Вітрила на Десні
Мати власну яхту і майже кожного вихідного виходити на ній у плавання — зовсім не розкіш і не привід для «понтів», як ми звикли про це думати, вважає Геннадій Добровинський, голова Чернігівського яхт-клубу. Цей чоловік за освітою програміст і системний аналітик, довгий час працював за спеціальністю, був керівником багатьох проектів. А нині він займається справою, яка приносить надзвичайне задоволення, — ходінням під вітрилами. Трохи більше ніж рік тому в Чернігові зареєстрували яхт-клуб. Здавалося б, які яхти на півночі України, де немає моря… Геннадій Добровинський переконує мене, що насправді всі цивілізовані європейські містечка мають яхт-клуби, а невеличкий човен з вітрилом обходиться не дорожче за пристойний велосипед. У своєму інтерв’ю він розповідає про яхти для далекого плавання і яхти для «понтів», про відчуття людини, яка опиняється на вітрильному човнику посеред моря, а також про успішну участь у міжнародній регаті чернігівських яхтсменів.
Чому яхта асоціюється з «понтами»?
— У мене асоціація з яхтою: море, білий вітрильник, великий і дорогий, на палубі лежить дівчина в бікіні…
— І п’є мартіні?
— Точно.
— Це в багатьох така асоціація. Я свого часу провів на цю тему дослідження. Є Інтернет-сайти, де викладається інформація про торгівлю яхтами в різних країнах. Я поглянув на статистику. У Європі — наприклад, у Німеччині — купують яхти в середньому 8 м завдовжки, нова коштує 30 тисяч євро, б/в у робочому стані можна купити за 2 – 3 тисячі доларів. Тобто фактично як автомобіль. Це типова пропозиція для Німеччини. Типова яхта, яку купують в Україні, — метрів 25 завдовжки, вартістю в мільйонах євро. Різниця тільки в тому, що у нас таких розкішних яхт буде купуватися 5 штук, а в Німеччині маленьких — багато тисяч. Така ситуація на ринку. Тому зрозуміло, що при слові «яхта» в українців з’являється думка: «Підняти на вили таких яхтсменів». У Європі ти нікого не здивуєш тим, що маєш яхту. Сказане «Я ходжу під вітрилом» буде сприйнято так, ніби ти кажеш: а я катаюсь на велосипеді чи футболом займаюсь.
— Це не ознака «крутизни»?
— Абсолютно. До того ж яхт такого розміру, які в Україні виставляються на продаж, там на ринку взагалі не пропонують. Ось, наприклад, регата «Одеса – Батумі», на якій ми досить успішно виступили, зайняли 3 місце. На участь у регаті було заявлено 15 яхт, серед них — судна ціною у сотні тисяч. Але більшість із них ходять з Одеси в Одесу — від Потьомкінських сходів далеко не відходять. Наш човен в Одеському порту сприймався крихітним порівняно з тими яхтами. І ми бачили, як ними користуються (справді, як ви говорите): увечері туди приїжджають дівчата в бікіні, навіть на шпильках, там накривається «полянка», і люди сидять, культурно відпочивають за столом. Що таке правити яхтою під час шторму, що таке хвиля, яка накриває вас з головою, повністю заливаючи водою, наскільки це красиво і водночас страшно — вони про це не знають.
Вікторія ГАВРИК
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 20 вересня
| Читайте також |
| Коментарі (0) |