Війна на фоні бабиного літа

Останні дні бабиного літа. Іду проспектом Перемоги, насолоджуюсь сонцем, теплом, золотим вбранням дерев. І, напевно, не лише я одна. Ось модно вдягнена молода пара - сміються одне до одного. Сім'я з малям у вінку з жовтого кленового листя - повертаються з прогулянки. Хлопці- студенти весело базікають про щось своє - до сесії ще ж далеко...
І раптом серед всього цього мирного буття - ВОНИ. На автобусній зупинці хлопці і дівчата у військових строях, з великими рюкзаками і згорнутими карематами. І серце защемило, і на душі стало тоскно.

Мимоволі зупинилася:
- Може, туди, на Схід? - спитала у дівчини, що стояла скраю.
- Та ні, оце повернулися! - видихнула вона. І ми обнялися.

І очі стали вологими. В усякому разі, у мене.
- З поверненням! І дякуємо вам!
А, побачивши, що на нас дивляться інші з цього суворого гурту, додала:
- Бережи вас, Господь!

Любов САКУН