Замкнуте коло села Слобідки
Проблема кожного села – це голова. У сільського голови немає керівника,крім виборців, а виборців наші керівники у таких обділених увагою ЗМІ краях не бояться. Тому усі наші письмові звернення, публічні запити, усні звернення та прохання, питання на сходах села при свідках чи під диктофон… усе це не заставляє голову Василя Покришку вирішувати ті питання, з якими звертаються жителі нашого села.
Звертаючись до районної адміністрації, ми отримуємо або роз’яснення, або наші звернення переправляють нашому голові. Круг замкнутий. Таким чином голова робить покращення у селі де сам живе (це Стара Талалаївка), і де виборців більше у три рази. Хоча наша сільська рада у районі одна з найбагатших, на три села отримує приблизно 2 млн, але поки тільки у Старій Талалаївці будуються дороги,тротуари, вуличне освітлення (навіть церква уночі світиться), підведено газ,є працююча церква, будинок культури з гуртками для дорослих та дітей тавиставами і заходами і т д.. а у нашому селі Слобідка немає нічого.
Точніше щось є, але на папері. Наприклад на папері нам підвели газ..на папері зробили документи на водогін… на папері працює сільський клуб-бібліотека… на папері відбувся ремонт у клубі (може він і справді там є, але за завжди зачиненими дверми цього не побачити).. на папері робиться обкошування та грейдерування.
Так і живемо з земляними (переважно глина) дорогами, з непрацюючим клубом-бібліотекою, з глиною у водопроводі (бо гроші на виготовлення документів списали, а зробить не зробили, і тому на баланс ніхто такий водогін не візьме і ніхто не зробить перевірку води), з відібраними ставами, з розпаханими по городи полями, без газу, без церкви (купол впав) , з не обкошуваним узбіччям і т.д. А між тим у нас одна сільська рада (один бюджет), і права у всіх жителів рівні (і бюджет між селами повинен розподілятися порівну).
Тому цими днями ми штурмуємо району адміністрацію, та Уповноваженого Верховною Радою України з питань прав та свобод по питанню наших прав та свобод, які страждають. Адже кожна дитина, кожен дорослий має такі самі права, навіть, якщо б на усе село була тільки 1 людина. А в нас тільки дітей 31 душа.
Павло КОЧЕРЖЕНКО,
село Слобідка Талалаївського району.
Звертаючись до районної адміністрації, ми отримуємо або роз’яснення, або наші звернення переправляють нашому голові. Круг замкнутий. Таким чином голова робить покращення у селі де сам живе (це Стара Талалаївка), і де виборців більше у три рази. Хоча наша сільська рада у районі одна з найбагатших, на три села отримує приблизно 2 млн, але поки тільки у Старій Талалаївці будуються дороги,тротуари, вуличне освітлення (навіть церква уночі світиться), підведено газ,є працююча церква, будинок культури з гуртками для дорослих та дітей тавиставами і заходами і т д.. а у нашому селі Слобідка немає нічого.
Точніше щось є, але на папері. Наприклад на папері нам підвели газ..на папері зробили документи на водогін… на папері працює сільський клуб-бібліотека… на папері відбувся ремонт у клубі (може він і справді там є, але за завжди зачиненими дверми цього не побачити).. на папері робиться обкошування та грейдерування.
Так і живемо з земляними (переважно глина) дорогами, з непрацюючим клубом-бібліотекою, з глиною у водопроводі (бо гроші на виготовлення документів списали, а зробить не зробили, і тому на баланс ніхто такий водогін не візьме і ніхто не зробить перевірку води), з відібраними ставами, з розпаханими по городи полями, без газу, без церкви (купол впав) , з не обкошуваним узбіччям і т.д. А між тим у нас одна сільська рада (один бюджет), і права у всіх жителів рівні (і бюджет між селами повинен розподілятися порівну).
Тому цими днями ми штурмуємо району адміністрацію, та Уповноваженого Верховною Радою України з питань прав та свобод по питанню наших прав та свобод, які страждають. Адже кожна дитина, кожен дорослий має такі самі права, навіть, якщо б на усе село була тільки 1 людина. А в нас тільки дітей 31 душа.
Павло КОЧЕРЖЕНКО,
село Слобідка Талалаївського району.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |