Зичимо вам здоров’я. Кримські ліки

А почали ми розмову з Миколою Павловичем про «дерево здоров’я», яке вперше пустило своє коріння аж у Японії та Китаї, а згодом потрапило й до Європи. В Радянському Союзі цю східну культуру почали вирощувати в Криму, Казахстані, а також на півдні Росії.

— Розкажіть, будь ласка, стисло про софору. І чи в Україні росте дійсна софора чи умовна?

— Софора японська — звичайно, дерево і є символом Пекіна. А Батьківщина її — Південний Китай і Японія. Відомо, що в цих країнах і досі збереглися дикі види софори. Це дерево допомогло лісорозведенню на пісках півдня Росії і степових посадках Криму, де поруч із софорою дуже непогано почували себе кущі й дерева інших видів, яким необхідно багато азоту, а його якраз міститься багато в софорі. На території України софору вирощують як декоративну, фітомеліоративну й лікарську рослину. Вперше у нас її почали культивувати, за одними даними, в 1809 році в Краснокутському дендропарку, за іншими — вже в кінці 17 — на початку 18 століття.
Глибоким вивченням цієї рослини свого часу займався відомий лікар Володимир Васильович Лисков. До кінця свого життя він займався впровадженням у медичну практику спиртової настоянки софори для зовнішнього і внутрішнього застосування, названого ним софорин.
Він з успіхом застосовував настоянку софори при лікуванні складних захворювань, які майже не піддаються лікуванню хімічними препаратами. Це, перш за все, хвороби шкіри, туберкульоз, опіки, внутрішні кровотечі. У своєму щоденнику лікар В.Лисков писав: «При застосуванні настоянки софори лікування опіків 1-го та 2-го ступенів відбувається за 6 днів. А після опіків 3-го ступеня настає поступове рубцювання».

— Відомо, що софора — корисне дерево, але в той же час воно й отруйне. Як поєднуються такі зовсім протилежні властивості?

— Дійсно, всі частини софори японської, яку ще називають «фабрикою здоров’я», отруйні, якщо її неправильно використовувати. Доведено навіть офіційною медициною, що за вмілого використання препаратами з софори можна вилікувати більше 30 хвороб. Усе залежить від того, чи правильно людина застосовує лікувальні властивості софори.

— Як розмножується софора?

— Софора японська розмножується насінням. Штучно її також розводять кореневими живцями. Але загалом із розселенням вона впорається і сама — якщо насінинам пощастить потрапити у вологий та добре освітлений ґрунт. Софора японська достатньо посухо- і морозостійка. Але краще росте на освітлених ділянках, захищених від холодних вітрів. Дерево віддає перевагу суглинкам та піщаним ґрунтам, витримує і незначне засолення. Як і інші бобові, софора японська, про що я вже говорив, утримує і накопичує, тому дуже корисна для виснажених земель. Садові, штучно виведені породи софори японської висаджують і поодинці, і групами. Особливо вдало вони виглядають на фоні дерев із блідо-зеленим, жовтим чи барвистим листям.

— Як її заготовляють?

— У липні-серпні, раз на два роки, софора вкривається довгими, до 30–35 см, китицями яскраво-жовтих духмяних квіток, які дуже люблять бджоли.
У серпні-вересні квітка перетворюється на біб — м’ясистий, голий, на плодоніжці, довжиною 5–7 см, нерозкритий, між насінинами з перетяжками, заповненими жовтаво-зеленим клейким соком. Незрілі боби — зелені, дозрілі — червоні. У кожному — 2-6 овальних, гладких, темно-коричневих насінин, які нагадують квасолю, але трохи дрібніші. Плоди софори дозрівають у вересні–жовтні і тримаються на дереві всю зиму. Більша частина насінин залишається недорозвиненою.
Бутони заготовляють у сонячну погоду в кінці бутонізації, коли починають розкриватися нижні квітки в суцвітті. Спочатку зривають або зрізають секаторами чи ножицями суцвіття, потім із суцвіття обривають бутони, підв’ялюють їх, витримуючи дві години на сонці, після чого переносять у тінь або приміщення для остаточного досушування.
Плоди софори збирають трохи недозрілими в суху погоду і сушать у провітрюваному приміщенні, періодично перемішуючи. У момент заготівлі плоди повинні бути світло-зеленими, м'ясистими й соковитими, а плодоніжки — твердими й темними.

— Як і коли використовують препарати з софори?

— Водний розчин настоянки пуп’янків використовують при випадінні волосся (втирають у волосисту частину голови), при ячмінцях на оці (роблять компреси), при болю зубів і запаленні ясен (полощуть рот), при нежиті (закапують у ніс), при грибкових захворюваннях шкіри й екземі (роблять ванночки).
Зовнішньо застосовують стерильні пов’язки на рани, тампони, змащування настоянкою плодів або пуп’янок софори японcької (готують на 60–70% розчині спирту) для промивання ран, примочок, компресів.
У народній медицині настоянку плодів або пуп’янок софори японської вживають усередину при внутрішніх кровотечах різного походження (для припинення або з профілактичною метою), стенокардії, атеросклерозі, цукровому діабеті, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хворобах печінки. Софора японська також пригнічує функцію щитовидної залози (використовують при тиреотоксикозі ).
Як зовнішній засіб настоянки застосовують при опіках, відмороженнях, туберкульозі шкіри, вовчаку, фурункулах, карбункулах, гаймориті, парапроктиті, маститі, трофічних виразках, псоріазі.
За рекомендацією лікаря Лискова, хворі місця обробляють (змащують) настоянкою 2-3 рази на день. Внутрішньо — при захворюваннях нирок, печінки, хронічних плевритах, проносах, дизентерії, виразці шлунка і 12-палої кишки, стенокардії, колітах, глистах, гастритах. Також вона корисна для покращення апетиту.
Настоянку застосовують для профілактики крововиливу в головний мозок, серце, сітчатку ока. Вона корисна при гіпертонії, цукровому діабеті, склеротичному пошкодженні стінок судин, при геморагічному діатезі, виразковому коліті, сепсисі, при отруєннях (наприклад, миш’яком).
Повторюю ще раз: якщо використовувати настоянку плодів і відвар квітів софори у рекомендованих дозуваннях, то це абсолютно нетоксично. Це довів у своїй практиці лікар В.Лисков. Навпаки — і відвари, і настоянки є відмінними стимуляторами для організму та антисептичними й протизапальними засобами.

Рецепти настоянок від Миколи Бондаренка:
Настоянку плодів готують наступним чином: свіжозібрані зрілі боби промивають кип’яченою водою, розрізають на шматочки і заливають у скляному посуді 56% спиртом у співвідношенні 1:1 (сухі — 1:2), настоюють, часто збовтуючи, 10 днів. Потім відтискують, відстоюють, фільтрують через вату. Таким же чином готують настоянку з бутонів, тільки заливають їх 70% спиртом у співвідношенні 1:5. Ці настоянки використовують зовнішньо при відмороженнях 1-го й 2-го ступеня: загоєння настає через 5–6 днів.

Трохи простіший спосіб приготування настоянки. Подрібнити плоди, залити спиртом або горілкою у пропорції 100 г софори на 0,5 літра. Настояти 10 днів. Процідити. Настоянка готова. Вона може зберігатися 7–10 років.
Софора тамує біль, тому її застосовують для лікування забитих місць, фурункулів.

У народній медицині настій із плодів або бутонів використовується більш широко. Його приймають усередину — від 10 до 30 крапель тричі на день за півгодини до їди, і четвертий раз — на ніч, протягом трьох тижнів. Після 10-денної перерви курс лікування треба повторити.
5-10% водний розчин настою квітів софори втирають у шкіру голови, щоб припинити випадіння волосся. Роблять із нього компреси при ячмені, ванночки при грибкових захворюваннях шкіри, екземі; його закапують у ніс при нежиті, а також полощуть рот, коли болять зуби чи запалені ясна.
Для тих, кому не можна вживати спиртне, треба проводити лікування відваром. Одну столову ложку подрібненої софори залити склянкою окропу в термос увечері, а вранці процідити і приймати по 1-2 столові ложки за півгодини до їди. Курс лікування — 3 тижні. Після 10-денної перерви курс повторити.
При деяких захворюваннях препарати софори японської рекомендується приймати після їди, одночасно з вітаміном С, у дозах, рекомендованих лікарем.

Замовити свіжу софору для приготування настоянки та відвару ви можете за телефоном: 099-051-58-33. Запитувати Бондаренка Миколу Павловича.