... І Стародубщина буде буферною зоною
За збігом, є щось навіть символічне в тому, щоб приїхати рятуватись із київського крижаного апокаліпсису до Львова - саме на День Соборности.
І не треба трусити тут мені ботівськими методичками. )) Є прості, необорні факти: є єдина країна, яку нам б'ють-б'ють, як золоте яйце Курочки Ряби, і все ніяк розбити не можуть (і трумпу не вдасться, і окуповані території повернем, і "буферна зона" ще обов'язково буде на вкрадених у нас у минулому столітті землях Стародубщини й Північної Слобожанщини, доки триватиме їх реадаптація!), - і є ця моя країна, і тримається купи, на подив одних і злість інших, завдяки тому, що 107 років тому українці, які перед тим цілу Першу Світову були провоювали одні проти одних під прапорами і в мундирах чужих імперій, поклялись перед лицем св. Софії, що "Ніколи знову!" - і, попри черговий поділ у Ризі 1921 р. і всі наступні спроби обнулити нашу соборність назад до кондиції кількох провінцій у складі "великих держав", - в цілому, як спільнота, звідтоді і донині вірність цій клятві - таки, нівроку, зберегли. Спасибі за це і предкам, і сучасникам.
(Клятвопродавці з обох сторін - як ті, хто за медведчуківські срібняки рихтував нам "Галицьку Народну Республіку", так і ті, хто зараз воює "в апалчєнцах" і шле з московії ракети на рідні міста й села, - це не більш, ніж "витратний матеріал" історії, спромогтися на реалізацію кремлівського сценарію "гражданскайвойни", попри солідну меркель-штайнмаєрівську підтримку, їм однаково не вдалося, - і ніколи нікому вже більше не вдасться: що як що, а це цілком очевидно, і трохи навіть дивно, що рашистське повномасштабне вторгнення так мало розглядається у нас саме як ПОРАЗКА попереднього їхнього плану - поділу "по Дніпру" чи "по Збручу"...)
І ще дуже сподіваюся, що хтось напише добру книжку про ЗСУ як нашу найнадійнішу "школу Соборности" - де Україна з різних кінців-куточків-діалектів стяглася в кулак і побачила себе як цілість - таку різну, таку невичерпну, і таку єдину.
Тож із Днем Соборности нас - усіх, хто вважає себе українцем!
Оксана ЗАБУЖКО
І не треба трусити тут мені ботівськими методичками. )) Є прості, необорні факти: є єдина країна, яку нам б'ють-б'ють, як золоте яйце Курочки Ряби, і все ніяк розбити не можуть (і трумпу не вдасться, і окуповані території повернем, і "буферна зона" ще обов'язково буде на вкрадених у нас у минулому столітті землях Стародубщини й Північної Слобожанщини, доки триватиме їх реадаптація!), - і є ця моя країна, і тримається купи, на подив одних і злість інших, завдяки тому, що 107 років тому українці, які перед тим цілу Першу Світову були провоювали одні проти одних під прапорами і в мундирах чужих імперій, поклялись перед лицем св. Софії, що "Ніколи знову!" - і, попри черговий поділ у Ризі 1921 р. і всі наступні спроби обнулити нашу соборність назад до кондиції кількох провінцій у складі "великих держав", - в цілому, як спільнота, звідтоді і донині вірність цій клятві - таки, нівроку, зберегли. Спасибі за це і предкам, і сучасникам.
(Клятвопродавці з обох сторін - як ті, хто за медведчуківські срібняки рихтував нам "Галицьку Народну Республіку", так і ті, хто зараз воює "в апалчєнцах" і шле з московії ракети на рідні міста й села, - це не більш, ніж "витратний матеріал" історії, спромогтися на реалізацію кремлівського сценарію "гражданскайвойни", попри солідну меркель-штайнмаєрівську підтримку, їм однаково не вдалося, - і ніколи нікому вже більше не вдасться: що як що, а це цілком очевидно, і трохи навіть дивно, що рашистське повномасштабне вторгнення так мало розглядається у нас саме як ПОРАЗКА попереднього їхнього плану - поділу "по Дніпру" чи "по Збручу"...)
І ще дуже сподіваюся, що хтось напише добру книжку про ЗСУ як нашу найнадійнішу "школу Соборности" - де Україна з різних кінців-куточків-діалектів стяглася в кулак і побачила себе як цілість - таку різну, таку невичерпну, і таку єдину.
Тож із Днем Соборности нас - усіх, хто вважає себе українцем!
Оксана ЗАБУЖКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |