Засновнику бібліотеки і банку відкрили меморіальну дошку
У Петрушині Чернігівського району на День села відкрили меморіальну дошку на честь земляка, відомого громадського діяча, благодійника і мецената Олександра Павловича Карпинського (1835-1883).
Шість років успішно очолював Чернігівську губернську земську управу. Один із засновників Чернігівської громадської бібліотеки (яка сьогодні відома як Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка). Входив до числа засновників і був першим директором Чернігівського міського банку. Утримував стипендіантів Чернігівської земської учительської семінарії.
Сприяв заснуванню «Петрушинсько-Чорторийського ощадно-позикового товариства» (1873 р.), першого в Чернігівському повіті і одного з перших у Чернігівській губернії. Ініціював відкриття в Петрушині двокласного міністерського початкового народного училища з п’ятирічним терміном навчання та забезпечив його належне фінансування.
Поступово його ім’я загубилось у нашаруваннях історії, тим більше, що за радянської влади колишні дворяни були не в пошані. Місцеві старожили пам’ятали лише про «поміщика Карпинського», який переїхав до Чернігова. Оповідали, що про петрушинських людей у нього залишились найкращі спогади. Він відпустив на волю без викупу трьох своїх кріпаків і, аби зробити для селян щось приємне, посприяв, аби саме в Петрушині відкрилося міністерське училище. Так у 1875 р. у непримітному поліському селі відкрився навчальний заклад, який понад чверть століття залишався найбільш престижним навчальним закладом всього Чернігівського повіту, а навчатися сюди ходили учні навіть із доволі віддалених сіл – Івашківки, Тупичева.
Однак пошуки істориків дозволили відновити біографію справжнього Лицаря, людини благородної і щедрої душі, яка всі сили і всі кошти віддала справі покращення життя простого народу, підняттю його культурного та освітнього рівня.
За ініціативи краєзнавця Сергія Горобця наприкінці липня побачив світ біографічний нарис про О.П. Карпинського, що відкрив серію «Відомі петрушинці». Всі 200 примірників видання були безкоштовно розповсюджені в Петрушині з метою якнайширшого поширення інформації про славетного земляка. А 12 серпня спільними зусиллями сільської ради, бібліотеки і вчителів у приміщенні Петрушинської школи відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Олександра Павловича, яку представили односельцям директор школи Володимир Дмитрович Сериченко і колишня вчителька Наталія Павлівна Костюк.
Жителі села із цікавістю сприйняли призабуте ім’я, активно обговорювали постать Олександра Павловича Карпинського та його трагічну долю.
Тим часом Сергій Горобець планує продовжити відкриття маловідомих сторінок минулого села, в якому колись працював учителем історії: «Незабаром сучасному Петрушину виповниться 400 років. За ці майже чотири століття в селі мешкали, за приблизними підрахунками, десь 25 тисяч людей. Серед яких було чимало яскравих і видатних особистостей. Є плани присвятити їм наступні випуски серії нарисів «Відомі петрушинці», а також увічнити пам’ять про них новими меморіальними дошками. Таке повернення до своїх коренів має на меті підтримати селян у нинішні непрості часи, допомогти їм зберегти свою ідентичність і пишатися належністю до села, що має яскраву історію і славне своїми неординарними земляками. Адже якщо ми хочемо аби наступні покоління пам’ятали про нас, то й самі повинні шанобливо ставитися до своїх попередників».
Олександр МАЙШЕВ
Шість років успішно очолював Чернігівську губернську земську управу. Один із засновників Чернігівської громадської бібліотеки (яка сьогодні відома як Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка). Входив до числа засновників і був першим директором Чернігівського міського банку. Утримував стипендіантів Чернігівської земської учительської семінарії.
Сприяв заснуванню «Петрушинсько-Чорторийського ощадно-позикового товариства» (1873 р.), першого в Чернігівському повіті і одного з перших у Чернігівській губернії. Ініціював відкриття в Петрушині двокласного міністерського початкового народного училища з п’ятирічним терміном навчання та забезпечив його належне фінансування.
Поступово його ім’я загубилось у нашаруваннях історії, тим більше, що за радянської влади колишні дворяни були не в пошані. Місцеві старожили пам’ятали лише про «поміщика Карпинського», який переїхав до Чернігова. Оповідали, що про петрушинських людей у нього залишились найкращі спогади. Він відпустив на волю без викупу трьох своїх кріпаків і, аби зробити для селян щось приємне, посприяв, аби саме в Петрушині відкрилося міністерське училище. Так у 1875 р. у непримітному поліському селі відкрився навчальний заклад, який понад чверть століття залишався найбільш престижним навчальним закладом всього Чернігівського повіту, а навчатися сюди ходили учні навіть із доволі віддалених сіл – Івашківки, Тупичева.
Однак пошуки істориків дозволили відновити біографію справжнього Лицаря, людини благородної і щедрої душі, яка всі сили і всі кошти віддала справі покращення життя простого народу, підняттю його культурного та освітнього рівня.
За ініціативи краєзнавця Сергія Горобця наприкінці липня побачив світ біографічний нарис про О.П. Карпинського, що відкрив серію «Відомі петрушинці». Всі 200 примірників видання були безкоштовно розповсюджені в Петрушині з метою якнайширшого поширення інформації про славетного земляка. А 12 серпня спільними зусиллями сільської ради, бібліотеки і вчителів у приміщенні Петрушинської школи відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Олександра Павловича, яку представили односельцям директор школи Володимир Дмитрович Сериченко і колишня вчителька Наталія Павлівна Костюк.
Жителі села із цікавістю сприйняли призабуте ім’я, активно обговорювали постать Олександра Павловича Карпинського та його трагічну долю.
Тим часом Сергій Горобець планує продовжити відкриття маловідомих сторінок минулого села, в якому колись працював учителем історії: «Незабаром сучасному Петрушину виповниться 400 років. За ці майже чотири століття в селі мешкали, за приблизними підрахунками, десь 25 тисяч людей. Серед яких було чимало яскравих і видатних особистостей. Є плани присвятити їм наступні випуски серії нарисів «Відомі петрушинці», а також увічнити пам’ять про них новими меморіальними дошками. Таке повернення до своїх коренів має на меті підтримати селян у нинішні непрості часи, допомогти їм зберегти свою ідентичність і пишатися належністю до села, що має яскраву історію і славне своїми неординарними земляками. Адже якщо ми хочемо аби наступні покоління пам’ятали про нас, то й самі повинні шанобливо ставитися до своїх попередників».
Олександр МАЙШЕВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |