Зняти нашарування з історії другої світової

У Чернігові презентували книгу «Міф і війна. Невідома Друга світова»

6 травня 2016 р. у Чернігівській центральній міській бібліотеці ім. М. М. Коцюбинського проведено презентацію книги «Міф і війна. Невідома Друга світова». У ній 15 істориків розвінчують 50 найпоширеніших радянських та сучасних міфів про Другу світову війну.

Видання є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху з Українським інститутом національної пам’яті, Електронним архівом визвольного руху, Історичною правдою, просвітницьким проектом «LIKBEZ. Історичний фронт» та видавництвом «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».

Сергій ГОРОБЕЦЬ, один із співавторів, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті, наголосив: «Радянська пропаганда й історіографія давно оточила період Другої світової війни суцільними міфами, за якими іноді вже й правди не розгледіти, використовуючи трагедію минулого як ідеологічну зброю. Ефективність ворожої пропаганди, що так дивувала нас в 2014-му, постала не на порожньому місці – і СРСР, і Російська імперія століттями перекручували справжню історію. За яку епоху не візьмись – скрізь бачимо перекручення і фальсифікації. Вершиною фальшувань і міфотворення стала історія Другої світової війни».

Науковець навів присутнім низку типових прикладів: вигадану кореспондентом «Красной звезды» історію про 28 панфіловців, намагання перекласти свої власні злочини (розстріл польських офіцерів у Катині у 1940 р., висадження в повітря Хрещатика і Успенського собору Києво-Печерської лаври в українській столиці, Дніпрогесу у 1941 р. тощо) на нацистських окупантів, на інші держави і народи, блюзнірське заперечення участі СРСР в Другій світовій війні практично з перших її днів. Або відверта брехня про те, що Німеччина напала без оголошення війни, хоча у німецькому МЗС радянському послу повідомили про початок війни якраз о 4-й годині ранку 22 червня 1941 р., і майже одночасно таке ж повідомлення вручив Молотову німецький посол у Москві.

«Нам необхідно прибрати всі ці ганебні нашарування, – наголосив історик, – оскільки справжня, правдива історія подій 1939–1945 рр. жодним чином не применшує подвиг українського народу в Другій світовій, його вагомий внесок в перемогу Антигітлерівської коаліції. Ми засвідчуємо повагу до всіх борців проти нацизму, увічнюємо пам’ять про жертв війни. Нам нема чого соромитися правди. Правди бояться ті, хто спотворює її задля власної користі».

Сергій БУТКО, один із співавторів, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, зауважив: «Ці міфи, свідоме спотворення минулого, сьогодні керівництвом Російської Федерації використовуються як зброя для спроби нового загарбання України.

Так, Сталін вигадав термін «Велика вітчизняна війна» з метою приховати перед народами тодішнього СРСР і світом власну відповідальність та відповідальність комуністичної держави за співучасть разом із нацистською Німеччиною у розв’язанні Другої світової війни у вересні 1939 р. Він із усіх сил бажав, щоб забули як майже 22 місяці друзі-союзники нацистська і комуністична держави спільно ділили і захоплювали країни Європи. Сучасне керівництво Російської Федерації міфом про так звану «Велику вітчизняну» продовжує намагатися зберегти радянську ідентичність як один із інструментів агресивного відновлення імперії в її колишніх межах».

Представник УІНП закликав відмовитися від чорно-білого сприйняття минулого: «Так, радянський партизанський рух був інструментом політики комуністичного режиму на окупованій нацистами території, сам творив чисельні злочини проти цивільного населення. Насправді комуністична політика партизанської боротьби не передбачала захищати цивільне населення від нацистського окупаційного режиму. Типовим жахливим прикладом такої політики є Корюківська трагедія. Водночас ми визнаємо внесок радянських партизан у вигнанні нацистів із України. Було і те, і друге. Нічого не можна замовчувати. Важливо з’ясовувати цілі та методи їх реалізації».

Олександр МАЙШЕВ, член Національної спілки журналістів України