Українці і сухарі

Сьогодні ми з дружиною нарешті почали реагувати на загрозу від гаспида Путі, хай би він одлетів на якісь інші планети, яких не шкода. Вирішили посушити сухарі...

Посушили у мікрохвильовій. Потому сіли і за півгодини поїли. Смачно, навіть дуже. Словом, фальш-старт. Нічо', завтра ще раз спробуємо!

Пригадалось дитинство. Ох, які заготовки тривали все літо і початок осені! Одного тільки варення варилось-наварювалось десятки банок. Усе це закладалось у кладовку неосяжних розмірів, у погріб. У погребі чого тільки не було! Скажімо, бабуся наша, Марія Семенівна, робила із синіх баклажанів ікру (чомусь та ікра була сіруватого кольору) і то складалось у невеличку, але діжечку. Смакота!

Нині розбалувались ми. Тільки що - супермаркет, Сільпо яке-небудь, де тобі і готове дадуть-продадуть. Й розучились заготівлі учиняти - наше фіаско із сухариками є показовим.

Тримаймось, українці, все'дно наші сухарики будуть зверху! А душі наші, а тіла - не висушити нікому!

Сергій ТРИМБАЧ