реклама партнерів:
Головна › Новини › СУСПІЛЬСТВО

Розсипане поляками українське зерно

Висипання українського зерна з вантажівок «польськими фермерами» показало, що в Європі теж є тупе бидло. І це бидло є природнім союзником Москви. Думаю, їм подобалось жити під московитами в часи «соцтабору». Не проти і зараз.

Адекватні поляки, ми знаємо що вас дуже багато — зробіть нарешті щось з ідіотами, які добивають нашу економіку. Ви ж наступні, ви ж це знаєте чудово.

А поки я раджу всім міцно подумати, чи варто купляти польські товари, особливо продукти харчування від «польських фермерів».

Андрій ІЛЛЄНКО

Це український трактор. Він став машиною для розмінування.

Так сьогодні українці видобувають зерно. Трал-розміновувач і відкинутий відчай. Конкурентоздатність на грані втратити все.

Не треба висипати українське зерно на землю. Це розворочує в українцях такі глибини драми, про які ви не підозрюєте. В роки Голодомору по українських селах ходили червоні експропріатори з металевими прутами - ними вони штрикали все, що бачили в хаті, особливо шукали мішки, - з поколотого мішка, за їхньою уявою, мало висипатися зерно, яке приховують українські селяни. Залишки зерна дійсно іноді сипалися на долівку. Це був найгірший момент для учасників всіх тих подій.

Будь-який румунський автобан кращий за ваш затхлий кордон, поляки. Ця обмеженість, провінційність й вузькочолість не мають виправдань. Як й інертність ваших урядовців. Хто все це фінансує й скеровує - вже не має жодного значення. Впоратися з цим ви не здатні. А це ж лише початковий, найпростіший ступінь гібридної війни.

Тетяна ДОНЕЦЬ



Теги:широка війна, Україна - Польща, Голодомор, блоування кордону, Андрій Іллєнко


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
0
1
Змушений повторити, справа не в поляках, а в нас.
Планова економіка це об'єктивна категорія не залежно від політичних чи соціальних систем. Світовий ринок споживає стільки продовольства, скільки заробив. Крім того, продовольство це інструмент світової політики.
Уряд України, починаючи з урядування Л. Кучми, передав виробництво продовольства на відкуп світовим (транснаціональним ) компаніям. Це наслідок аграрної політики з монополізації ринку як щодо гравців, так і щодо культур. У заручниках цієї політики виявилася держава внаслідок захоплення агресором морських шляхів вивозу продовольства, а тепер і шляхом перекриття сухопутних шляхів.Як би там не було, питання національної безпеки вимагає диверсифікації аграрного виробництва шляхом його демонополізації, а також вжиття заходів захисту національних економічних інтересів на рівні СОТ,ЄС, ООН.
avatar