В перекладі з дипломатичної

Кожен президент (нормальний президент – доводиться нині уточнювати), а французький особливо, мусить бути дипломатом. А ця категорія людей, як ніяка інша, говорить мовою натяків, обтічних фраз і майже ніколи – прямо.

Тому в мемуарах Франсуа Олланда «Уроки влади» оцінки міжнародних діячів треба перекладати. Скажімо, про Барака Обаму, який з Мєдвєдєвим «тримається шанобливо, неначе сподівається, що той іще може зіграти якусь роль». Тут не тільки хибна політика Обами «перезавантаження» стосунків з Росією, на фоні яких Росія і напала на Україну. Тут ще й несамостійність (моральна) американського президента - може, генний наслідок рабського минулого його чорних предків.

Саме через нерішучість Обами – нездалість бути президентом найсильнішої держави було допущено не тільки агресію Росії проти України, але і бійню в Сирії, що триває. Обама – позер, який гарно красується на публіці, але «тепло, яким він ділиться з натовпом людей, і ця усміхнена простота, яку він виявляє з рідкісним талантом і тонким чуттям спілкування, стираються в більш тісних зустрічах або в особистих контактах». Тобто – це така самозакохана негритянська ікона, яка тільки й тішиться тим, що є першим чорношкірим президентом, та й більш нічого.

Путін із термосумкою, у якій пляшка горілки, - на зустрічі в Парижі. Ну, чим не модернізований гопнік із пітерської підворітні?! Що називає американців «янкі» з майже неприхованою іронією». Хоча саме його Олланд характеризує найменш дипломатично: «Крім того, що Володимир Путін ненаситний (мова йде про їжу, хоча може автор і ширше говорить – В.Ч.), він ще й жорстокий».

Василь ЧЕПУРНИЙ