Візантійщина Томосу
31 травня профілонило мимо в очікуванні Томосу Вселенського патріарха українському православ’ю. Знаючі люди запевнили: засідання синоду константинопольської Церкви проходить і 1 червня. Пройшло. Тихо. Ще більш знаючі запевняють, що синод засідає щомісяця – тож рішення має бути в кінці червня. А Президент повторює, що чекає до 28 липня – дня хрещення України – Руси.
Між тим певні подвижки відбуваються – малопомітні, бува, наче й мало дотичні до цікавої нам теми, та все ж вони як той пісочок у годиннику.
Скажімо, із зали цього синоду просочилася рішучість Вселенського патріарха надати Томос Македонській церкві, яка вже є автокефальною з 1967 року і цього категорично не хоче допустити Сербська церква. Її патріарх Іриней, отримуючи у Москві премію (читай – хабара), добалакався до такої ікономії, що визнання української автокефалії буде розколом слов’янства (а чого не арійства чи індоєвропейської спільности?). Розколом вселенського православ’я погрожує Москва – її глава церковного «міністерства зовнішніх справ» митрополит Іларіон (Алфєєв) так і сказав.
То може Вселенський патріарх злякався? Проте він подає чіткий (по-церковному, по-дипломатичному чіткий) сигнал: коли приїхали до нього прихожани УПЦ МП зі своїм єпископом з Рівненської області із заявами проти автокефалії – він і не вийшов. А коли приїхала група мирян Обухівського району Київської області з підписами за автокефалію української церкви, вірян Київського патріархату, до речі, - Варфоломій I благословив їх просфурою, говорив з ними, їх приймали на острові Халкі, де навчальна столиця константинопольської церкви.
Папа Римський Франциск (Берґольо) підняв у статусі греко-католицьку єпархію у Македонії – тож таки він в курсі, що надання автокефалії Македонській православній церкві буде. Але тут же заявив, що він проти розколу РПЦ, тим самим вкотре поставивши українських греко- католиків у ситуацію вибору: з ким ви? З Папою чи з українським Патріархом? Чи ви готові виконати заповіт митрополита Андрея (Шептицького) про єдиного Патріарха у Києві?
Певна річ, йдучи на визнання українського православ’я автокефальним, Вселенський патріарх давно прорахував усі ризики. В тому числі і єресь московського розколу – ну, підгребуть вони, можливо, сербів, можливо, маленьку церкву Чеських земель і Словаччини, ну ще контрольованого Асадом антіохійського патріарха (але це дуже не факт, враховуючи, що основні його парафії – у США). І все. Москва має уже вкорочені кігті – на церковному орлі також.
А чому нема Томосу 31 травня? По-перше, а хто сказав, що його нема? Не оголошений – це правда, але не факт, що не проголосований. А по-друге, греки – творці і Візантії і візантійщини. Московщину візантійщина переборе. Терпіння, панове, пакі і пакі!
Василь ЧЕПУРНИЙ
Між тим певні подвижки відбуваються – малопомітні, бува, наче й мало дотичні до цікавої нам теми, та все ж вони як той пісочок у годиннику.
Скажімо, із зали цього синоду просочилася рішучість Вселенського патріарха надати Томос Македонській церкві, яка вже є автокефальною з 1967 року і цього категорично не хоче допустити Сербська церква. Її патріарх Іриней, отримуючи у Москві премію (читай – хабара), добалакався до такої ікономії, що визнання української автокефалії буде розколом слов’янства (а чого не арійства чи індоєвропейської спільности?). Розколом вселенського православ’я погрожує Москва – її глава церковного «міністерства зовнішніх справ» митрополит Іларіон (Алфєєв) так і сказав.
То може Вселенський патріарх злякався? Проте він подає чіткий (по-церковному, по-дипломатичному чіткий) сигнал: коли приїхали до нього прихожани УПЦ МП зі своїм єпископом з Рівненської області із заявами проти автокефалії – він і не вийшов. А коли приїхала група мирян Обухівського району Київської області з підписами за автокефалію української церкви, вірян Київського патріархату, до речі, - Варфоломій I благословив їх просфурою, говорив з ними, їх приймали на острові Халкі, де навчальна столиця константинопольської церкви.
Папа Римський Франциск (Берґольо) підняв у статусі греко-католицьку єпархію у Македонії – тож таки він в курсі, що надання автокефалії Македонській православній церкві буде. Але тут же заявив, що він проти розколу РПЦ, тим самим вкотре поставивши українських греко- католиків у ситуацію вибору: з ким ви? З Папою чи з українським Патріархом? Чи ви готові виконати заповіт митрополита Андрея (Шептицького) про єдиного Патріарха у Києві?
Певна річ, йдучи на визнання українського православ’я автокефальним, Вселенський патріарх давно прорахував усі ризики. В тому числі і єресь московського розколу – ну, підгребуть вони, можливо, сербів, можливо, маленьку церкву Чеських земель і Словаччини, ну ще контрольованого Асадом антіохійського патріарха (але це дуже не факт, враховуючи, що основні його парафії – у США). І все. Москва має уже вкорочені кігті – на церковному орлі також.
А чому нема Томосу 31 травня? По-перше, а хто сказав, що його нема? Не оголошений – це правда, але не факт, що не проголосований. А по-друге, греки – творці і Візантії і візантійщини. Московщину візантійщина переборе. Терпіння, панове, пакі і пакі!
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |