Деревня Юхнове у 1768 р.
Власник деревні Юхнове майор Василь Ханенко вказав в опису 1768 р., що його деревня Юхнове розташована за 7 верст від сотенного містечка Новгородка. Ніякого свого двору в Юхнові Ханенко не мав, тільки 112 невеликих нив (загонів) землі поміж козацькими та новгородськими землями, якраз поміж водомийними ровами, що псують землю. Невеликі нивки Ханенка були поділені ще й на клаптики, тому визначити їх розміри в опису було неможливо. Сінокоси Ханенка були на болоті біля Десни, на 4 стоги сіна, по 20 возів у кожному.
Ханенкові належали в Юхнові 8 дворів та 1 безворова хата, 67 душ (35 ч., 32 ж.) підданих на такі прізвища: Деркач, Дудченко, Крупенко, Мойсеєнко, Черток, Чудеса, Шарпан. У них було 35 старих коней, 4 молодих коней, 1 бик, 11 корів, 18 свиней, 49 вівець. Конопляних городів – 20.
Також в Юхнові нараховувалося 6 дворів та 1 бездворова хата вільних козаків на такі прізвища: Вронський (2 двори), Денисов, Кулага, Мамай, Харченко (2 двори), з них 2 козаки Вронські Кузьма Васильович та Федот Титович були виборними козаками, тобто заможними, здатними нести військову службу за свої кошти, з власним спорядженням, зброєю та кіньми, за що мали привілей не сплачувати податки та не відбувати натуральні повинності.
Усі юхнівські козаки були козаками з предків, з «издревле» визначеними козацькими нивами, сінокосами, гаями… Так найстаріший 70-річний козак-підпомічник Андрій Стефанович Харченко мав у 1768 р. три бортні дубові дерева, тобто вартісні бджоляні дуби, ще 2 рибні калюжі, 3 сінокоси, один з яких заріс гаєм на дрова, за півверсти від Юхнова в Харченковому урочищі. Ще 4 зарослі ділянки землі були в урочищі Ладейне, за версту від Юхнова. Харченко мав 3 городи та 20 нив оранки, на жаль, в опису не вказані в яких саме урочищах. Також не вказані урочища нив усіх інших юхнівських козаків та підданих Ханенка.
Мабуть, назви юхівських урочищ відповідають горбівським. Межа їхніх спільних земель з землями деревні Араповичі проходила так само як нині по яру Бистрий Ровець, який розділяє село Путивськ і крейдяний кар’єр. Так само Бистрий Ровець ще в грамоті 1551 р. визначав межу монастирської рибної ловлі по Десні від Бистрого Ровця до Путивльського перевозу в селі Горбові. Тобто ця ділянка Десни від крейдяного кар’єра до залізничного мосту була риболовною, й нікому на ній, крім монастиря, не дозволялося ловити рибу.
В'ячеслав КИРИЄВСЬКИЙ
Джерела
1. ЦДІАК (Центральний державний історичний архів України), Ф. 57, оп. 1, Генеральний опис Лівобережної України 1765 — 1769 рр., книга 141, арк. 36 зв.-39; книга 147, арк. 685-687.
Andriy Kokotuha позначений.
Ханенкові належали в Юхнові 8 дворів та 1 безворова хата, 67 душ (35 ч., 32 ж.) підданих на такі прізвища: Деркач, Дудченко, Крупенко, Мойсеєнко, Черток, Чудеса, Шарпан. У них було 35 старих коней, 4 молодих коней, 1 бик, 11 корів, 18 свиней, 49 вівець. Конопляних городів – 20.
Також в Юхнові нараховувалося 6 дворів та 1 бездворова хата вільних козаків на такі прізвища: Вронський (2 двори), Денисов, Кулага, Мамай, Харченко (2 двори), з них 2 козаки Вронські Кузьма Васильович та Федот Титович були виборними козаками, тобто заможними, здатними нести військову службу за свої кошти, з власним спорядженням, зброєю та кіньми, за що мали привілей не сплачувати податки та не відбувати натуральні повинності.
Усі юхнівські козаки були козаками з предків, з «издревле» визначеними козацькими нивами, сінокосами, гаями… Так найстаріший 70-річний козак-підпомічник Андрій Стефанович Харченко мав у 1768 р. три бортні дубові дерева, тобто вартісні бджоляні дуби, ще 2 рибні калюжі, 3 сінокоси, один з яких заріс гаєм на дрова, за півверсти від Юхнова в Харченковому урочищі. Ще 4 зарослі ділянки землі були в урочищі Ладейне, за версту від Юхнова. Харченко мав 3 городи та 20 нив оранки, на жаль, в опису не вказані в яких саме урочищах. Також не вказані урочища нив усіх інших юхнівських козаків та підданих Ханенка.
Мабуть, назви юхівських урочищ відповідають горбівським. Межа їхніх спільних земель з землями деревні Араповичі проходила так само як нині по яру Бистрий Ровець, який розділяє село Путивськ і крейдяний кар’єр. Так само Бистрий Ровець ще в грамоті 1551 р. визначав межу монастирської рибної ловлі по Десні від Бистрого Ровця до Путивльського перевозу в селі Горбові. Тобто ця ділянка Десни від крейдяного кар’єра до залізничного мосту була риболовною, й нікому на ній, крім монастиря, не дозволялося ловити рибу.
В'ячеслав КИРИЄВСЬКИЙ
Джерела
1. ЦДІАК (Центральний державний історичний архів України), Ф. 57, оп. 1, Генеральний опис Лівобережної України 1765 — 1769 рр., книга 141, арк. 36 зв.-39; книга 147, арк. 685-687.
Andriy Kokotuha позначений.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |