Вчимося мітингувати
Володимир Чемерис: «Мирні зібрання – локомотив історії». В експертному клубі «Чиста політика» відбувся цікавий «круглий стіл», про який провладні ЗМІ обмежилися стислими повідомленнями. А даремно. Правозахисники із Всеукраїнської ініціативи «За мирний протест» зосередили увагу учасників на темі «Свобода мирних зібрань – європейські принципи та українські реалії». В обговоренні теми взяли участь правозахисники Володимир Чемерис – ВГО «Інститут Республіка», Михайло Лебедь – ВМГО «Фундація Регіональних ініціатив», представники громадських та політичних організацій, облдержадміністрації, Чернігівської міськради, адміністративного суду, прокуратури, журналісти. Захід виявився досить повчальним та продемонстрував різні погляди на мирні зібрання.
Суди задовольняють позови.
Важко знайти в Україні більш ефектного експерта в справі організації та створення законодавчої бази з питань свободи мирних зібрань, ніж Володимир Чемерис. Він один з організаторів акції «Україна без Кучми», Помаранчевої революції, якого не звабив престиж владних портфелів. Пан Володимир і нині займається громадською роботою, як представник ВГО «Інститут Республіка»:
- …Ми зібралися ще й тому, щоб представники влади побачили: лідери громадських організацій – це не якісь хулігани, які мітингують, щоб творити безчинства, а представники громадськості переконалися: місцева влада, міліція, суди, прокуратура –не якісь вороги. І така робота дає певний ефект. Ми проводили «круглі столи» у Севастополі, Донецьку, інших містах і після цього кількість судових заборон мирних зібрань різко скоротилась.
Загалом же, за даними міліції у 2011 році в Україні відбулося більше 70 тисяч мирних зібрань, судових заборон - 203. Було затримано за порушення порядку проведення мітингів і демонстрацій 143 особи. У 2012 році відбулося 250 тисяч мирних зібрань, судових заборон було 311, затримувалась 121 особа. Ситуація така, що суди задовольняють позови міськвиконкомів (у 2011 році -90 відсотків таких позовів, у 2012-у – 88 відсотків). У Чернігівській області, порівняно з Києвом, Харковом, Кримом, де заборон десятки, ситуація майже спокійна. Але й тут у 2011-у році була одна заборона, а в 2012-у – вже три.
Законодавча база мітингу.
В Україні поки що немає спеціального закону про мирні зібрання. Але діє 39 стаття Конституції: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей».
Свобода мирних зібрань також захищається статею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини. Її зміст подібний до статті Конституції, а Україна підписала згадану Конвенцію.
Що значить «сповіщати завчасно»?
Оскільки немає спеціального закону, який би встановлював, за який час повідомляти владу про мітинг,то можна сповіщати за 15 хвилин, за годину або за 10 днів. Та навіть формальна відсутність повідомлення не є підставою для припинення мирного зібрання. Конституційний суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року визначив, що громадяни «мають сповістити органи влади про проведення заходів заздалегідь, тобто, у прийнятні строки, що передують даті їх проведення… Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, часу проведення, тощо є предметом законодавчого регулювання». Тобто, законодавством не встановлено точного строку подачі такого повідомлення. Проте, доцільно повідомляти місцевий орган влади про проведення зібрання для забезпечення безпеки його учасників. Краще зробити це, якщо можливо, заздалегідь, бажано не пізніше, як за один день.
Хто може заборонити мітинг?
- В Конституції сказано, що заборонити мітинг може суд, але у виняткових випадках: лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Оце і все,- каже Володимир Чемерис.- Такий короткий текст дає можливості для широкої фантазії представників міліції, міськвиконкомів, які надають позови про заборону мітингів і такої ж фантазії представників судів. Приміром, у Чернігові була підстава для заборони в тому, що міліція не зможе забезпечити громадський порядок. Торік поновилися роботи над законопроектом про проведення мирних зібрань. До робочої групи входили як представники влади, так і громадськості. В Адміністрації Президента хотіли, щоб закон ухвалили ще до виборів. Не вийшло – в Україні досить сильне громадянське суспільство. Нині той проект відкликається і вноситиметься новий. Органи місцевої влади не можуть самостійно заборонити проведення мирного зібрання.
За розгін мітингу – до 5-и років.
- У Кримінальному Кодексі є стаття, яка називається: «Незаконне перешкоджання посадовими особами мітингів і демонстрацій». Нею передбачено санкцію до п*яти років обмеження волі. Так от, на запит громадських організацій надійшла відповідь, що ця стаття в Україні жодного разу не застосовувалась. Начебто у нас все нормально зі свободою мирних зібрань. Громадські організації не раз надавали до прокуратури заяви про незаконне перешкоджання проведенню мітингів у столиці. Але відповіді одні: ніяких порушень не було,- каже Володимир Чемерис.
З практики міськради…
Учасників «круглого столу» здивував і розсмішив виступ представника Чернігівської міськради Миколи Кравченка:
- Ось тут згадували про три заборони на проведення мітингів. Якщо вони і були, то з єдиною метою: розвести різні політичні заходи в часі і просторі. Якщо дві організації подають заявки на проведення акції в один і той же час і в одному й тому ж місці, ви самі розумієте, що міліція не зможе забезпечити порядок, якщо це акції протестного характеру і двох різних політичних сил… Тут, де міськрада заборонила, не було того протистояння двох політичних сил, тут була просто агітація за депутата, а не контрдемонстрація. Давайте говорити не про Ірландію чи Норвегію, а про Україну, як нам треба жити. Ірландія та Норвегія не еталон для нас. В нас свій менталітет, своя психологія. У нас були заборони, пов*язані з тим, що спортивний захід проводиться на площі і в цей же час політичну акцію проводить політична сила. Ми спочатку вели переговори, що давайте ми не будемо проводити цей мітинг, давайте через дві години. Ні, хочуть проводити, щоб показати, що влада забороняє і отримати політичний капітал. (Що б це значило?-Авт.). Ми пішли на те, що посередині площі мітинг проводився, а навколо площі – спортивні змагання. Міська влада не забороняла мітингів просто так і контрмітингів не проводила.
І суддівський досвід.
Варто зацитувати і виступ судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ірини Соломко щодо неможливості проведення мирного зібрання неподалік Менської виправної колонії №91, що в смт Макошине.
- Макошинська селищна рада звертаючись до суду, вказала на те, що проведення масових заходів у безпосередній близькості до колонії створює напруженість морально-психологічного клімату в середовищі засуджених і може бути причиною розладів та протиправних дій з їх боку, перешкоджатиме руху транспорту, який перевозить засуджених, завезенню продуктів харчування та матеріалів зі сторони для ритмічної роботи підприємства колонії. (Начебто засуджених і продукти возять 24 години на добу.-Авт.) Суд, враховуючи всі думки і факти, які довели сторони, прийняв рішення задовольнити обмежити право на мирне зібрання.
Посилаючись на те, що таким чином, виходячи з наведених норм, на які суд посилався, у тому числі й на Конституцію України, ст. 39 і Закон про місцеве самоврядування, відомості в листах виправної колонії, суд вважає, що позивач позбавлений можливості забезпечити реалізацію покладених на нього обов*язків по дотриманню громадського порядку та безпеки, здоров*я й життя громадян та за наведених обставин неможливістю забезпечення проведення заходів, скерованих на забезпечення громадського порядку, а отже, існує загроза порушення прав і свобод інших людей. Це рішення, яке приймалося нашим судом, воно залишене без змін вищими інстанціями, тобто, набрало законної сили. (збережено мову виступу.-авт.)
Правда, до цього варто додати, що мітинг під ВК №91, де утримується Юрій Луценко, не відбувся не через заборону суду, а через рішення самих організаторів. Про це суд було повідомлено, але він всеодно прийняв своє рішення. З прицілом на перспективу, чи що? Згадала суддя й інше рішення, коли Чернігівська міськрада зверталась з адмінпозовом про заборону проведення мирного зібрання на Красній Площі.
- Я завжди вислуховувала точку зору міськради. От тільки особи, які звертаються із заявами на мітинг, бажають чомусь провести тільки на цій площі. А в нас же є багато місць: і на Рокосовського, і на Масанах. (А за Масанами є ще взагалі ніким не зайняте поле, то може б і там, а ще б краще для влади - за межами міста.-авт). Тому, дійсно, якщо сторони доводять, що існує загроза життю і здоров*ю населення, а це завжди може відбуватися, то суд приймає рішення на користь інших громадян, які живуть рядом, є загроза зупинки громадського транспорту і т.д.
Конрмітинг – не причина заборони.
Хотілося б сподіватися, що представники різних гілок влади нарешті навчаться трактувати Конституцію, Європейську конвенцію про захист прав людини в інтересах реальних людей, а не певних політичних сил. Мирне зібрання може бути заборонене судом у випадку реальної, а не уявної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров*ю населення або правам і свободам інших людей. Якщо ж правоохоронці повідомляють, що вони не здатні забезпечити порядок, то вони просто розписуються у своїй професійній непридатності.
Досить дивною є і зворушлива турбота влади про ув*язнених в колоніях, про їх морально-психологічний клімат. Або згадаємо, як у жовтні минулого року кандидати в народні депутати від опозиції проводили агітацію, яка демонструвалася в райцентрах та на Красній Площі в Чернігові на фоні пісень самодіяльних артистів з іншої сцени. Тим самих приглушували виступи кандидатів, як колись СРСР глушив «Голос Америки» з Вашингтона. Хіба ж це не контрдемонстрація влади?
Валерій МАГУЛА.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |