Із щоденника провінційного читача: Микола Кульчинський

Дуже добре, що Микола Кульчинський розповів свою життєву сагу. Бо зафіксував не тільки живу історію, яку ми ще переживаємо, але й дав змогу подумати над причинами наших українських невдач.

Дисидентом він став на Дніпропетровщині разом з Іваном Сокульським. Але втрапив не до політичних в'язнів, а до кримінальників. Як при цьому вижив - він розповідає. А ось як зберіг чистоту душі, мови і помислів - треба додумувати читачеві. Може, то від батька - регента церковного хору? Від літератури, а він все життя взорувався не на нав'язливих толстоєвських, а на європейські літератури? І мав, до речі, щасливу змогу у 90- і пригадати таки в Парижі своїх улюблених Моріака та Елюара разом з постімпресіоністом Утрілло...

Микола Кульчинський через всю практично книгу проводить тезу про Чорновола, як неоціненого вождя нації. Я маю щодо нього іншу думку, як і щодо розколу Руху, про що ми колись і сперечалися з автором книги в Музейному завулку, як там ще була "Просвіта"... Але наразі мова про інший момент, що також проходить ниткою через всю книгу спогадів.

Йдеться про втрачені наші можливості. Міським головою Полтави був Кукоба, з яким Кульчинський був настільки близьким, що не тільки чарку пив, але й був Микола у президії ради. І Кукоба радісно звонив голові Руху:" Я совєтчину вичистив!". Але Кульчинський організував проти Кукоби пікетування міськради за те, що той одночасно був головою міста і депутатом. Ця принциповість не просто розладнала їх дружні стосунки, але й об'єктивно привела до влади україноненависників типу Мамая. Автор довго розповідає про перипетії з установленням пам'ятника Мазепі, але ж чи були б палки в колеса при Кукобі?

Власне, Микола й сам, схоже, карається своїм ставленням до Кукоби, але тут мова ширше - про наше невміння розрізняти стратегію і тактику. До речі, і Чорновіл був слабким стратегом, бо, за образним висловом Левка Лук'яненка, коли президент Кравчук простягнув Руху руку - Чорновіл туди плюнув. Йдеться про його відмову співпрацювати з президентом після виборів аж до посту прем'єра...

Книга спонукає до аналізу - а це значить набагато більше, ніж просто спогади про важкі і буремні часи... Та й прочитати, щоб зрозуміти - як можна було вижити в чистоті від комунії у комуняцькому оточенні - також варто.

Василь ЧЕПУРНИЙ