Війна і смерть - це тиша

Війна - це не шум. Війна - це перш за все приголомшлива тиша. Смерть - це тиша.

Квартали донбаського міста заціпеніли, ніщо не ворушиться і не світиться вночі.

Повітря таке щільне, як вода; у ньому в'язне будь-який рух.

Люди повтікали, замість них сюди заселилися величезні броньовані чудовиська. Порожнечу вряди-годи ріже їх голос. У кожного монстра він свій, звуки ці ні на що не схожі.

Луна багатократно відбивається від іще цілих шибок. Земля двигтить.
І потім знову - тиша.

Невидима рука ринку забила дерев'яними щитами усі вітрини. Яскраві кольори пригасли.
Гроші безсильні, втратили владу над людьми.

Як стемніє, вулицями носяться машини - на вигляд пусті, ніби без водіїв і пасажирів, з приглушеними фарами.

Зі сходу насувається темрява. На околиці вже палає будинок. Чи то люди, чи то привиди стоять у мовчазному розпачі і дивляться на вогонь.

Ігор ЛУЦЕНКО