З дитинства ми пам’ятаємо казки, котрі нас переносили у країни мрій, де добро завжди перемагало зло, чудовиська перетворювались на принців, а жаби — на красунь. Минали роки, але віра в казки залишилась з нами, тільки віримо ми вже в казки для дорослих. Одна така собі казка гуляла і на наших теренах, а саме про щасливу та заможну Білорусь, де створені всі умови для людини праці: високі зарплати, соціальні стандарти, стабільна економіка, відсутність політичних криз. Найбільш стійка ця віра в людей, які ще пам’ятають соціалістичний «рай», та час показав, що і на землю обетовану поширюються закони економіки. Закони, які не можна повернути як дишло, котрі не залежать від вказівки згори, не підлягають ручному керуванню. Отже, що сталося? У мить по всій республіці зникла валюта, люди шикуються у величезні черги під обмінниками в надії конвертувати «зайчики» в будь-яку валюту, ціни на продукти різко пішли вгору. На цей час утворилось чотири курси білоруського рубля: офіційний — у межах 3100 рублів за долар — міжбанковий курс, за яким ведуть розрахунки деякі підприємства, та курс «чорного» ринку, котрий становить 4200 –4500 рублів за долар. Нічого не нагадує? Наприклад, 2008 рік, але для нас це вже історія, а сусіди — ще тільки на початку славного шляху, і справжні кризи ще попереду. У цій ситуації уряд Білорусі не є оригінальним, усі зусилля сконцентровані на пошуки кредиту — насамперед від Росії та Заходу. Росія готова простягнути руку допомоги братньому народу, але на деяких умовах, котрі підводять Білорусь до запровадження нової валюти — російського рубля. Обумовлено це тим, що білоруський «зайчик» не був інструментом накопичення, а лише з потугами виконував функцію вказання ціни, всі більш-менш великі угоди розраховувались у євро чи в доларах. Це питання поставало вже неодноразово, однак гостра проблема — знаходження «емісійного центру», бо відомо: «хто друкує гроші, той їх і танцює». Уведення в обіг російського рубля може врятувати ситуацію на валютному ринку, але поставить в економічну та політичну залежність від Росії, яка намагається в цій ситуації виступити кризовим менеджером з відповідними наслідками. Чи вигідно це «Батьці»?
Важко прорахувати наступні дії білоруського уряду. Зрозуміло одне: чим більше часу уряд прийматиме рішення, тим болючішими вони будуть. Не треба бути великим економістом, щоб зрозуміти: незалежно від того, отримають кредити чи ні, девальвації не уникнути, що потягне за собою зниження рівня життя. Однак ця криза вплине не лише на білорусів (відомо, що економіка не знає кордонів), а безпосередньо на багатьох із нас. Не секрет, що багато жителів Чернігівщини працюють у Білорусі, зарплатню отримують у білоруських рублях, котрі ще недавно без проблем конвертували у гривню чи в іншу валюту, а нині стали заручниками ситуації. Їх реальний заробіток зменшився на 40 – 60%, тож працювали майже задарма.
Крім того, сусіди-білорусі були паличкою-виручалочкою майже для всіх чернігівських «базарних» підприємців, багатьох маркетів, навіть міняйли у скрутні для нас часи не дали померти бізнесу, давали змогу розвиватись. Зрозуміло, що найближчим часом наплив білоруських гостей зменшиться, що може призвести до банкрутства багатьох дрібних підприємців, чий бізнес був орієнтований насамперед на білорусів.
А поки що сусіди шукають рятівника і той човен, який врятує економіку, котра тоне. З якої сторони він випливе — покаже час.
Андрій РАТНІКОВ
З дитинства ми пам’ятаємо казки, котрі нас переносили у країни мрій, де добро завжди перемагало зло, чудовиська перетворювались на принців, а жаби — на красунь. Минали роки, але віра в казки залишилась з нами, тільки віримо ми вже в казки для дорослих. Одна така собі казка гуляла і на наших теренах, а саме про щасливу та заможну Білорусь, де створені всі умови для людини праці: високі зарплати, соціальні стандарти, стабільна економіка, відсутність політичних криз. 
0
