Воли
Художник Іван Бровді розповідав мені:
«Були в мого діда угорські воли. Величезні, сиві, круторогі. Розмах рогів – як розкинуті руки людини. А стайня була невелика, двері вузькі – на корову. То віл, коли повертався з поля, щоразу ставав перед входом на коліна, втягував у себе широке черево, обертав голову боком і рогом уперед сунув до стайні. Там підводився, розправляв роги і втішено ревів – дома! А вранці на подвір’ї таким же робом ставав на коліна і смиренно чекав, поки одягнуть на нього ярмо. Коліна в них були в чорних твердих мозолях...
Згадуючи, я собі думаю: чи ми не ті ж воли, що споконвіку слухняно дають себе запрягати, а відтак удячно ремигають біля убогих ясел…»
"Збирання попілинок".
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
«Були в мого діда угорські воли. Величезні, сиві, круторогі. Розмах рогів – як розкинуті руки людини. А стайня була невелика, двері вузькі – на корову. То віл, коли повертався з поля, щоразу ставав перед входом на коліна, втягував у себе широке черево, обертав голову боком і рогом уперед сунув до стайні. Там підводився, розправляв роги і втішено ревів – дома! А вранці на подвір’ї таким же робом ставав на коліна і смиренно чекав, поки одягнуть на нього ярмо. Коліна в них були в чорних твердих мозолях...
Згадуючи, я собі думаю: чи ми не ті ж воли, що споконвіку слухняно дають себе запрягати, а відтак удячно ремигають біля убогих ясел…»
"Збирання попілинок".
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |