З читацького щоденника провінціала: Генрик Сенкевич
Дуже цікава постать польської літератури, яку ми знаємо завдяки фільму Єжи Гофмана за його романом "Вогнем і мечем". Хоча взагалі- то роман цей антиукраїнський, бо показаний як героїчно польська шляхта "втихомирювала" українське козацтво, проте сам автор не міг втриматися, щоб не показати красивого нашого полковника Івана Богуна (у фільмі його грає харизматичний російський актор Домагаров).
Але постать Генрика Сенкевича цікава ще й тим, що змушує задуматися над впливом національного, родового походження на долю людини. Він то письменник польський і класик польської літератури, але зовсім не поляк. Власне, як і Адам Міцкевич ( до речі, характерно, що стаття Івана Франка про Міцкевича має назву "Поет зради", як і те, що в совєтський час цю статтю не включили в 50- томне зібрання творів Франка). Сенкевич же по батьку - татарин із вихрестів з ісламу, по матері - білорус із Цецишовських. Може тому його батьківська кочова кров і гнала по світу: Сенкевич жив навіть на Занзібарі, а ще в Румунії, Італії, Болгарії, Єгипті, Франції, Греції...
Ну, як це часто буває з інородцями - був поляком більшим за поляків. Скажімо, боровся з українцями Львова, які домагалися власного університету і навіть Віденський суд, який рідко ставав на сторону українців, присудив йому 30 діб арешту з правом заміни на 300 крон штрафу за образу честі й гідності студентів- українців (це 1907 рік).
1905 року він став Нобелівським лавреатом, але, як бачимо, суд на це не дуже зважив... Премію ж отримав за зображення епосу - його трилогія досі є культовою в Польщі: "Вогнем і мечем" про боротьбу з українцями, "Потоп" - про війну зі шведськими окупантами, "Пан Володийовський" - подвиги шляхти під час нападу турків. Не знаю, чи є в польській літературі поляк, який би так широко описав польські війни...
Є ще в нього роман, який дуже цінували російські класики - "Без догми". А я його не дочитав - така тягуча, сіра мура героя- декадента. Недарма він так припав до смаку росіянам...
Гнаний собою по світу, він і помер не в Польщі, але був перепохований такий в Польщі. Хоча родом з Підляшшя, яке було українсько- білоруським...
Сьогодні 180 років Генрику Адаму Александру Піусу Сенкевичу.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Але постать Генрика Сенкевича цікава ще й тим, що змушує задуматися над впливом національного, родового походження на долю людини. Він то письменник польський і класик польської літератури, але зовсім не поляк. Власне, як і Адам Міцкевич ( до речі, характерно, що стаття Івана Франка про Міцкевича має назву "Поет зради", як і те, що в совєтський час цю статтю не включили в 50- томне зібрання творів Франка). Сенкевич же по батьку - татарин із вихрестів з ісламу, по матері - білорус із Цецишовських. Може тому його батьківська кочова кров і гнала по світу: Сенкевич жив навіть на Занзібарі, а ще в Румунії, Італії, Болгарії, Єгипті, Франції, Греції...
Ну, як це часто буває з інородцями - був поляком більшим за поляків. Скажімо, боровся з українцями Львова, які домагалися власного університету і навіть Віденський суд, який рідко ставав на сторону українців, присудив йому 30 діб арешту з правом заміни на 300 крон штрафу за образу честі й гідності студентів- українців (це 1907 рік).
1905 року він став Нобелівським лавреатом, але, як бачимо, суд на це не дуже зважив... Премію ж отримав за зображення епосу - його трилогія досі є культовою в Польщі: "Вогнем і мечем" про боротьбу з українцями, "Потоп" - про війну зі шведськими окупантами, "Пан Володийовський" - подвиги шляхти під час нападу турків. Не знаю, чи є в польській літературі поляк, який би так широко описав польські війни...
Є ще в нього роман, який дуже цінували російські класики - "Без догми". А я його не дочитав - така тягуча, сіра мура героя- декадента. Недарма він так припав до смаку росіянам...
Гнаний собою по світу, він і помер не в Польщі, але був перепохований такий в Польщі. Хоча родом з Підляшшя, яке було українсько- білоруським...
Сьогодні 180 років Генрику Адаму Александру Піусу Сенкевичу.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |