Згадували Чорновола...
21 грудня у Чернігові, в Музеї боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині, який знаходиться в історичному помешканні обласної організації Народного Руху України (з лютого 1990 р.), проведено круглий стіл до 87-ї річниці від дня народження В’ячеслава Чорновола, державного, громадського та політичного діяча, журналіста, народного депутата України I—III скликань, одного з лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України (посмертно).
У заході, який організовано і проведено зусиллями Музею боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині, обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, обласної організації Народного Руху України та регіонального представника Українського інституту національної пам’яті, зібралися рухівці – борці за незалежність України в XX столітті та просвітяни.
«В’ячеслав Чорновіл зіграв важливу роль в історичних подіях середини 1950—1990-х років, пов’язаних з боротьбою за незалежність України, українським державотворенням. Він народився 24 грудня 1937 року у селі Єрки на Черкащині. Визвольний рух, а потім і національно-демократичні сили Чернігівщини тісно співпрацювали з Чорноволом. Нам важливо зібрати для збірки Музею боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині якнайбільше документів, світлин і спогадів про нього, його діяльність, пов’язану з нашим краєм», — наголосив Сергій Черняков, ведучий круглого столу, заступник голови обласної організації НРУ, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
«В інформаційному просторі України докладно та цікаво розповідається період боротьби за незалежність України В’ячеслава Чорновола. На нашу думку, варто також більше досліджувати та популяризувати його внесок в українське державотворення в 1992—1999 роках. Так, під його керівництвом фракція НРУ в парламенті країни й в цілому у суспільно-політичному житті країни послідовно і безкомпромісно боролася разом із усіма національно-демократичними силами за прийняття Конституції України, яка відповідає національним інтересам саме Українського народу, проти авторитарних антидемократичних тенденцій в державі, захищала права і свободи, за інтеграцію в НАТО і ЄС. Чорновіл завжди боровся проти російських імперських впливів на Україну», — зауважив Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті.
Він також нагадав факт, на який ще на початку російсько-української війни звертав увагу Український інститут національної пам’яті: «Прокурор, який судив Чорновола має звання «Почесний працівник прокуратури України». Другу (1967 р.) і третю (1972 р.) кримінальні справи проти В’ячеслава Чорновола порушив прокурор Львівської області Борис Антоненко (1912—2010 рр.). Свою посаду він обіймав протягом 20 років. Антоненко написав низку книжок про своє прокурорське минуле, боротьбу зі злочинністю і «українськими буржуазними націоналістами». У 2003-му прокурору призначена пенсія згідно із Законом України «За заслуги перед Україною». В червні 2006-му Антоненку оголосив подяку Генеральний прокурор України Олександр Медведько. А в 2007-му йому присвоєно звання «Почесний працівник прокуратури України».
«В’ячеслав Чорновіл багато разів був на Чернігівщині. Його зустрічі, зокрема, проходили в Чернігові, Ніжині, Прилуках. На них приходили сотні і навіть тисячі людей. Особливо активними були тоді комуністи, які намагалися зірвати зустрічі Чорновола. Проте жодного разу це їм не вдалося, навпаки: виступи В’ячеслава Максимовича ставали ще більш емоційними і це дуже впливало на присутніх. Під час президентської виборчої кампанії 1991 року зустріч відбулася в залі Чернігівської обласної ради. А найбільш інтелектуальна була зустріч з професорсько-викладацьким складом Ніжинського університету (тоді педінституту), Чорновіл говорив про те, якою має бути незалежна демократична Україна», — розповів Володимир Ступак, громадський діяч, активіст Просвіти і Руху.
«Працюючи над книгою-біографією Левка Лук’яненка, окремий розділ присвятив стосункам з Чорноволом. Хоча, як не дивно на перший погляд, вони ніде ні в зоні, ні в тюрмах за довгі роки переслідувань не зустрічалися. Це говорить перш за все про те, як багато було тюрем в Совєтському Союзі і як багато було в них українців. У Чорновола і Лук’яненка були принципові розходження, але було головне спільне — боротьба за незалежну і некомуністичну Україну» — підкреслив Василь Чепурний, журналіст, почесний голова Чернігівського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
«Щоб оцінити діяльність політика такого масштабу, як В’ячеслав Чорновіл, потрібен час, а не тільки емоції. Значний час... А час створює міфи. Наше завдання надати більше фактів, спогадів про його діяльність, досягнення і помилки. Крім того, на нас чернігівцях лежить відповідальність за недопущення протиставлення В’ячеслава Чорновола і нашого земляка Левка Лук’яненка. Треба давати обґрунтовану відсіч тим, хто використовує трагічні події напередодні виборів Президента України у 1999 році, що призвело до так званого «розколу», безсумніву, завдяки втручання зовні. Адже ми подолали і це. Інший приклад: протистояння, яке було між прихильниками ОУН(б) і ОУН(м) та поглиблювалося завдяки спецопераціям ворожих спецслужб. Це ті уроки, які в сучасній війні з російським агресором — нащадком Московського царства, Російської імперії та СССР, нашій країни треба засвоїти»» — застеріг Сергій Соломаха, громадський діяч.
«Пригадую, які велелюдні були зустрічі у палаці культури Хіміків з В’ячеславом Чорноволом, як чернігівці уважно і зацікавлено слухали його, блискучого оратора. адже він говорив чітко, емоційно і просто, зрозуміло для всіх. Мені приємно згадати особисті зустрічі з В’ячеславом Максимовичем та його дружиною Атеною Пашко, знаною в Україні поетесою. Пам’ятаю, як на партійній вечірці ми обмінювались враженнями про сьогодення, читали свої вірші. Я тоді подарувала панові В’ячеславу свою збірку поезій «Козачка», яку він попросив підписати на згадку. Маю ще і незабутню фотографію з В’ячеславом Максимовичем у Києві на ІХ Всеукраїнських зборах Руху у грудні 1998 року. Я ніколи не забуду той скорботний похід у столиці до Байкового цвинтаря. 29 березня 1999 року під час похорон нашого лідера, тільки тоді у багатотисячній юрбі і я, і вся Україна збагнули, кого ми втратили, — людину, що палаючим метеором пролетіла крізь нашу історію і залишилася поза часом у вічності і славі» — поділилася своїм спогадом Надія Галковська, громадська діячка і поетеса, авторка тексту знаменитої пісні «Козачка».
Вчителька та громадська діячка Ганна Галковська, яка наприкінці 1990-х років була в Молодому Русі, поділилася враженнями про авторитет та визнання В’ячеслава Чорновола в суспільстві, насамперед в його патріотичних колах.
Ветеран Народного Руху Валентин Ральченко поділився спогадами, як його вражало знання Чорновола в царині літератури і культури: "Людина, що стільки часа провела в тюрмах і концтаборах, так вільно орієнтувалася в течіях і напрямких не тільки літератури, але і всієї культури".
Сергій Печера, громадський діяч і підприємець, наголосив на тому, що в українській традиції століть ми не робимо з відомих, видатних осіб в історії України ікони, не обожнюємо їх, а стараємося об’єктивно оцінити їх внесок, розібрати помилки та хибні кроки виключно з метою засвоєння уроків для сучасників і наступних поколінь.
Учасники круглого столу розпочали захід хвилиною мовчання вшанування пам’яті В’ячеслава Чорновола, всіх борців за незалежність України та її сучасних захисників, а завершили — виконанням Державного гімну України.
Олександр МАЙШЕВ
У заході, який організовано і проведено зусиллями Музею боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині, обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, обласної організації Народного Руху України та регіонального представника Українського інституту національної пам’яті, зібралися рухівці – борці за незалежність України в XX столітті та просвітяни.
«В’ячеслав Чорновіл зіграв важливу роль в історичних подіях середини 1950—1990-х років, пов’язаних з боротьбою за незалежність України, українським державотворенням. Він народився 24 грудня 1937 року у селі Єрки на Черкащині. Визвольний рух, а потім і національно-демократичні сили Чернігівщини тісно співпрацювали з Чорноволом. Нам важливо зібрати для збірки Музею боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині якнайбільше документів, світлин і спогадів про нього, його діяльність, пов’язану з нашим краєм», — наголосив Сергій Черняков, ведучий круглого столу, заступник голови обласної організації НРУ, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
«В інформаційному просторі України докладно та цікаво розповідається період боротьби за незалежність України В’ячеслава Чорновола. На нашу думку, варто також більше досліджувати та популяризувати його внесок в українське державотворення в 1992—1999 роках. Так, під його керівництвом фракція НРУ в парламенті країни й в цілому у суспільно-політичному житті країни послідовно і безкомпромісно боролася разом із усіма національно-демократичними силами за прийняття Конституції України, яка відповідає національним інтересам саме Українського народу, проти авторитарних антидемократичних тенденцій в державі, захищала права і свободи, за інтеграцію в НАТО і ЄС. Чорновіл завжди боровся проти російських імперських впливів на Україну», — зауважив Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті.
Він також нагадав факт, на який ще на початку російсько-української війни звертав увагу Український інститут національної пам’яті: «Прокурор, який судив Чорновола має звання «Почесний працівник прокуратури України». Другу (1967 р.) і третю (1972 р.) кримінальні справи проти В’ячеслава Чорновола порушив прокурор Львівської області Борис Антоненко (1912—2010 рр.). Свою посаду він обіймав протягом 20 років. Антоненко написав низку книжок про своє прокурорське минуле, боротьбу зі злочинністю і «українськими буржуазними націоналістами». У 2003-му прокурору призначена пенсія згідно із Законом України «За заслуги перед Україною». В червні 2006-му Антоненку оголосив подяку Генеральний прокурор України Олександр Медведько. А в 2007-му йому присвоєно звання «Почесний працівник прокуратури України».
«В’ячеслав Чорновіл багато разів був на Чернігівщині. Його зустрічі, зокрема, проходили в Чернігові, Ніжині, Прилуках. На них приходили сотні і навіть тисячі людей. Особливо активними були тоді комуністи, які намагалися зірвати зустрічі Чорновола. Проте жодного разу це їм не вдалося, навпаки: виступи В’ячеслава Максимовича ставали ще більш емоційними і це дуже впливало на присутніх. Під час президентської виборчої кампанії 1991 року зустріч відбулася в залі Чернігівської обласної ради. А найбільш інтелектуальна була зустріч з професорсько-викладацьким складом Ніжинського університету (тоді педінституту), Чорновіл говорив про те, якою має бути незалежна демократична Україна», — розповів Володимир Ступак, громадський діяч, активіст Просвіти і Руху.
«Працюючи над книгою-біографією Левка Лук’яненка, окремий розділ присвятив стосункам з Чорноволом. Хоча, як не дивно на перший погляд, вони ніде ні в зоні, ні в тюрмах за довгі роки переслідувань не зустрічалися. Це говорить перш за все про те, як багато було тюрем в Совєтському Союзі і як багато було в них українців. У Чорновола і Лук’яненка були принципові розходження, але було головне спільне — боротьба за незалежну і некомуністичну Україну» — підкреслив Василь Чепурний, журналіст, почесний голова Чернігівського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
«Щоб оцінити діяльність політика такого масштабу, як В’ячеслав Чорновіл, потрібен час, а не тільки емоції. Значний час... А час створює міфи. Наше завдання надати більше фактів, спогадів про його діяльність, досягнення і помилки. Крім того, на нас чернігівцях лежить відповідальність за недопущення протиставлення В’ячеслава Чорновола і нашого земляка Левка Лук’яненка. Треба давати обґрунтовану відсіч тим, хто використовує трагічні події напередодні виборів Президента України у 1999 році, що призвело до так званого «розколу», безсумніву, завдяки втручання зовні. Адже ми подолали і це. Інший приклад: протистояння, яке було між прихильниками ОУН(б) і ОУН(м) та поглиблювалося завдяки спецопераціям ворожих спецслужб. Це ті уроки, які в сучасній війні з російським агресором — нащадком Московського царства, Російської імперії та СССР, нашій країни треба засвоїти»» — застеріг Сергій Соломаха, громадський діяч.
«Пригадую, які велелюдні були зустрічі у палаці культури Хіміків з В’ячеславом Чорноволом, як чернігівці уважно і зацікавлено слухали його, блискучого оратора. адже він говорив чітко, емоційно і просто, зрозуміло для всіх. Мені приємно згадати особисті зустрічі з В’ячеславом Максимовичем та його дружиною Атеною Пашко, знаною в Україні поетесою. Пам’ятаю, як на партійній вечірці ми обмінювались враженнями про сьогодення, читали свої вірші. Я тоді подарувала панові В’ячеславу свою збірку поезій «Козачка», яку він попросив підписати на згадку. Маю ще і незабутню фотографію з В’ячеславом Максимовичем у Києві на ІХ Всеукраїнських зборах Руху у грудні 1998 року. Я ніколи не забуду той скорботний похід у столиці до Байкового цвинтаря. 29 березня 1999 року під час похорон нашого лідера, тільки тоді у багатотисячній юрбі і я, і вся Україна збагнули, кого ми втратили, — людину, що палаючим метеором пролетіла крізь нашу історію і залишилася поза часом у вічності і славі» — поділилася своїм спогадом Надія Галковська, громадська діячка і поетеса, авторка тексту знаменитої пісні «Козачка».
Вчителька та громадська діячка Ганна Галковська, яка наприкінці 1990-х років була в Молодому Русі, поділилася враженнями про авторитет та визнання В’ячеслава Чорновола в суспільстві, насамперед в його патріотичних колах.
Ветеран Народного Руху Валентин Ральченко поділився спогадами, як його вражало знання Чорновола в царині літератури і культури: "Людина, що стільки часа провела в тюрмах і концтаборах, так вільно орієнтувалася в течіях і напрямких не тільки літератури, але і всієї культури".
Сергій Печера, громадський діяч і підприємець, наголосив на тому, що в українській традиції століть ми не робимо з відомих, видатних осіб в історії України ікони, не обожнюємо їх, а стараємося об’єктивно оцінити їх внесок, розібрати помилки та хибні кроки виключно з метою засвоєння уроків для сучасників і наступних поколінь.
Учасники круглого столу розпочали захід хвилиною мовчання вшанування пам’яті В’ячеслава Чорновола, всіх борців за незалежність України та її сучасних захисників, а завершили — виконанням Державного гімну України.
Олександр МАЙШЕВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |