Згвалтовані, катовані, убиті дощем нічним...

Згвалтовані, катовані,
убиті дощем нічним оплакані і вмиті
як ті снопи
лежать біля воріт
де їм навіки почорнів цей світ
Катований,
гвалтований, убитий,
дощем оплаканий, колись був
білим світом...
Цей дощ весняний мертвих не боїться -
Торка їх руки і цілує лиця
І в кожній краплі-
в цій небесній нетлі-
їх мертві очі й губи їхні теплі
стікають в землю
чорну як досада
І в сонну грядку,
і в розломи саду,
який зів'яв
не цвітши й почорнів -
Забуло птаство свій небесний спів.
Скатовані вогнем двори й госпОди
І крик німий,
Й розстріляний господар
І чорне сонце-обгорілий м'яч
ЛучИть у серце,в небеса і води...
І діти - янголи,
і їх вінки-- із глоду,
а матері-лиш тіні на землі
чи нАгад Господу
про кров мого народу -ще не відомщену...
...Ти плачеш, Господи?!!
Я не втішаю- плач!
Усохли наші сльози і молитви,
бо ми не дим на цьому полі битви-
мала утіха, що за муки - рай.
Дай сили, Господи!
І з нами разом - ворогів карай!

Любов Голота, письменниця, журналістка, м. Київ