Головна › Новини › Захоплення
Василь Гребенюк поширює креслення нового вулика!
23-Чер-10 12085 0.0 0
Давній читач «Сіверщини» Василь Гребенюк вже більше п’ятдесяти років живе на Чернівеччині, а родом він з Н.- Сіверщини, де в селі Бучки промайнула його юність.

«Луччої газети немає»
— Газету я передплачую із 1 січня 1999 року, — пише нам пан Василь,— дякуючи пораді нашого сіверянина прокурора Чернігова Івана Дяченка. І не шкодую. Ввесь цей час публікації в цій газеті і є для мене і наставниками, і порадниками, а в тяжку хвилину і розрадниками. Ніколи я не втрачав зв'язку зі своїми рідними Бучками, зі своєю Батьківщиною.

Закінчує ж свого листа пан Василь словами щирого патріота газети і нашої Сіверської землі Михайла Швачка з села Жовтневе Коропського району: «Нащо Бога гнівити – луччої газети немає».

— «Почав я працювати у колгоспі з травня 1941 року, — розповідає про себе у листі Василь Гребенюк, — робота наша полягала в тому, що …ганяли ворон і ловили бліх. У той час наш колгосп засівав великі площі конопель, десь до 280 гектарів. Пишу і зараз відчуваю запах зерна конопель, а потім ціле літо зелене конопляне поле хвилюється, як морська хвиля, під вітром.

А ото як тільки виспіють коноплі, моментально налітає на плантацію чорна хмара вороння. І не дай Боже зазіватися – миттю понищать величезні ділянки. То ж ми, хлопчаки, цілими днями на полі ганяли ненажерливе вороння протягом 5-6 днів. На сьомий день конопельки, такі ніжні, гарні, красиві, смарагдового кольору прокльовуються і починають виходити з теплої розпушеної земельки. Поле стає рівне-рівне. На ніжній зелені росичка виблискує на вранішньому сонечку. І от на всю ці ніжність, привабливість, красу насувається страшна пошесть і немає від ніякого спасу від міліардної армади великої зеленої трав’яної блохи. Вірте, аж хрускіт було чутно, коли шкідники нищили зелені паростки. Здається все, кінець. Але ж ні, на те ми і є – завзяті трударі!

Що за новий вулик?

Це багатокорпусний восьмирамковий вулик з вентиляційною камерою. Особлива цінність згаданого вулика – у системі вентиляції повітря. Він має подвійні стінки, на відстані 3-4 см одна від іншої, стелю з суцільної багатошарової фанери з прорізами та дно з засіткованими дрібною сіткою отворами. Усі випари йдуть вгору, а потім опускаються вниз між стінками.

Бджілкам у спеку теж душно. У вулику ж температура не має перевищувати 32-35 градусів за Цельсієм. Якщо в бджолиній сім'ї стає спекотніше – комашки сідають на льотках і роблять «вентиляцію» крильцями. Вони зайняті облаштування свого комфорту замість того, щоб носити нектар. У вулику Курінного вентиляція відбуватиметься сама, а комахи тим часом носитимуть нектар з рослин. Меду виходить наполовину більше.
А льотки у вуликах доцільніше розміщувати… внизу. Бо коли льоток угорі – бджоли застуджуються. Біля верхнього льотка бджоли не кладуть скраю мед, це отвір порушує «тепловий ковпак», який ніби розривається. З нижнім льотком бджоли почуваються значно краще.

Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина".




Теги:Сіверщина, пасіка, коноплі, Новгород-Сіверський район, вулик Курінного


Читайте також



Коментарі (0)
avatar