Верес розквітнув!

Рослина-символ Полісся вже віщує нам скоре завершення літа. Недарма перший осінній місяць названо на її честь.

Вересу наші пращури приділяли більше уваги, ніж ми. Адже це і важливий пізній медонос, і вічнозелений корм для невибагливої поліської худоби та дичини, і складова давнього напів легендарного напою, і лікарська рослина...

Самі ж вересовища - великі пустища, порослі вересом і поодинокими соснами, є ландшафтом сакральним не лише для поліщуків, а і для усіх жителів Північної Європи.Та нині площа вересовищ зменшується по усій Європі, окрім, хіба що, Шотландії. Причина - зміна системи господарювання.

Адже верес має дивні уподобання. Йому подобається щоб по ньому топталися, обкусували, і час від часу палили! Без випасу худоби і специфічних ранньовесняних пожеж (малої інтенсивності) вересовища вироджуються і зникають. В Україні цей процес іде швидше, ніж у Європі.

Як місцеві бортники раніше доглядали верес і чому нині у нас складно відновити його зарості - буде детально у книзі "Загублений світ Полісся", що за пару тижнів вийде у видавництві "Віхола".

А поки, кілька тижнів, можемо милуватися квітучим вересом по світлих соснових борах Полісся.

Андрій САГАЙДАК