Україна та Скіфія. Скіфські слова в українській мові
Скіфія - держава, яка лежала на території сучасної України між Дунаєм та Доном. Вона існувала біля тисячі років, точніше - від VII ст. до Р.Х. до IV ст. по Р.Х. Мешканців тих теренів, де зараз є Україна, довго називали скіфами (навіть і по тому, як не стало вже Скіфської держави). Візантійські історики називають давніх українців і русинів скіфами або тавро-скіфами.
В українській мові залишилося багато чого від скіфської мови. В інших слов'янських мовах немає тих рис та ознак, які не пов'язані з нашим ареалом - тобто, ареалом скіфським та самратським. За різними оцінками в українській мові налічується від 130 до 400 слів, які мають безпосередньо скіфське коріння. Греки взагали були впевнені, що скіфи мали власну систему письма. Вони оповідали, що скіфи писали й отримували листи, тим письмом писали свої закони.
Перше слово, яке хочеться навести - "шаровари". Довгий час це слово виводили з турецької або татарської мови - але шаровари аж ніяк не турецькі чи татарські. Вперше скіфські шаровари ( під назвою "шарабара" або "шаробара") згадуються в творах ґрецького поета Антифана в IV ст. до Р.Х. Він писав, що "шаробари" носять усі скіфи, й тому народові взагалі властивим є широкий, вільний одяг. Взагалі таки широкі штани були притаманні також ще сарматам, бо що вони, що скіфи - то є вершники, а такий одяг є дуже зручним для їзди верхи.
Друге цікаве слово - "скіл" (род. в. "скола") - тобто "сокіл", "сокола". Як ви можете помітити, скіфській мові, як і українській, є притаманним "ікавізм", тобто перехід голосних звуків [o] і [е] у закритих складах у [i]. Сокіл - сокОла, скіл - скОла. Це явище зустрічається тільки в українській мові, а також в деяких словацьких діалектах - і більше ніде.
Третє слово - "сукара" або "сокара" або "сагарі", тобто "сокира". Скіфська сокара дуже нагадує гуцульські сокири "бартки", які зберіглися й до нашого часу, й була дуже розповсюдженою практично по всій території Скіфії. На будь-якій ґрецькій вазі, на якій зображено скіфів, можна побачити цю сокару. Також зображення цієї сокири було розміщене на скіфських монетах, які карбувалися в Ольвії (неподалік нинішнього Миколаєва).
Четверте слово - "пата" або "бата", тобто "батько". Цим словом позначали не тільки батька, воно ще було чимось на кшталт позначення правителів. Наприклад, ім'я скіфського правителя Ареапата - це "батько Ареа".
П'яте - "брама". "Бра" це скіфсько-сарматській корінь, що означає "розширювати", "збільшувати", "розгортати", "розчиняти". Тут навіть не потрібно детальних пояснень чи аналізів, бо українська мова й дотепер має солово "брама", тобто - ворота.
Ще одне слово - "страва". І звучить воно так само, як і українське, й має те ж саме значення - це, власне, страва. Це слово ендемічне для української мови, бо не зустрічається більше ніде в межах слов'янського ареалу.
"Меда/Мада" - "Мед". Просто мед. І фонетика, й значення цього слова не змінилися в нашій мові прогягом майже двох тисяч років.Слова "мед" і "страва" цитуються готським істориком V ст. Йорданом, який описував похорон короля Атіли.
Також в описах зброї скіфів згадується "сулиця" — метальна зброя, полегшений та зумисне збалансований для метання спис. На Русі така зброя з тою ж самою назвою існувала аж до моменту появи тут вогнепальної зброї.
Наступне слово - "гармидар", означало "сваритися", "лаятися". Українською мовою слово "гармидер" зараз означає "відсутність або порушення порядку де-небудь, брак будь-якого ладу". І фонетика, й значення є дуже подібними.
Слово "варта" - воїн, який чатує, вартує, охороняє. Означає те ж саме, що слово "вартовий" в сучасній українській мові. Так само слово "чаті" - означало практично те ж саме, що сучасне українське слово "чати".
Скіфські слова Mata, Pramata, Tata, Pratata, Brata - є практично ідентичними українським словам, або мають зрозумілий зміст: Мати, Прамати (Бабця), Тато, Пратато (Дідо), Брат.
Взагалі, українська військові терміни мають багато скіфських коренів. Сатака - "здобич". Звідси виводять "атака".
Слово "крам" - І фонетика, й значення цього слова є тими ж самими, як і в сучасній українській мові.
Базага (базака) = Базікати
"Бага" - той, хто дає благо. Бог.
"Бариса" або "бориса" - битися, боротися. Річка Дніпро називалася в ті часи Бористен (Бористан) - "річка, яка бореться". Згідно з деякими припущеннями - її так називали з огляду на бурхливі потоки на порогах, де річка ніби боролася, проривалася крізь каміння.
Жахойя - Жахи
Коло - власне, те ж саме, що в українській мові. КОЛО
Джупан - начальник. Арабські історики фіксують, що воєначальник у русів VIII-X ст. називався "жупан". Жупан вирізнявся особливим багатим одягом. Традиційний багатий одяг начальника в україні називався "жупан" аж до кінця ХІХ ст.
Джура - молодий воїн, учень.
Що цікаво - практично всі слова з "дж"/"дз" мають скіфське коріння.
Також особливістю скіфською мови є фрикативне "г" - оце саме українське м'яке "г", на відміну від твердого "ґ".
А ще у скіфів не було звука "ф", вони замінювали його дифтонґом "хв". Ця ж риса притаманна й українській мові.
Ірина ПАЛАМАРЧУК
В українській мові залишилося багато чого від скіфської мови. В інших слов'янських мовах немає тих рис та ознак, які не пов'язані з нашим ареалом - тобто, ареалом скіфським та самратським. За різними оцінками в українській мові налічується від 130 до 400 слів, які мають безпосередньо скіфське коріння. Греки взагали були впевнені, що скіфи мали власну систему письма. Вони оповідали, що скіфи писали й отримували листи, тим письмом писали свої закони.
Перше слово, яке хочеться навести - "шаровари". Довгий час це слово виводили з турецької або татарської мови - але шаровари аж ніяк не турецькі чи татарські. Вперше скіфські шаровари ( під назвою "шарабара" або "шаробара") згадуються в творах ґрецького поета Антифана в IV ст. до Р.Х. Він писав, що "шаробари" носять усі скіфи, й тому народові взагалі властивим є широкий, вільний одяг. Взагалі таки широкі штани були притаманні також ще сарматам, бо що вони, що скіфи - то є вершники, а такий одяг є дуже зручним для їзди верхи.
Друге цікаве слово - "скіл" (род. в. "скола") - тобто "сокіл", "сокола". Як ви можете помітити, скіфській мові, як і українській, є притаманним "ікавізм", тобто перехід голосних звуків [o] і [е] у закритих складах у [i]. Сокіл - сокОла, скіл - скОла. Це явище зустрічається тільки в українській мові, а також в деяких словацьких діалектах - і більше ніде.
Третє слово - "сукара" або "сокара" або "сагарі", тобто "сокира". Скіфська сокара дуже нагадує гуцульські сокири "бартки", які зберіглися й до нашого часу, й була дуже розповсюдженою практично по всій території Скіфії. На будь-якій ґрецькій вазі, на якій зображено скіфів, можна побачити цю сокару. Також зображення цієї сокири було розміщене на скіфських монетах, які карбувалися в Ольвії (неподалік нинішнього Миколаєва).
Четверте слово - "пата" або "бата", тобто "батько". Цим словом позначали не тільки батька, воно ще було чимось на кшталт позначення правителів. Наприклад, ім'я скіфського правителя Ареапата - це "батько Ареа".
П'яте - "брама". "Бра" це скіфсько-сарматській корінь, що означає "розширювати", "збільшувати", "розгортати", "розчиняти". Тут навіть не потрібно детальних пояснень чи аналізів, бо українська мова й дотепер має солово "брама", тобто - ворота.
Ще одне слово - "страва". І звучить воно так само, як і українське, й має те ж саме значення - це, власне, страва. Це слово ендемічне для української мови, бо не зустрічається більше ніде в межах слов'янського ареалу.
"Меда/Мада" - "Мед". Просто мед. І фонетика, й значення цього слова не змінилися в нашій мові прогягом майже двох тисяч років.Слова "мед" і "страва" цитуються готським істориком V ст. Йорданом, який описував похорон короля Атіли.
Також в описах зброї скіфів згадується "сулиця" — метальна зброя, полегшений та зумисне збалансований для метання спис. На Русі така зброя з тою ж самою назвою існувала аж до моменту появи тут вогнепальної зброї.
Наступне слово - "гармидар", означало "сваритися", "лаятися". Українською мовою слово "гармидер" зараз означає "відсутність або порушення порядку де-небудь, брак будь-якого ладу". І фонетика, й значення є дуже подібними.
Слово "варта" - воїн, який чатує, вартує, охороняє. Означає те ж саме, що слово "вартовий" в сучасній українській мові. Так само слово "чаті" - означало практично те ж саме, що сучасне українське слово "чати".
Скіфські слова Mata, Pramata, Tata, Pratata, Brata - є практично ідентичними українським словам, або мають зрозумілий зміст: Мати, Прамати (Бабця), Тато, Пратато (Дідо), Брат.
Взагалі, українська військові терміни мають багато скіфських коренів. Сатака - "здобич". Звідси виводять "атака".
Слово "крам" - І фонетика, й значення цього слова є тими ж самими, як і в сучасній українській мові.
Базага (базака) = Базікати
"Бага" - той, хто дає благо. Бог.
"Бариса" або "бориса" - битися, боротися. Річка Дніпро називалася в ті часи Бористен (Бористан) - "річка, яка бореться". Згідно з деякими припущеннями - її так називали з огляду на бурхливі потоки на порогах, де річка ніби боролася, проривалася крізь каміння.
Жахойя - Жахи
Коло - власне, те ж саме, що в українській мові. КОЛО
Джупан - начальник. Арабські історики фіксують, що воєначальник у русів VIII-X ст. називався "жупан". Жупан вирізнявся особливим багатим одягом. Традиційний багатий одяг начальника в україні називався "жупан" аж до кінця ХІХ ст.
Джура - молодий воїн, учень.
Що цікаво - практично всі слова з "дж"/"дз" мають скіфське коріння.
Також особливістю скіфською мови є фрикативне "г" - оце саме українське м'яке "г", на відміну від твердого "ґ".
А ще у скіфів не було звука "ф", вони замінювали його дифтонґом "хв". Ця ж риса притаманна й українській мові.
Ірина ПАЛАМАРЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |