"Жінка в Берліні" - звірства Червоної армії

А сьогодні мене щиро порадували культурні новини з Росії:

"Минюст РФ внес в федеральный список экстремистских материалов 9 новых произведений, в том числе <...> книгу Марты Хиллерс «Женщина в Берлине. Дневник — с 20 апреля по 22 июня 1945 года»".

(Раптом хто не в курсі, список творів, офіційно заборонених як "екстремістські", в Чекістані існує вже 15й рік і весь час росте; станом на літо ц.р. налічував 5187 позицій.)

А зраділа я через те, що кілька років тому, пробуючи допомогти Видавництво "Комора" з пошуком ґранту на українське видання "Жінки в Берліні", була превельми здивована, коли кілька поважних європейських жіночих організацій, зайнятих у т.ч. боротьбою проти насильства над жінками (тобто славетний щоденник Марти Гіллерс, класика воєнного мемуару ХХ ст., мав би бути їхньою настільною книгою), - замість зрадіти з можливості долучитись до появи цієї книжки в Україні, несподівано зайняли позицію, яку Ахматова називала "притворился пуделем и полез под кровать": не відмовили, а просто - не відповіли. Зникли з овиду, розчинилися в тумані...
І ця "зрада жіночої справи" мені досі не давала спокою: як же так, як вони могли?..

А тепер, спасибі Мінюсту РФ, усе з'ясувалося: кажучи словами відомого анекдота - "Б...ді, сер" (с))).

І щось мені підказує, що й на заборону в Росії "Жінки в Берліні" - книжки, котра сама собою є подвигом, одним із найбільших, будь-коли вчинених жінкою для культури, - ті професійні борчині за права жінок так само промовчать. Ані не писнуть обуренням. Ані не заволають уголос - мовляв, що ж це коїться, "екстремізмом" оголошується свідчення зґвалтованої жертви, таж до такого "державного цинізму" в стосунку до жінок навіть нацисти не доходили!..

Що ж, хай мовчать.
А книжка в нас в Україні, нівроку, вийшла й без їхньої допомоги.

Купуйте, читайте, поширюйте: якщо не ми, то хто?
komorabooks.com/product/zhinka-v-berlini/

Оксана ЗАБУЖКО