Золотий час книги від золотого чоловіка
У книг теж буває золотий час
Зателефонував незнайомець.
«Я пенсіонер із Києва. Люблю читати».
«Я теж».
«Люблю ваші книги. Хочеться, щоб їх читало більше людей».
«І я не проти».
«Треба щось для цього зробити».
«Я роблю – пишу ці книги».
«Я би хотів долучитися до поширення».
«Не будете ж ви їх носити по електричках…»
«Ні, я їх даруватиму».
«Добра ідея. І книги гарний подарунок, але не такий вже й дешевий. Та ще й для пенсіонера».
«А хіба вартісне буває дешевим?!» – сказав він.
«Не знаю, я не фахівець у сфері цін і тарифів».
«Зате я фахівець. Тому замовляю п’ятсот примірників вашої нової книжки – «Золотий час».
«П’яток примірників?» – перепитав я.
«Ні, п’ятсот».
Книжки вже в Києві. Вони підуть в усі 118 бібліотек столиці. А також для численних колег, друзів та знайомих родини Олега Суворова.
Не пам’ятаю, з якого разу він нарешті дав мені короткі відомості про себе.
Народився 1968 року під Києвом. Мав вісім років, коли батьки розлучилися. Виховувався поза родиною. У школі навчався без фанатизму, зате залюбки займався спортом, у 18 років виконав нормативи кандидата в майстри з важкої атлетики. Перша професія – збиральник корпусів суден на Ленінській кузні. Потім армія, прикордонні війська, там ще й куховарити навчався, бо не було кому. Запрошували готувати для офіцерів та делегацій. Після армії рік працював у ресторані на ВДНГ. Вступив до Торгово-економічного університету, за балами успішності став кращим студентом факультету. 1993 року одержав грант на навчання в США – фінанси, менеджмент. Закінчив університет Грейсленда. По тому п’ять років працював менеджером та керівником у різних українських та зарубіжних компаніях. 2000 рік став переломним. Народився син Михайлик. Започаткував власний маленький бізнес – магазин автозапчастин. Через рік продав його і разом із дружиною відкрили торгову компанію Фуд Сервіс із продажу устаткування для харчової промисловості. Цим і займаються впродовж дев’ятнадцяти років. У колективі 31 чоловік. Імпортують товари з чотирьох європейських країн. Компанія посідає лідируючі позиції в сегменті. Народилося ще троє дівчат – Софійка, Марійка, Мирославка. Двоє старших дітей навчаються в Лондоні, менші захоплюються дизайном і театром. Виростають працелюбними, уважливими, чуйними. Родина Суворових цінує і береже природу, саджають дерева, допомагають громаді села під Києвом, де мешкають.
Ось така біографія українця, звичайної-незвичайної української сім’ї.
Є добро на світі, казала моя баба Марта. Бо є доброчинці.
Доброго часу вам, пане Олеже, при доброму здоров’ї біля добрих людей!
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
Зателефонував незнайомець.
«Я пенсіонер із Києва. Люблю читати».
«Я теж».
«Люблю ваші книги. Хочеться, щоб їх читало більше людей».
«І я не проти».
«Треба щось для цього зробити».
«Я роблю – пишу ці книги».
«Я би хотів долучитися до поширення».
«Не будете ж ви їх носити по електричках…»
«Ні, я їх даруватиму».
«Добра ідея. І книги гарний подарунок, але не такий вже й дешевий. Та ще й для пенсіонера».
«А хіба вартісне буває дешевим?!» – сказав він.
«Не знаю, я не фахівець у сфері цін і тарифів».
«Зате я фахівець. Тому замовляю п’ятсот примірників вашої нової книжки – «Золотий час».
«П’яток примірників?» – перепитав я.
«Ні, п’ятсот».
Книжки вже в Києві. Вони підуть в усі 118 бібліотек столиці. А також для численних колег, друзів та знайомих родини Олега Суворова.
Не пам’ятаю, з якого разу він нарешті дав мені короткі відомості про себе.
Народився 1968 року під Києвом. Мав вісім років, коли батьки розлучилися. Виховувався поза родиною. У школі навчався без фанатизму, зате залюбки займався спортом, у 18 років виконав нормативи кандидата в майстри з важкої атлетики. Перша професія – збиральник корпусів суден на Ленінській кузні. Потім армія, прикордонні війська, там ще й куховарити навчався, бо не було кому. Запрошували готувати для офіцерів та делегацій. Після армії рік працював у ресторані на ВДНГ. Вступив до Торгово-економічного університету, за балами успішності став кращим студентом факультету. 1993 року одержав грант на навчання в США – фінанси, менеджмент. Закінчив університет Грейсленда. По тому п’ять років працював менеджером та керівником у різних українських та зарубіжних компаніях. 2000 рік став переломним. Народився син Михайлик. Започаткував власний маленький бізнес – магазин автозапчастин. Через рік продав його і разом із дружиною відкрили торгову компанію Фуд Сервіс із продажу устаткування для харчової промисловості. Цим і займаються впродовж дев’ятнадцяти років. У колективі 31 чоловік. Імпортують товари з чотирьох європейських країн. Компанія посідає лідируючі позиції в сегменті. Народилося ще троє дівчат – Софійка, Марійка, Мирославка. Двоє старших дітей навчаються в Лондоні, менші захоплюються дизайном і театром. Виростають працелюбними, уважливими, чуйними. Родина Суворових цінує і береже природу, саджають дерева, допомагають громаді села під Києвом, де мешкають.
Ось така біографія українця, звичайної-незвичайної української сім’ї.
Є добро на світі, казала моя баба Марта. Бо є доброчинці.
Доброго часу вам, пане Олеже, при доброму здоров’ї біля добрих людей!
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |