З 30 червня історія могла б бути іншою...

Чи то проголошення чи то відновлення української Держави у Львові людьми із ОУН(б) викликало злість та роздратування не лише у німців, але й збурило решту українських націонал-соціалістичних партій та консервативно-революційних спільнот й якось не прийнято згадувати, що й Андрій Мельник й Тарас Боровець схвально відгукувалися про те, що й Степана Бандеру й Ярослава Стецька було заарештовано німцями.

Ті українці, що працювали, безпосередньо, в абвері (зокрема, Юрій Горлис-Горський) згадували про марні спроби свої переконати керівництво ОУН (б) у тому, що відновлювати або ж проголошувати Українську Державу треба не у провінційному, польському Львові, але у золотоверхому варягоруському Києві й робити це варто тоді, коли вермахт перейде Волгу, але геть не тоді коли вермахт ще не дійшов до Дніпра.

Ще менше та ще скупіше у нас згадується й те, що саме від бандерівського відновлення більш ніж химерної та примарної держави вісімдесят років тому бере свій початок братовбивча війна між обома фракціями ОУН, яка не лише унеможливила повноцінну та успішну боротьбу за українську справу, але й примусила головного нашого союзника тоді порівняти українців із "родиною кроликів" - й на жаль, Фюрер мав цілковиту рацію, говорячи це. Історія могла бути іншою.

Ігор СКРИПНИК