Зимові розваги

Читаю, як наші містяни від карантинної нудьги місця собі не знаходять. А от провінціали такими заморочками не переймаються. Бо маємо універсальний спосіб подолання нудьги. Навіть коли вже всі роботи надворі закінчились, а снігу катма - бабу не поліпиш, з гори на санчатах не спустишся, йоржів та окунів чистити набридне і в провінційний нічний клуб, тобто, в гості на свіжину через ковід не підеш - тоді є в запасі така штука, як КВАСОЛЯ.

Ви ніколи не лущили квасолю?! Та невже? Ой-ой-ой... Біда... Це така розвага, така розвага! Зимова, на велику негоду або велику нудьгу, що, власне кажучи, майже одне й те ж саме. Це така медитація, від котрої до нірвани вже доплюнути можна. Розбираєш її на сорти, а слина так і пливе... Хрусь-хрусь, цок-цок. Оця на борщ, на суп, ця на лобіо, ця на паелью... Хрусь-хрусь, цок-цок. Ця на пироги, а ця... ця на зрази! - ох, і смачні, зарази! А мо' на базар? З оцього мішка гривень сто двадцять буде! Чи навіть всі сто тридцять. Хрусь-хрусь, цок-цок... На борщ чи на базар?

І від варіативності твого особистого вибору на душі так тепло, так затишно: от як схочу так і буде! Або, як жінка скаже. Весело!

Володимир ВОРОНА