Курди, Ізраїль і Туреччина
Поки ми всі продовжуємо обговорювати наслідки «гострої дискусії в овальному кабінеті» та саміту в Лондоні, на Близькому Сході відбуваються не менш драматичні події.
Історична заяву лідера Робітничої партії Курдистану (PKK) Абдулли Оджалана від 27 лютого 2025 року, в якій він закликав організацію скласти зброю та розпуститися може стати потенційним поворотним моментом для Туреччини, Сирії та регіонального балансу сил. Після 40 років конфлікту з Туреччиною, що забрав понад 40 000 життів, PKK 1 березня оголосила припинення вогню, хоча повне роззброєння та розпуск залишаються під питанням.
Для Туреччини, під керівництвом Ердогана, це шанс зміцнити вплив у Сирії після падіння Асада, інтегрувати курдські сили в сирійську армію та вивести власні війська, зберігаючи при цьому стратегічну перевагу. І хоча сирійські курди (SDF/YPG), підтримувані США, дистанціюються від заяви Оджалана, втрата американської підтримки може змусити їх підкоритися волі Дамаска й Анкари. Це також може сприяти виведенню військ США з Сирії, послаблюючи позиції Ізраїлю на півдні країни, де він "підтримує" друзів і стикається з тиском Туреччини та нового сирійського режиму Ахмеда аль-Шараа.
До речі , сьогодні сили безпеки нового сирійського уряду увійшли до міста Джерамана неподалік від Дамаску, в якому мешкає переважно друзьке та християнське населення. Красномовно, що Нетаньягу нещодавно наказав підрозділам ізраїльській армії, що перебувають на окупованій сирійській території «захистити мешканців Джерамани». По суті це перший успіх Аль-Шараа у протистоянні з Ізраїлем на півдні Сирії.
Які можна зробити висновки:
По перше це зміна балансу сил в Сирії. Примирення Туреччини з PKK може розблокувати інтеграцію сирійських курдів у національну армію, послабивши їх автономію та зміцнивши контроль Аль-Шараа за підтримки Туреччини.
По друге, звісно це посилення Туреччини. Успішні переговори з PKK і вихід із Сирії без статусу окупанта піднімуть регіональний статус Ердогана, особливо якщо він переконає Трампа вивести війська США з Сирії. А той цього хоче.
Це також створює виклик для Ізраїлю: Вихід американських військ залишить курдів без захисту, а Ізраїль – єдиною іноземною силою в Сирії, що посилить тиск на нього з боку Туреччини, Сирії та, можливо, Трампа. Власне тому Ізраїль намагається пролобіювати інтереси росії в цій країні.
Зрозуміло, що реалізація цього сценарію може бути складною і непевною. Тут багато залежить від готовності сирійських курдів інтегруватися до сирійської армії. Поки що вони наполягають на збережені своїх підрозділів, на що не погоджується Дамаск. Далеко не всі члени PKK готові підтримати заклики Оджалана і цілком можливий розкол всередині організації, геополітичні амбіції росії та Ізраїлю можуть ускладнити втілення цього сценарію.
Для нас це також важливо, оскільки успіх у реалізації цього плану та завершення сорокарічного збройного конфлікту між турками і курдами призведуть до суттєвого покращення відносин між Туреччиною та ЄС, що вкрай важливо для нашої безпеки.
Ігор СЕМИВОЛОС
Історична заяву лідера Робітничої партії Курдистану (PKK) Абдулли Оджалана від 27 лютого 2025 року, в якій він закликав організацію скласти зброю та розпуститися може стати потенційним поворотним моментом для Туреччини, Сирії та регіонального балансу сил. Після 40 років конфлікту з Туреччиною, що забрав понад 40 000 життів, PKK 1 березня оголосила припинення вогню, хоча повне роззброєння та розпуск залишаються під питанням.
Для Туреччини, під керівництвом Ердогана, це шанс зміцнити вплив у Сирії після падіння Асада, інтегрувати курдські сили в сирійську армію та вивести власні війська, зберігаючи при цьому стратегічну перевагу. І хоча сирійські курди (SDF/YPG), підтримувані США, дистанціюються від заяви Оджалана, втрата американської підтримки може змусити їх підкоритися волі Дамаска й Анкари. Це також може сприяти виведенню військ США з Сирії, послаблюючи позиції Ізраїлю на півдні країни, де він "підтримує" друзів і стикається з тиском Туреччини та нового сирійського режиму Ахмеда аль-Шараа.
До речі , сьогодні сили безпеки нового сирійського уряду увійшли до міста Джерамана неподалік від Дамаску, в якому мешкає переважно друзьке та християнське населення. Красномовно, що Нетаньягу нещодавно наказав підрозділам ізраїльській армії, що перебувають на окупованій сирійській території «захистити мешканців Джерамани». По суті це перший успіх Аль-Шараа у протистоянні з Ізраїлем на півдні Сирії.
Які можна зробити висновки:
По перше це зміна балансу сил в Сирії. Примирення Туреччини з PKK може розблокувати інтеграцію сирійських курдів у національну армію, послабивши їх автономію та зміцнивши контроль Аль-Шараа за підтримки Туреччини.
По друге, звісно це посилення Туреччини. Успішні переговори з PKK і вихід із Сирії без статусу окупанта піднімуть регіональний статус Ердогана, особливо якщо він переконає Трампа вивести війська США з Сирії. А той цього хоче.
Це також створює виклик для Ізраїлю: Вихід американських військ залишить курдів без захисту, а Ізраїль – єдиною іноземною силою в Сирії, що посилить тиск на нього з боку Туреччини, Сирії та, можливо, Трампа. Власне тому Ізраїль намагається пролобіювати інтереси росії в цій країні.
Зрозуміло, що реалізація цього сценарію може бути складною і непевною. Тут багато залежить від готовності сирійських курдів інтегруватися до сирійської армії. Поки що вони наполягають на збережені своїх підрозділів, на що не погоджується Дамаск. Далеко не всі члени PKK готові підтримати заклики Оджалана і цілком можливий розкол всередині організації, геополітичні амбіції росії та Ізраїлю можуть ускладнити втілення цього сценарію.
Для нас це також важливо, оскільки успіх у реалізації цього плану та завершення сорокарічного збройного конфлікту між турками і курдами призведуть до суттєвого покращення відносин між Туреччиною та ЄС, що вкрай важливо для нашої безпеки.
Ігор СЕМИВОЛОС
| Читайте також |
| Коментарі (0) |