв. Обов'язкоково були кутя, узвар, пиріжки, книші, страва з риби і варені капуста і горох.
Так звідки тоді взалася традиція 12 страв? Перші згадки стосуються Поділля і Галичини. Про 12 страв писали Данильченко, Гнатюк, Шухевич. Одна із перших згадок про 12 страв у тексті Данильченка – 1869 рік. Переліку страв він не навів. А от Володимир Гнатюк у праці про харчування бойків перерахував 12 страв: 1) хліб з часником 2) капуста густа 3) киселиця 4) чищені булі з олієм (століттям раніше такої страви б точно не було) 5) голубці 6) горох 7) крупи 8)пшениця 9) гриби 10) грушки 11) паленички 12) біб
У Шухевича в описі страв на Святвечір у гуцулів вийшло навіть більше 12 страв) Хоча він писав перед тим, що "має бути 12". Взагалі можна помітити, що деякі автори писали "обов'язково має бути 12 страв", а потім в їх описі страв виходило менше або більше).
До чого я. Традиція 12 страв – початково регіональна. Виникла вона не на Наддніпрянщині й лише нині завдяки ЗМІ і соцмережами стала вважатися загальноприйнятною скрізь. Історія виникнення цієї традиції у 19 ст. (а може й раніше?) потребує детального уточнення. Чи не є це впливом сусідніх народів, де більш популярний культ 12 апостолів? (Адже етнографи фіксували алюзії до Тайної вечері).
Із 12 стравами помітно ще оцей "момент рахування" і "підгонки переліку". У жителів Київщини чи Полтавщини теж же, мабуть, був на столі хліб з часником, але це не рахували як окрему страву – там це було неважливо в обрядовості.
Що робити нам зараз? Кожен може святкувати як хоче. Українці і ті, хто готує 12 страв на Святвечір, і той, хто готує 11, 10, 9, 4 страви. І той, хто їстиме тільки узвар і кутю. І той, хто не матиме можливості з'їсти куті. І той, хто не захоче їсти кутю. А хто надто любить традиції – хай вивчає свої місцеві і дотримується їх без нав'язування іншим. І не вважає людей, в яких не так – чимось гіршими
Регіональні відмінності в традиціях не мають бути засобом самоствердження за рахунок інших українців
Вадим НАЗАРЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |