Знову про негрів. Цього разу - до Кононовича

Тепер доколупалися до Кононовича за "літературного негра" і то не в тексті перекладу, а в примітці.
Друзя, винесемо за дужки, що борці за політкоректність вже чіпляються до всіх слів, що походять з романської, де слово негро просто означає чорний колір, говоріть про це десь інде, осередків цього срачу вже достатньо. Зосередимося саме на цій ідіомі.

Літературних негрів вигадав Олександр Дюма, сам онук негритянки з Мартініки (тобто квартерон), а його батько (тобто мулат) - наполеонівський генерал, навіть взяв прізвище матері, а не батька-плантатора. Фратерніте, егаліте, ліберте і таке інше.

І ось на вершині слави Олександр Дюма став практикувати роботу з численними співавторами, прізвища яких не вказував у вихідних даних, тобто переніс звичаї цукрової промисловості на французьку літературу. Їх тут таки з іронією стали називати "літературними неграми". Жодного чорношкірого літератора серед тих паризьких авторів не було. Ви пропонуєте називати їх "рабами" - але вони отримували настільки пристойні гонорари, що вам і не снилося, а я ж не пропоную на цій підставі називати вас ніщебродами. До того ж могли відмовитися від праці на "фабриці романів" в будь-який момент - де ж тут рабство?

Тож "літературний негр" - просто сталий вираз, помста Дюма за бабусю.

Не кажучи вже про те, що в Україні кріпаками були саме українці, і ми маємо певні вольності, як народ, що за всю історію не скривдив жодного негра.

А залишати Дюма без помсти - негарно. Спитайте в графа Монте Крісто.

Антон САНЧЕНКО