З роси і з води, з Десни і із Судості!

Він любить свій край. Бо край цей - український. Але на відміну від простої географії, яка, звісно, включає Новгород- Сіверщину до українського ареалу, він знає свій край глибинно - від козацтва, від Стародубського полку, від подвижників українського духу, що тут творили і серед них знає своїх родичів - і репресованих антиукраїнською владою, і тих, які вижили та продовжили просвітницьку місію, як його мама, що таємно носила дивне, незафіксоване у загсівських довідниках ім'я...

Мова про Бориса Домоцького, якому вчора виповнилося 60 років.

Учитель, директор школи, краєзнавець, рухівець і просвітянин, батько успішного чернігівського завуча школи і автор книги з історії краю, депутат районної ради, заступник голови районної адміністрації на короткий період (таких довго у владі не терплять!) - це все Борис Степанович Домоцький.

Новгород- Сіверщина - це не тільки край давньої (проте призабутої) української історії, яку Домоцький не дає звести до русифікованого "Слова о полку Ігоревім" (бо насправді це твір давньої української літератури). Це ще й край неляканих русофільських бюрократів - пригадую, як у "Голосі України" я вмістив статтю про обнімашки місцевої влади з агентами русского міра на кордоні, де їм ця влада щедро наділила землю, мовляв, для відродження хутора...

Тому українським патріотам тут не просто - оно і пред війною міська голова люб'язно приймала лідера московської агентури з ОПЗЖ Юрія Бойка...

Тож пригадую, як на одних виборах Борис Домоцький виступав у Грем'ячі, що ніколи не відзначався українськістю - говорив, звісно, українською, але так зі сцени роздавав підсрачники місцевій владі, що й у Грем'ячі знайшлися ті, що за нього проголосували і в результаті у районній раді ефективно діяла фракція Української Народної партії (так тоді звався Народний Рух).

А його дослідження рідного краю досі ніким не перевершене і навіть не повторене. Шкода, що вийшла тільки перша частина, яку профінансувала світлої пам'яті канадійська українка Фішер - Слиж. Друга частина чекає видавця...

Я радий мати такого надійного друга і, знаєте, це немало вартує, коли на представленні своєї книги у сосницькому музеї Довженка раптом помічаю серед слухачів Бориса, що спеціально приїхав з Новгорода- Сіверського. Сподіваюсь, ще зустрінемось - і в Новгороді, і на загадковій криниці, і на Судості, а може й на звільненій від російських окупантів Стародубщині за Грем'ячем...

Василь ЧЕПУРНИЙ