Донецьку – 50! Чи святкуватимемо ювілей?

Для більшості українців назва міста Донецьк вже настільки звична, що здається була такою завжди.
Насправді, місто Донецьк до 1924 року та під час окупації 1941-1943 рр. називалося Юзівка. Кілька місяців у 1923 році — Троцьк, на честь Льва Троцького. У 1924-1929 рр. — Сталін, на честь сталелітейної промисловості. У 1929-1961 рр. — Сталіне (російською — Сталино), вже на честь Йосифа Сталіна.
Перша назва міста походила від прізвища бізнесмена з Великої Британії валійця Джона Юза (Хьюза, Hughes), який у 1869 року розпочав будівництво на території майбутнього міста металургійного заводу. У травні 1917 року Юзівка, з населенням вже 70 тисяч мешканців, отримала статус міста.
Сучасну назву місто отримало лише після ХХІІ з’їзду КПРС, який відбувся 17-31 жовтня 1961 року в Москві під керівництвом Микити Хрущова. Цей з’їзд не тільки півстоліття тому оголосив про будівництва комунізму в СРСР до 1980 року, але й активізував боротьбу, розпочату ще на XX з’їзді КПРС у 1956 році, з так званим культом особи Сталіна. Внаслідок цього в СРСР були перейменовано міста і населені пункти, названі на честь Йосифа Сталіна та деяких інших більшовицьких вождів.
На час перейменування в Ростовській області Росії вже існувало місто з назвою «Донецк», розташоване на річці Сіверський Донець. Таку назву воно отримало у 1955 році після перейменування міста Гундарівка. Однак цей факт не зупинив «страітєлєй» комунізму і місто Сталіне стало Донецьком. Однак на гербі міста красується назва його російського міста-двійника «Донецк» та «1869» – спогад про Джона Хьюза.
За радянської влади місто розбудовувалося і отримувало назви районів і вулиць виключно за ленінсько-сталінським вченням. До Ленінського, Калінінського, Куйбишевського районів, заснованих у 1926 pоці, Петровського (1932 р.), Кировського (1937 р.) і Пролетарського (1958 р.) при Леоніде Брежнєвє в місті з’явилися також не меш більшовицькі Ворошиловський (1973 р.), у 1980 р. – Будьоновський (1980 р.) райони. Серед них якось по-сирітські і дивно притулився Київський район міста (1967 р.).
Тож варто нагадати, що сучасна назва міста і області походить від назви річки Сіверський Донець, яка тече на півночі області. Хоча місто насправді розташовано на річці Кальміус.
Сі́верський Доне́ць (розмовною українською мовою — Дінець, Донець, російською — Северский Донец, розмовною росіфйською мовою — Донец) — четверта за розмірами річка України, права й найбільша притока Дону тече через Бєлгородську і Ростовську області Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України.
Перша частина назви річки походить від сіверян — східнослов’янського племені, що жило в басейні річки Десни та за течіями річок Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Головні міста сіверян: Чернігів, Новгород-Сіверський, Любеч, Глухів, Путивль, Курськ. На думку деяких істориків саме по річках Десні, Сейму і Сіверському Донцю у Х столітті ходили давньоруські князі з Чернігова у Тмутороканське князівство, розташоване на Таманському півострові.
Друга частина назва Сіверський Донець похідна від назви річки Дон, що скіфсько-осетинською мовою означає — «вода».
Від назви цієї річки походить також і широко вживана назва як Донбас, що є скороченням від Донецький вугільний басейн.
Крім Донецька, на Донбасі є ще міста Сіверськ (назва має з 1974 р.) та чомусь «Сєвєродонецьк» (1950 р.). Хоча за чинним українським правописом треба — Сіверськодонецьк.
Шкода, що багато хто й досі не може чи не бажає відрізнити своїх пращурів сіверян від російського «сєвєра», тобто півночі. І це при тому, що з часу появи на мапі України міста Донецьк промайнуло вже півстоліття.
З піввіковим ювілеєм тебе наш український Сіверський… Донецьк!

Сергій Соломаха

Великий герб міста Донецька