Згадуючи Стуса

Четверте вересня - річниця Стусового вбивства.

"...Тут є час. І не раз, блукаючи самотою, я перегортаю сторінки життя. Тебе згадую. У метро, вперше. У лісі – з літнім вітром-дощем, де Ти як пантера. І коло Великої Дзвіниці (велич гнітиться доземно, ниць сягає до небес!), і напровесні, з передматеринською задумою (з обличчям першокласниці-школярки, що перед цілим світом завинила дитинячою чистотою погляду і немічністю власної цноти, такою, щойно вийшовши з трамваю, Ти гамірну проходиш автостраду, спустивши долу очі наполохані і несучи торбинку, як портфель!), і на київському морі, переддосвіта, коли я подавався на рибу, а Ти журою заходилася. І на воді, в човні, і щука на доріжці, і плавне Дмитрове «рибка» (вміє він уже вимовляти ж і р?), і картопля в лісі з лосями, і Дмитрик, що тицяв лосиці пук трави «ну їс, їс». І Прохорівка на пристані, і прип’ятський намет, і лижі з Тобою, і лижі втрьох, і соната Бетховена в темряві. І ще, ще, ще…"

Ігор СКРИПНИК