Мар'їнка
1978 рік. Відрядження
Після третього курсу студентам нашого факультету належало проходити виробничу практику в обласних газетах. Прекрасна нагода набути журналістського досвіду і повчитися у старших колег. Ми з подругою Ніночкою обрали Донецьк, газету "Социалистический Донбасс".
Одного дня викликає мене до себе керівник нашої практики Наум Маркович і каже: "Любове Іванівно, в Мар'їнці завтра свято першого снопа. Вранці - туди. Підготуєте репортаж з місця події. Оформлюйте відрядження. Це недалеко - всього 28 км. Автобуси за розкладом... І окуляри, окуляри не забудьте! В них виглядаєте солідніше. Ми ж партійна газета!".
Чесно кажучи, їхати в якусь Мар'їнку, в спеку та ще на приміському автобусі мені не дуже кортіло. Та що поробиш! Запропонувала подрузі їхати разом (вдвох веселіше!). А оскільки у неї ніякого завдання на цей день не було, вона з радістю погодилася скласти мені компанію...
Свято вийшло на славу! Серед всього іншого запам'ятався нам хлібний коровай на українському рушнику - високий, з золотою скоринкою і візерунками у вигляді колосків. А смачний! По завершенні свята студенток частували ним з молоком... Словом, відрядження вдалося. Щоправда, наступного дня моя подруга отримала добрий прочухан від Найма Марковича - за "порушення дисципліни" (поїхала, не спитавшись!). Але провину нам пробачили, бо репортаж вийшов таки непоганий - "гвіздок" номера... Минули роки, і ми часто, сміючись, згадували з Ніночкою це наше відрядження, Мар'їнку, її щирих і гостинних людей.
2014 -й. "Освободители" прийшли
На 5-му курсі університету моя подруга вийшла заміж за хлопця з Донецька. Виростили двох доньок, дочекалися онуків. Мали дачу, збудовану власними руками. Чудовий сад.
- Здогадайся, де моя дача? - зателефонувала мені якось Ніночка. - Під Мар'їнкою! Бачила б ти, які у нас яблука! Червоні, соковиті, солодкі! А які сусіди! Можна й не садити городину - позносять нам всього до машини. "Ви ж працюєте, вам ніколи!- кажуть, - а у нас он скільки всього наросло!"
У 2014-ому, після приходу "освободителей", їздити машиною в Донецьку стало небезпечно. Конфіскують, і добре, як не поб'ють. А відвідати свою дачу так хотілося! Якось дісталися вже до неї. Подивилися на те, що там залишилося - заплакали. Набрали хоч яблук - як раз вже достигли... Повертаються назад. Аж дорогу заступили двоє з автоматами:
- Куда- а-аткуда-зачем?
- Да вот, на дачу ходили, яблоки несем... Угощайтесь, - струхнув чоловік.
Зазирнули в сумки, покопирсалися.
- А мы вот вас можем лимонками угостить, - зареготали гидко. І підкидають щось догори.
Ніночка розгубилася:
- Какими лимонами?
Чоловік смикнув за рукав: "Ходім скоріше!".
2021 рік
Сьогодні в м. Мар'їнці вже ніхто не проводить свят першого снопа. Яке свято, який врожай, якщо хлібні поля заміновані! Сьомий рік тут йде війна, розпочата після втогнення російських збройних формувань. І хоча місто звільнене Збройними силами України 5 серпня 2014 року, до цієї дати воно не раз переходило з «рук в руки». За нього йшли запеклі бої. І зараз час від часу місто обстрілюється окупантами та терористами з Донецька. Два дні тому по ньому знову гатили з гранотометів. Поцілили в цивільного... Вже в котрого!
А тим часом г. Путін продовжує співати свою брехливу "пісню" про "защиту русскоговорящих", нести ахінею про необхідність "обеспечить интересы русскоязычного населения юго-востока Украины". Мало того, подає позов до Європейського суду з прав людини проти України... Та чи розбирають його гармати в кого поцілюють - в Іваненка чи Іванова? Чиї діти залишаються сиротами - Сидоренка чи Сидорова? Чий будинок руйнують - Петренка чи Петрова? В Мар'їнці таких будинків чимало... "Захистили".
Любов САКУН
Після третього курсу студентам нашого факультету належало проходити виробничу практику в обласних газетах. Прекрасна нагода набути журналістського досвіду і повчитися у старших колег. Ми з подругою Ніночкою обрали Донецьк, газету "Социалистический Донбасс".
Одного дня викликає мене до себе керівник нашої практики Наум Маркович і каже: "Любове Іванівно, в Мар'їнці завтра свято першого снопа. Вранці - туди. Підготуєте репортаж з місця події. Оформлюйте відрядження. Це недалеко - всього 28 км. Автобуси за розкладом... І окуляри, окуляри не забудьте! В них виглядаєте солідніше. Ми ж партійна газета!".
Чесно кажучи, їхати в якусь Мар'їнку, в спеку та ще на приміському автобусі мені не дуже кортіло. Та що поробиш! Запропонувала подрузі їхати разом (вдвох веселіше!). А оскільки у неї ніякого завдання на цей день не було, вона з радістю погодилася скласти мені компанію...
Свято вийшло на славу! Серед всього іншого запам'ятався нам хлібний коровай на українському рушнику - високий, з золотою скоринкою і візерунками у вигляді колосків. А смачний! По завершенні свята студенток частували ним з молоком... Словом, відрядження вдалося. Щоправда, наступного дня моя подруга отримала добрий прочухан від Найма Марковича - за "порушення дисципліни" (поїхала, не спитавшись!). Але провину нам пробачили, бо репортаж вийшов таки непоганий - "гвіздок" номера... Минули роки, і ми часто, сміючись, згадували з Ніночкою це наше відрядження, Мар'їнку, її щирих і гостинних людей.
2014 -й. "Освободители" прийшли
На 5-му курсі університету моя подруга вийшла заміж за хлопця з Донецька. Виростили двох доньок, дочекалися онуків. Мали дачу, збудовану власними руками. Чудовий сад.
- Здогадайся, де моя дача? - зателефонувала мені якось Ніночка. - Під Мар'їнкою! Бачила б ти, які у нас яблука! Червоні, соковиті, солодкі! А які сусіди! Можна й не садити городину - позносять нам всього до машини. "Ви ж працюєте, вам ніколи!- кажуть, - а у нас он скільки всього наросло!"
У 2014-ому, після приходу "освободителей", їздити машиною в Донецьку стало небезпечно. Конфіскують, і добре, як не поб'ють. А відвідати свою дачу так хотілося! Якось дісталися вже до неї. Подивилися на те, що там залишилося - заплакали. Набрали хоч яблук - як раз вже достигли... Повертаються назад. Аж дорогу заступили двоє з автоматами:
- Куда- а-аткуда-зачем?
- Да вот, на дачу ходили, яблоки несем... Угощайтесь, - струхнув чоловік.
Зазирнули в сумки, покопирсалися.
- А мы вот вас можем лимонками угостить, - зареготали гидко. І підкидають щось догори.
Ніночка розгубилася:
- Какими лимонами?
Чоловік смикнув за рукав: "Ходім скоріше!".
2021 рік
Сьогодні в м. Мар'їнці вже ніхто не проводить свят першого снопа. Яке свято, який врожай, якщо хлібні поля заміновані! Сьомий рік тут йде війна, розпочата після втогнення російських збройних формувань. І хоча місто звільнене Збройними силами України 5 серпня 2014 року, до цієї дати воно не раз переходило з «рук в руки». За нього йшли запеклі бої. І зараз час від часу місто обстрілюється окупантами та терористами з Донецька. Два дні тому по ньому знову гатили з гранотометів. Поцілили в цивільного... Вже в котрого!
А тим часом г. Путін продовжує співати свою брехливу "пісню" про "защиту русскоговорящих", нести ахінею про необхідність "обеспечить интересы русскоязычного населения юго-востока Украины". Мало того, подає позов до Європейського суду з прав людини проти України... Та чи розбирають його гармати в кого поцілюють - в Іваненка чи Іванова? Чиї діти залишаються сиротами - Сидоренка чи Сидорова? Чий будинок руйнують - Петренка чи Петрова? В Мар'їнці таких будинків чимало... "Захистили".
Любов САКУН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |