У Туреччині відбулася револьта, доля якої вирішиться в найближчі години

Переворот у Туреччині назрівав... До його пришвидчення спричинилися жорстка внутрішня політика Ердогана до опозиції (фактичнно на межі репресій), корупція, поступки ісламістам, концентрація влади у власних руках й покрокове згортання окремих засад ататюркових постулатів, а також геополітична гра (вісь "Москва - Дамаск - Вашингтон").

Наявні відомості щодо спроби державного військового перевороту у Туреччині, засвідчують, що сили приблизно рівні. Проте Анкара і Стамбул контролюється переважно револьтистами.
Ердоган у складному становищі, про що зокрема свідчить його інтерв'ю по скайпу айфона й його ж заклик до своїх прихильників вийти на вулиці. Його у столиці вочевидь немає, позаяк він просив своїх прихильників звільнити летовище. Тим не менш заколотники не мають загальної підтримки армії та поліції. Схід Туреччини (центрально-східний регіон) переважно прихильний до президента. Ердоган сильний характером й не здасться без спротиву. Тож миттєвої перемоги однієї з сторін ще не буде.

Військові ж налаштовані рішуче-агресивно. Голова Генштабу заарештований, військовий гвинтокрил атакував резиденцію президента, штаб правлячої партії та низки міністерств заблоковані, танки обстріляли парламент. Револьтисти не зупиняться на щонайжорсткіших діях.

При цьому справжні (приховані) керівники перевороту поки що не "засвітили" власних кіл та осіб, хоча й відомо, що це генштабісти й старшини середнього рівня. Разом з тим, у зародку переворот не був придушений. Військові, у свою чергу, вже заявили про підготовку нової Конституції Туреччини. Це питання світоглядного і цивізаційного розвитку країни. Спроби применшити вплив військових і відхід від принципів Ататюрка був останньою краплею.

Опозиція політична - нейтральна, позаяк не хоче плямуватися й боїться на когось ставити...

Важливою буде позиція й США (тобто - НАТО), які ще не зробили чітких висловів щодо своєї прихильності, проте вже висловили сподівання на продовження сталості військово-політичного блоку. Це означає, що НАТО не рішиться втрутитися до поки не усвідомить на чиїй стороні явна перевага (усі військові бази у повній бойовій готовності). Армії Греції та Ірану приведені у повну бойову готовність.

Ніч має визначити володарів Анкари і Стамбула, наступний день - реакцію решти турецької армії (надто гарнізонів на Сході, які є у безпосередньому контакті з військами НАТО з огляду на сирійську війну). Громадянської війни не буде. У гру, звісно ж, спробують вступити курди й ісламісти (у немасштабних як для усієї Туреччини наслідках). От тоді й буде реакція Москви, Вашингтона і Брюсселя, які у свою чергу й викажуть своє ставлення і, відповідно, реакцію на приховані ігри Ердогана з Москвою та ІДІЛом тощо.

Зрештою, ми не маємо певних відомостей про події та про співвідношення сил, а відтак усі здогадки про перебіг подій є лише припущеннями...

... Однаково зовнішня політика Туреччини не зміниться, а США здобуде нові карти впливу на будь-яке керівництво держави...
Чи Ердоган є (був, може бути) вигіднішим Україні, аніж револьтисти? Однозначної відповіді не існує, звісно ж, але швидше ні, аніж так.

Павло ГАЙ -НИЖНИК

Позиція народного депутата України Рефата Чубарова:
"Будь-яка нестабільність у найближчих наших сусідів, особливо тих, у кого складні стосунки з Росією, які в якійсь мірі також протистоять Росії, будь-яка нестабільність в цих країнах – послаблює нас, Україну".