Відповідь Ванніковій: плебеїв не шанують!
Інколи просто мозок виносить, коли спостерігаєш як публічних людей час від часу пробиває на пиху і вони ану-мо давай-но свої креативні роздуми в блогах викладати.
А якщо ще ці люди причетні до політичних та державних справ – просто за голову хапаєшся – з такими ми не виборсаємося з прірви ніколи…
Тільки-но прочитала на сайті «Кореспондент» блог Ірини Ваннікової (якщо хто не пам’ятає, ця КОРІННА росіянка - прес-секретар екс-президента України Віктора Ющенка). Публікація має назву «Печаль светла або P.S». Лейтмотивом цього потоку плачу було одне питання: «Чому росіяни не приїхали на останнє побачення із Богданом Ступкою?». Автор обурюється: «Як так могло статися, що Ступку, який був обличчям нового російського кіно кінця ХХ століття і нульових - не приїхали провести російські кінорежисери та продюсери».
Пані Ірино, як можна настільки необачливо порушувати такі питання, коли відповідь проста і очевидна, і не зовсім на користь доброї пам’яті про Богдана Ступку?
Все ж елементарно, - хочеться їй сказати, - хіба Ви не знали, що плебеїв не поважають? Не поважають тих, хто харчується з барського столу. Не поважають тих, хто сам прислуговує «старшому брату» ще й спонукає до того своїх нащадків. Чи останнім часом не саме це робив Богдан Ступка і його син? – на догоду Росії вони своїми ролями, своєю участю у відверто антиукраїнських фільмах паплюжили державу в якій народилися, державу, яка одному з ним надала звання «Народного артиста» і «Героя України». Така була їхня шана Україні. А такою їм стала «шана» Росії. Ось вам і доказ, як поводяться з прислужниками. Біда, що таких прислужників зараховують до національних мега-талантів. Можливо вони і мега-таланти, але не нашої національності, не української. Тому згадуючи таких акторів, Вам, пані Ірино, правильніше було б писати не «український Артист», а хоча б - «Артист, народжений в Україні».
А за Вашу репліку - «А на мою суб"єктивну думку, відповідь проста - це типове імперське ставлення до своєї колонії та її мешканців", хочеться, перепрошую вліпити Вам ляпаса. Ви не маєте права мою країну і українську націю паплюжити «статусом» колонії.
Інше питання, чому Ви замість того, аби прощатися зі своїм кумиром, все бентежилися думкою чи «соизволит-с», чи «приедет-с», чи «почтит-с» «барин» з Росії? Навіщо? Щоб пересвідчитися у його прихильності і ласці? Раби! Оце біда – бо саме така позиція деяких громадян України і дає привід Росії вважати нашу державу своєю колонією.
Ця не переломна плебейська натура нацменшин, - вона і надалі потребує ласки царя-батюшки!
Шкода, що нині ці представники нацменшин формують державну політику України! Моєї України!
Галина ЯРМАК
А якщо ще ці люди причетні до політичних та державних справ – просто за голову хапаєшся – з такими ми не виборсаємося з прірви ніколи…
Тільки-но прочитала на сайті «Кореспондент» блог Ірини Ваннікової (якщо хто не пам’ятає, ця КОРІННА росіянка - прес-секретар екс-президента України Віктора Ющенка). Публікація має назву «Печаль светла або P.S». Лейтмотивом цього потоку плачу було одне питання: «Чому росіяни не приїхали на останнє побачення із Богданом Ступкою?». Автор обурюється: «Як так могло статися, що Ступку, який був обличчям нового російського кіно кінця ХХ століття і нульових - не приїхали провести російські кінорежисери та продюсери».
Пані Ірино, як можна настільки необачливо порушувати такі питання, коли відповідь проста і очевидна, і не зовсім на користь доброї пам’яті про Богдана Ступку?
Все ж елементарно, - хочеться їй сказати, - хіба Ви не знали, що плебеїв не поважають? Не поважають тих, хто харчується з барського столу. Не поважають тих, хто сам прислуговує «старшому брату» ще й спонукає до того своїх нащадків. Чи останнім часом не саме це робив Богдан Ступка і його син? – на догоду Росії вони своїми ролями, своєю участю у відверто антиукраїнських фільмах паплюжили державу в якій народилися, державу, яка одному з ним надала звання «Народного артиста» і «Героя України». Така була їхня шана Україні. А такою їм стала «шана» Росії. Ось вам і доказ, як поводяться з прислужниками. Біда, що таких прислужників зараховують до національних мега-талантів. Можливо вони і мега-таланти, але не нашої національності, не української. Тому згадуючи таких акторів, Вам, пані Ірино, правильніше було б писати не «український Артист», а хоча б - «Артист, народжений в Україні».
А за Вашу репліку - «А на мою суб"єктивну думку, відповідь проста - це типове імперське ставлення до своєї колонії та її мешканців", хочеться, перепрошую вліпити Вам ляпаса. Ви не маєте права мою країну і українську націю паплюжити «статусом» колонії.
Інше питання, чому Ви замість того, аби прощатися зі своїм кумиром, все бентежилися думкою чи «соизволит-с», чи «приедет-с», чи «почтит-с» «барин» з Росії? Навіщо? Щоб пересвідчитися у його прихильності і ласці? Раби! Оце біда – бо саме така позиція деяких громадян України і дає привід Росії вважати нашу державу своєю колонією.
Ця не переломна плебейська натура нацменшин, - вона і надалі потребує ласки царя-батюшки!
Шкода, що нині ці представники нацменшин формують державну політику України! Моєї України!
Галина ЯРМАК
Читайте також |
Коментарі (6) |
| |