Головна › Новини › ПОГЛЯД
Життя терпляче чекає…
23-Вер-20 270 0.0 0
Називав себе людиною «давньої дати», тобто похилого віку, але навіть зморшок на обличчі мав небагато. І навіть ті були якісь променисті. Казав, що зморшки проступають на лице з мозку. Як же, за його приписами, зберегти, затримати в собі молодість?

«Шанувати дар життя і дякувати за нього, за кожен день, кожну годину. Тоді вони стають цінними й приємними.
Мати гумор у душі і на устах. Внутрішньо всміхатися.
Не тратити серце на клопоти й прикрості. Їх можна вигадати собі безліч, а серце одне і не залізне.
Не робити нічого того, чого не хочеться. Шкода марнувати на це дорогоцінний час.
Бути духовно вільним. Споживати те, що сприймає душа.
Не вкладати душу в пусті вчинки, речі, слова, химерні мрії.
Не змагатися з часом, вирівнювати свій ритм життя з його плином.
Не грішити багатослів’ям.
Не нев’язувати себе товариству, надто молодіжному.
Ні до чого й ні до кого надто не привертатися, аби потім не відриватися «з м’ясом».
Жити правдою. Не завдавати ран комусь і собі.
Не накопичувати добра, зате творити добро. Те, що куплено за гроші, варте тільки грошей. Надбане твоїми руками кінець кінцем не буде твоїм. Те, що дано з доброї волі, від серця – безцінне і залишиться з твоїм душевним відбитком.
Всякчас розвивати мозок, пам’ять, практикувати духовні студії, давати волю емоціям. Ніщо так не освіжає й не подовжує наше життя, як мислена діяльність. Вона здатна піднести нас до неабиякої величі духа.
Дуже важливо виявляти допитливість, спостерігати все, що робить тебе щасливим, і намагатися зрозуміти чому.
Знайти себе в прилюбному ділі, що дає втіху. Добре, коли не тільки тобі самому, але й ще комусь. Ще ліпше, коли твориш щось нове.
Старість – не радість? Це – мистецтво радости й подяки за роки, дні, години.
У всьому – мудра, здорова поміркованість. І найперше в їжі. Зеленина, садовина, квашенина, ягоди, горіхи, насіння, цільні крупи, бобові, молочний самокиш і кислий сир, дещиця вина – у всьому цьому зародок життя і сила вічної природи. Більшість хвороб – від того, що в шлунку. Передусім там не повинен бути цукор і все похідне від нього. М’яса мало і зрідка.
І не забувати про воду, яка протікає через нас яко живлюща ріка.
Взяти собі за звичку – взуватися стоячи і жваво прошкувати.
Багато ходити, мандрувати, відкривати нові місця – це й тебе оновлюватиме.
Не боятися змін. Ні зовні, ні в собі. Не чекай роками, що життя зміниться. Це воно терпляче чекає, що змінишся ти.
Добре, якщо душа сповнена віри. Так чи інак, треба довіряти й тішитися внутрішнім відчуття. Життя – це відчуття. Смерть – позбавлення відчуттів.
Не триматися за роки і календарі. Жити за сонячним годинником. Не загрузати у спогадах. Час для тебе «не минув», твій час із тобою. Май завжди перед собою якийсь заповітний план. Завжди. Не обов’язково йти широкими кроками, головне – прямувати невідступно. Дорога дає радість, а Путь – відкриває сенс».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Золотий час. Одкровення карпатського знатника".


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:дід Ворон, народна мудрість, Мирослав Дочинець


Читайте також



Коментарі (0)
avatar