Відповідь "Економісту" з фронту

Поки була вільна хвилька, прочитав програмну статтю в The Economist про те, як все погано.

Як все погано, можемо розказати набагато краще і предметніше за Економіст, але зараз не про це.

«Ця війна не за території» — свята правда. Згоден на 100%. Ця війна на знищення, а не за території.
Але от питання, чи можна зупинити агресора, який почав війну не за території, а на знищення, погодившись (де-факто) з окупацією частини територій? Чому раптом це має зупинити московію від продовження війни (не важливо, з передишкою чи без)?

Як хтось розумний і при памʼяті може вірити в таку дурну казочку? Чим здача без бою Криму і припинення спроб деокупувати Донецьк і Луганськ після 2014 року принципово відрізняється від того, що зараз пропонує Україні редакція Економіст? Тоді де-факто Україна погодилась на заморозку. Москва не погодилась. Чому це не спрацювало тоді, а зараз має спрацювати?

В якості гарантій йдеться про членство в НАТО для України, точніше де-факто лише для неокупованої частини України. А яка реальна вірогідність, що усі держави-члени НАТО на це погодяться в якійсь осяжній перспективі? Поки що про це не йдеться взагалі. Така реальність.

Ще у статті написано про потенційну загрозу від самої України, в якій зростає «корупція і націоналізм». Саме так і написано, корупція і націоналізм. Явища одного порядку, на думку редакції Економіст. Ох уж цей страшний український націоналізм!

Шановне панство, поки що це все дуже загальні розмови без жодної конкретики і логіки. Хіба що згоден з тезою про необхідність розвитку власного ВПК, це 100%. Але потроху ніби воно і так йде, склади і нафтобази на московії не силою думки ж вибухають.

Новин поки нема. Війна триває, шановне панство.

Андрій ІЛЛЄНКО