Курахове...

Курахове. Холодно. Вітер несе вулицею сухий залишок літа, бакенбардовий поет ще тримається на постаменті, а будівля навпроти вже осипалася від важкого російського прильоту.

Півгодини тому в центрі міста розірвалися кілька сліпих снарядів - подія місцевого значення.

В одному з магазинів місцева мешканка питає продавця, де були вибухи, той пояснює. ''А я нічого не чула!", - дивується вона щирою українською.

Заходжу в інший магазин, і тут теж мені відповідають невимушено на мові. Питаю продавчиню, чи далеко звідси прилетіло. Вона глибоко зітхає.

- Я, як почула, прям отут лягла! - показує на місце між прилавком і стіною.

Кілька тижнів тому неподалік такий же сліпий обстріл обірвав життя двох солдат. Вони, як розповіли мені, пройшли люті бої, але не уникнули наглої смерті у тилу.

Новина номер два - в знаменитий курахівський басейн під відкритим небом напуситили воду. Басейн, кажуть, один із найкращих у Європі.

Я це чув краєм вуха, а тепер думаю, чи не приснилося це мені, адже Курахівська ТЕЦ - одна із цілей для російських ракет, тепла вода в басейні - від неї.

Ігор ЛУЦЕНКО