"Українці можуть зробити свою мову модною"
За 60 із гаком років свого неспокійного життя він об’їздив майже всю Європу, бачив мюзикл «Примара опери» на Бродвеї, рятував російську туристку в океані, катався верхи на слоні в Індії і навіть бачив священний зуб Будди. Чи не найбільше він пишається своєю участю у «похороні НДР» і руйнуванні Берлінського муру - має за це медаль «Першої держави робітників і селян на німецький землі». Все життя він вважає суцільним туризмом. Навіть сьогодні, мешкаючи в затишній трикімнатній квартирі в Чернігові, називає себе космополітом, а точніше - не визначає свою національну ідентичність. Чому? Тому, що дотримується думки: добре там, де нас немає. Більш ніж півстоліття він вивчав сутність, а головне, важливість та потрібність національної мови.
Відомий чернігівський журналіст Сергій Колесник піддав критиці резонансний «мовний закон», який минулого року ухвалила Верховна рада України. Це і стало поштовхом до написання книги про споконвічне руйнівне «зросійщення» української мови.
Зрештою, книжка має поки-що робочу назву: «Дилетантські нотатки про сучасну українську лінгво-філософію». Він сподівається, що незабаром цей посібник можна буде побачити в місцевих бібліотеках, адже Чернігів – те місто, де українська мова ще не згасла…
НІМЕЦЬКА ПЕДАНТИЧНІСТЬ…
З Сергієм Колесником я познайомився 6 років тому, коли переїхав до Чернігова. Тоді він обіймав посаду редактора Чернігівської районки «Наш край». Вирішив пізнати чернігівську журналістику з його допомогою, адже багато хто його вважає одним із кращих медійників нашого регіону.
Ще тоді Сергія Колесника приємно здивував мій західноукраїнський акцент: почав цікавитися у мене колоритом та традиціями галичан. Можна сказати, й нині вважає їх носіями української писемності та патріотизму. А нагода висловити свої враження про мову випала якраз півроку тому, коли депутати українського парламенту просто спровокували наш народ пікетувати вулицю Банкову в Києві.
У вступі до своєї книги він пише: «Протягом часу свого існування мова постійно змінюється у вимові, правописі, граматиці і, найголовніше, у словниковому складі. Мова, як і людина, народжується, розвивається, залишає потомство, мудрішає, старіє і, зрештою, умирає. Але, на відміну від людини, мова має властивість відроджуватися, хоча і не обов'язково у своєму первісному вигляді. Засісти ж за клавіатуру комп'ютера мене спонукали палкі суперечки про мовну ситуацію і мовну політику в сьогоднішній Україні».
- Згадайте серпень минулого року, - каже Колесник. - «Закон України «Про засади державної мовної політики» дав повноваження аж 18 мовам світу на території нашої держави. Хоча всі чудово розуміли, що на меті у чиновників було утвердження російської мови практично як другої державної.
Сергій Колесник закінчив факультет англійської мови Чернігівського педінституту. Потім самотужки вивчив німецьку та італійську. Він і нині не проти освоїти якусь екзотичну мову, та бракує часу – поринув у творчість.
Інтерес до мови з’явився ще в далекому 1972 році, коли пішов до армії. Тоді молодого юнака направили на військову службу до Польщі.
- Місце служби, звичайно, не обирав, - розповідає Колесник, - виконував конституційний обов’язок там, куди направила Вітчизна. За «Радянки» в Польщі розміщувалася Північна група військ. Більшість її військових частин дислокувалися на території колишньої Німеччини, яка відійшла після Другої світової Польщі. Якраз тривала «холодна війна», поляки не були впевнені, що кордон по Одеру та Нейсе визначено назавжди.
Сергій ніс службу у військовому містечку, яке дісталося радянським військам «у спадок» від вермахту, тому прослужив рік, не відаючи, що таке казарма. Тоді його вразила німецька педантичність.
- Чи то штаб, чи то житлові приміщення, чи то свинарник – все збудовано добротно, - згадує журналіст. - Як то кажуть, зробили один раз і назавжди – «gemacht und vergessen»!
ГОВОРИ УКРАЇНСЬКОЮ, БУДЬ ПАТРІОТОМ!
Уже після армії Колесник працював у сфері міжнародного туризму, був завідуючим агенції «Інтурист», та й роботи гідом не цурався: зустрічав та працював екскурсоводом для іноземних гостей. Він один із перших українських журналістів, який побував у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Ще з «армійки» його цікавила тема міжнародного військового співробітництва, оборонна сфера розвинутих держав світу. Після відвідин іноземних країн, а це майже 20 держав світу, робив відповідні записи у своєму щоденнику, готував аналітичні матеріали в національних виданнях. Зрештою, багаторічна праця переросла у книгу.
- Спочатку це були звичайні замітки на пам'ять, - запевняє Сергій Миколайович. – Згодом виникла ідея газетної статті. Але мотивом для створення книжки було ухвалення «мовного закону». Писав без будь-якого плану чи сценарію, творив на емоціях, щоразу думаючи «як зрозуміє читач одне, якщо не розуміє іншого». Повертався до написаного, переробляв, вставляв нові параграфи».
На моє запитання «В чому проблема мовної ситуації в Україні?» Сергій Колесник коротко та лаконічно процитував слова українського силача Василя Вірастюка: «В Україні немає проблем із російською, є проблеми з використанням державної».
- Якщо більш детальніше, - продовжує Колесник, - то, на мій погляд, проблема в українській мові, в її дрімучій сільській формі, яка застигла десь наприкінці XIX століття, на рівні Нечуя-Левицького. Її просто ніхто не розвиває. Уявіть собі: лишень із 1798 року, з моменту опублікування «Енеїди» Котляревського, до 1905 року утворилося близько півсотні орфографічних норм в українському правописі. Пізніше впроваджувався правопис Центральної Ради, знаменитий Харківський правопис 1924 року, русифікаторський правопис 1933 року та інші мовні закони. Вже в роки незалежної України було кілька десятків мовних проектів, які швидше зникнуть, ніж їх ухвалить Верховна Рада. Лишень короткому висвітленню теми українського правопису можна присвятити втричі більше газетної та книжкової площі, ніж сьогодні діти вивчають у школі.
МОВА – НЕ ЦІЛЬ, А ЗАСІБ ДЛЯ ЇЇ ДОСЯГНЕННЯ
Російська мова посідає п’яте місце в світі за поширенням, а також за кількість перекладів із неї і четверте за кількістю перекладів нею. Вважається, що для 167-ми мільйонів мовців вона рідна, ще 110-ти мільйонів людей - друга. Російська - робоча мова низки авторитетних міжнародних організацій, зокрема й ООН. Проте майбутнє у неї не надто перспективне.
- Один із факторів скорочення розповсюдження російської мови пов’язаний із розвалом СРСР, - вважає журналіст. – Можна сказати, що відбулося те, що свого часу трапилось під час падіння Римської імперії, коли раптом виявилося, що латинь стала чужою мовою для країн, які входили до її складу. Найпершими, як і очікувалося, з «російського клубу» рішуче вийшли країни Балтії. Цьому передували серйозні міжусобиці між національними мовцями та російськомовним населенням, що тривали відтоді, як ці країни приєдналися до Радянського Союзу. За прогнозами вчених, до 2025 року кількість її мовців може скоротитися до 152-х мільйонів!!! А взагалі, російська мова не може конкурувати за першість у світі з такими, як англійська, іспанська та китайська.
…
Українську за милозвучністю вважають другою мовою у світі після італійської. Хоча для кожної країни своя мова здається найкращою у світі.
Чернігівець вважає, що для того, аби розвивати українську мову, потрібно бути, насамперед, патріотом своєї держави. Для українських чиновників, на його думку, важливо стандартизувати мову і забути про «мовне питання», адже мова – не ціль, а засіб для її досягнення.
- Головна тема моєї книги, -резюмує Сергій Колесник, - українська мова
така ж індоєвропейська, як і всі інші. Засмучує не складність ситуації, а її безвихідь, повна безпорадність та байдужість. Чому ми вічно шукаємо свій неповторний шлях, чому Україна має бути винятком? Про все це написано в книжці. Ми можемо зробити мову привабливою, вишуканою та модною. Це цілком під силу українському народові.
P.S. Кожен, для кого тема української мови – не порожній звук, може долучитися до видавництва книжки. Звертайтеся до редакції «Деснянки вільної» та висловлюйте свої пропозиції і побажання. Меценати можуть допомогти котами.
Віктор АНУФРІЄВ
«Деснянка вільна» № 13 (146) від 14 лютого 2013
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
0
